Стадіон-губка, або як дитяча мрія привела львів’янина до участі у громадському бюджеті

У багатьох країнах Європи, США та Китаї давно помітили недоліки централізованої системи збору дощової води і вже близько 40 років на противагу їм розвивають децентралізовані. Такий підхід відомий також під назвою “місто-губка” та передбачає, що більша частина дощових опадів затримується там, де випадає – у природній екосистемі. Завдяки збереженій волозі покращується місцевий мікроклімат, менш людинозалежними стають рослини, зберігають структуру ґрунти. У Львові завдяки громадському бюджету, активності небайдужих мешканців та долі випадку у такий спосіб відбулася реконструкція стадіону школи № 40 на вулиці Любінській.  

Володимир Баб’як – активіст та голова ГО “Інститут розвитку”,  наважився здійснити давню дитячу мрію – зробити так, щоб на подвір’ї рідної школи з’явився сучасний простір для занять спортом у перший рік запровадження громадського бюджету у Львові. В умовах майже відсутньої конкуренції (про інструмент тоді знали мало), для перемоги вистачило близько півсотні голосів. Однак участь у кампанії стала лише першим кроком на шляху до досягнення мети – поруч зі школою з’явилися вуличні тренажери, проте на змістовну реконструкцію банально збракло коштів. Тоді автор прийняв рішення продовжити займатися цим питанням та залучити до процесу управління освіти міської ради.

Після обговорень з різними стейкхолдерами, що тривали майже рік, та завдяки залученню архітекторів Studio Zmist вдалося розробити проєктну документацію, що нарешті передбачала капітальний ремонт території стадіону. Основним викликом у плануванні стала вразливість місцевості до підтоплення дощами: за ствердженням Володимира, тут завжди стояло “болото”.

Досконало вивчивши особливості території, проєктувальники зрозуміли, що відведення надлишку води до загальноміської каналізації з різних причин є просто неможливим та почали розглядати альтернативні варіанти. Так з’явилася ідея використання біодренажів – заглиблень у ґрунті, що пошарово заповнюються піскосумішшю, геоволокном та щебенем, утворюючи таким чином в рази кращу за проникністю поверхню, що дозволяє швидко поглинати дощівку та затримувати її в екосистемі.

Поперечний розріз біодренажної системи та схема потрапляння води у дренаж. Візуалізація – Studio Zmist

Застосування такого рішення вздовж бігових доріжок, а також під футбольним полем дозволило не тільки перетворити проблему в рішення, але й заощадити кошти міського бюджету, що потенційно могли б використовуватися для транспортування до очисних споруд та обробку і без того чистої дощової води. Ось вже більше двох років поспіль відкриті біодренажі на стадіоні ідеально справляються зі своїм завданням: вода в них не застоюється, а ґрунт навколо швидко стає сухим, навіть після інтенсивної зливи. 

“Активізувати громаду завжди доволі важко. Для цього недостатньо ідеї – потрібно формувати довкола кістяк людей, які готові допомогати поширювати її, переконувати інших та іти з нею від задуму до фінальної здачі”, – ділиться Володимир загальними враженнями про набутий досвід та підкреслює, що кінцевим результатом задоволений. 

Володимир Баб’як на стадіоні СШ №40. Світлина – Ірина Роговик

Зараз поруч зі школою постійно людно – діти, молодь, дорослі грають у футбол, теніс, баскетбол, бігають, тренуються. Простір є доступним для всіх, хто обирає здоровий спосіб життя, а всі охочі випити пиво, завдяки доброму освітленню, навпаки забули сюди дорогу.  За окремим графіком поле орендує футбольний клуб, за що школа отримує додаткове фінансування на власні потреби.  Все це робить стадіон на подвір’ї школи №40 одним із найкращих шкільних стадіонів Львова та може стати свого роду заохоченням для наслідування іншими.

Публікація є частиною проєкту «Зелена партисипація в дії» громадської організації «Плато». Про біодренажі та інші природоорієнтовані ідеї можна дізнатися з «Каталогу зелених рішень» за посиланням. Проєкт втілюється за підтримки Львівської міської ради у межах конкурсу «Зробимо Львів кращим!»

Текст – Ірина Роговик, Анжеліка Зозуля