Реформа освіти та формування громадянської компетентності: дискусія в Краматорську

29 березня в Краматорську в «Антикризовому медіа-центрі» відбулась дискусія на тему «Реформа освіти та формування громадянської компетентності», проведена Аналітичним центром «Обсерваторія демократії» за фінансової підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED) та Уряду Канади. В обговоренні особливостей впровадження освітньої реформи на національному та регіональному (на прикладі Донецької області) рівнях взяли участь експерти, представники громадських об’єднань, ЗМІ.

Освітня реформа: можливості і обмеження

Експерт Аналітичного центру «Обсерваторія демократії» Світлана Топалова у доповіді за темою дискусії зосередила увагу на трьох ключових питаннях:

• інструменти та можливості для формування громадянської компетентності, які містить Закон України «Про освіту»;
• завдання та потреби громадянської освіти для прифронтового регіону;
• динаміка впровадження освітньої реформи на рівні Донецької області.

Закон України «Про освіту», за словами Світлани Топалової, прописує лише окремі теоретичні принципи, необхідні для формування громадянської компетентності. Зокрема, він містить перелік компетенцій, якими мають володіти школяри: це, у першу чергу, розуміння змісту громадянських прав людини, принципів демократії, справедливості, рівності. Втім процес формування громадянських компетенцій передбачає наявність двох взаємопов’язаних складових: дисциплін, мета яких – надати необхідні теоретичні знання і, що не менш важливо, середовища для їх практичного застосування.

Саме відсутність належного середовища та відповідних умов для формування та засвоєння навичок громадянської компетенції – одна з головних перепон для ефективної реалізації інструментів громадянської освіти, передбачених Законом України «Про освіту», резюмувала експерт.

Для прифронтового регіону, наголосила Світлана Топалова, проблема громадянської освіти особливо гостра, враховуючі наступні фактори:

• «Пострадянський» стан регіональної політичної свідомості мешканців прифронтового регіону, що, безумовно, трансформується, проте переважно залишається «архаїчним».
• Донецька область має найбільшу кількість ВПО – близько 530 тис. осіб. І саме переселенці, за словами експерта – важливий ресурс реінтеграції, які можуть стати носіями демократичних цінностей на звільнених територіях.
• На даний момент на непідконтрольних територіях збільшується кількість учнів, які хочуть отримати українську освіту. Вже працюють 5 базових шкіл (у Краматорську, Маріуполі, Слов’янську, Бахмуті, Покровську), де створені окремі класи дистанційної освіти для учнів з непідконтрольних територій. Це, за словами Світлани Топалової – також важливий ресурс реінтеграції, який можна і потрібно задіяти вже зараз.

На рівні Донецької області, зазначила експерт, головні складові впровадження освітньої реформи містить Проект регіональної програми «Освіта Донеччини у європейському вимірі 2017-2020 рр.». Основні кроки її першого етапу – проведення освітнього експерименту з освіти першокласників за новою методикою, створення інклюзивного освітнього середовища, створення опорних шкіл.

Сфера функціонування навчального закладу, якої реформування не торкнулось взагалі, відповідно до висновків експерта – впровадження самоврядування. За словами Світлани Топалової, не лише в українських школах, але і в університетах відсутні як традиції самоврядування, так і адекватне уявлення про його сутність.

Аналіз інформації щодо самоврядування на сайтах шкіл, розповіла Світлана Топалова, продемонстрував, що його представлена модель – це підлеглі адміністрації виконавчі органи, які в більшості випадків названі міністерствами. Однак при цьому, саме подібна сукупність виконавчих органів, які, крім забезпечення виконання планів, наділені «повноваженнями» клопотати перед адміністрацією, називається «системою органів самоврядування».

Підводячи підсумки, Світлана Топалова виділила наступні специфічні проблеми Донецької області у процесі впровадження реформи освіти:

• Ризикованість створення опорних шкіл і вкладання в них фінансів у населених пунктах поблизу лінії розмежування (в «сірій зоні»);
• Розділеність деяких міст і селищ на частини лінією розмежування (це створює проблему формування освітнього округу, забезпечення територіальної доступності опорної школи);
• Необхідність посиленої ідеологічної роботи, концентрації уваги на українознавчих предметах і громадянській освіті в прифронтовому регіоні, для того щоб зменшити вплив ідеології «русского мира»;
• Необхідність створення центрів дистанційного навчання для школярів з непідконтрольних територій, які бажають здавати ЗНО в Україні і вступати до українських ВНЗ. Ці центри створюються, у тому числі на базі опорних шкіл і вимагають виділення додаткових фінансів.

Формування громадянської компетенції: якими мають бути практичні кроки?

Питання та коментарі учасників дискусії стосувались, у першу чергу, практичних кроків, націлених на формування громадянської компетенції. Олена Кучерук, представниця коворкінгу «FreeUA – креативний простір», розповіла про власний досвід і спроби змінити підхід до освіти в цілому шляхом розвитку шкільного підприємництва. Проте, додала вона, головна проблема полягає в тому, що наразі цей процес відбувається «наосліп». Тому, на її думку, існує неабиякий запит на аналітичні матеріали, які би вивчали подібний досвід інших країн і, виходячи з цього, пропонували найбільш ефективні інструменти для України.

Олена Кучерук також розповіла, що одна зі складностей, із якою вона зіткнулась у процесі впровадження шкільного підприємництва – це «закритість» шкіл. У більшості випадків, зазначила вона, для того щоб провести хоча би міні-тренінг у школі, необхідно зібрати безліч різноманітних дозволів.

Голова ГО «Антикризовий медіа-центр» Марина Недоруба звернула увагу на не менш вагому проблему. За її словами, існує значний запит на громадянську освіту для вчителів, яким, додала вона до того ж, бракує творчого потенціалу, навіть, незважаючи на підвищення заробітної плати. З іншої сторони, наголосила Марина Недоруба, частково відповідальність за існуючий стан речей несуть і самі батьки, які сприймають вчителя як працівника, «який повинен» (навчити їхню дитину читати, рахувати тощо), а не як носія певних цінностей.

Коментуючи це питання, директор Аналітичного центру «Обсерваторія демократії» Вікторія Шевчук визначила базові інституційно-ціннісні принципи громадянської освіти. За її словами, основна риса громадянина, з одного боку – свобода та вміння її відстоювати, а з іншого – готовність брати на себе відповідальність. Сучасна західна освітня система і система державних інститутів, у цілому, орієнтовані саме на підтримання цього балансу свободи і відповідальності.

Світлана Топалова у відповідь на питання Марини Недоруби зазначила, що дійсно, можна констатувати наявність певної «мовчазної згоди» між вчителями та батьками чинити опір формуванню громадських навичок і компетенцій у школярів. Проте, на її думку, важливо апелювати саме до активної критично мислячої батьківської меншості. Ця активна батьківська громадськість і має стати основним ініціатором змін і джерелом тиску на вчителів і адміністрації шкіл.

Дискусія проведена у рамках проекту, який реалізується за фінансової підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED) та Уряду Канади