Що не так у ставленні уряду до постраждалих від війни?

“Чи формує уряд політику для постраждалих від війни?”. Під такою назвою в Українському кризовому медіа-центрі відбулася пресконференція, яку організувала Коаліція правозахисних організацій. Представниці об’єднання, куди увійшли Центр прав людини ZMINA, ГО “Донбас SOS”, ГО “Крим SOS”, БФ “Право на захист”, БФ “Схід SOS”, ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, БФ “Стабалазейшен Суппорт Сервісез” та Кримська правозахисна група, обговорили ситуацію із захистом прав постраждалих від збройної агресії РФ проти України.

Поштовхом до звернення стала ситуація, яка склалась після ліквідації у 2024 році Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Багато його функцій залишилися без належного державного управління, що створює ризик залишити мільйони громадян без підтримки.

Рівно рік тому представниці коаліції виступили проти рішення про ліквідацію Мінреінтеграції. Тоді вони застерігали, що розпорошення повноважень між різними відомствами призведе до втрати комплексного підходу. Про це нагадала Модераторка заходу, експертка з питань внутрішнього переміщення Марія Красненко.

Зі слів адвокаційної координаторки БФ «Право на захист» Ксенії Гедз, затверджена Програма діяльності уряду фокусується здебільшого на фізичній відбудові та прийнятті нормативно-правових актів, але мало уваги приділяє відновленню людського потенціалу.

«Потрібен окремий стратегічний пріоритет уряду – “Захист прав постраждалого від війни населення”, із чітким визначенням механізмів координації між міністерствами. Йдеться про охоплення усіх категорій постраждалих, формування політики перехідного правосуддя та створення дашборду моніторингу виконання програми. Важливо вимірювати не кількість ухвалених актів, а реальний вплив на життя людей», — сказала Гедз.

Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова звернула увагу на те, що поняття «постраждалих від війни» досі законодавчо невизначене.

«Ми говоримо про внутрішньо переміщених осіб, тих, хто виїхав за кордон, мешканців окупованих територій, зниклих безвісти, дітей, цивільних полонених та інших. Але держава досі не створила бази даних шкоди життю і здоров’ю, доступу до медичних та освітніх послуг. Так само відсутній закон про підтримку людей, чиї особисті немайнові права були порушені внаслідок війни», — наголосила вона.

За словами Луньової, урядова політика має бути системною та скоординованою. Інакше виникає ситуація, коли одні категорії постраждалих отримують допомогу, а інші залишаються забутими — наприклад, жертви воєнних злочинів, зокрема катувань.

Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник нагадала, що після ліквідації Мінреінтеграції в Україні відсутній орган, який формує політику щодо тимчасово окупованих територій та їхніх мешканців.

«У Програмі діяльності уряду на 2025–2026 роки комплексних дій із підтримки постраждалих немає. Цивільні полонені згадуються лише в контексті роботи комісії з питань встановлення факту позбавлення волі. Але ця комісія не вирішує більшість проблем полонених і їхніх сімей. Закон про захист осіб, позбавлених волі внаслідок агресії, давно не відповідає реаліям. Потрібні зміни, але їх немає у програмі», — зазначила правозахисниця.

Окремо Скрипник наголосила на проблемі відсутності цифрового «єдиного вікна» для полонених та їхніх родин: «Люди змушені самостійно звертатися до різних органів, навіть не знаючи, куди саме. Це при тому, що держава інвестує величезні ресурси в цифровізацію послуг».

Координаторка ГО «Донбас SOS» Віолета Артемчук наголосила, що важливою ознакою наявності реальної політики є доступ постраждалих до чіткої та регулярної інформації. є

«Постраждалі мають знати, які програми діють, які алгоритми дій у разі складних ситуацій. Натомість вони змушені самі шукати інформацію в різних органах, часто безрезультатно. Це демотивує та ускладнює вирішення щоденних проблем», — сказала Артемчук.

Джерело: УКМЦ.