Про стратегічну ціль І у Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки

Як ми вже писали Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 роки (далі – ДСРР-2027) суттєво відрізняється від усіх попередніх у тому числі тієї, яка була прийнята у 2014 році та була дуже ...

Додано:
powerreform

СЦ1
Про стратегічну ціль І у Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки

Як ми вже писали Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 роки (далі – ДСРР-2027) суттєво відрізняється від усіх попередніх у тому числі тієї, яка була прийнята у 2014 році та була дуже прогресивною в порівнянні з попередньою Стратегією.

Нинішня Стратегія концентрується на кількох надзвичайно важливих речах і в першу чергу мова йде про зв’язність українського простору, про згуртованість України.

Що це і чому це з’явилось як одна з стратегічних цілей?

Вступна частина до ДСРР-2027 містить аналіз різних глобальних і загальнодержавних викликів, з якими зіткнулася Україна в останній планувальний цикл після 2014 року. Ці  виклики залишаються, а деякі навіть загострюються.

Першим значним зовнішнім викликом для України є агресія Російської Федерації (далі – РФ). 

РФ вже відторгнула Крим і незаконно включила до свого складу, окупувала частину Луганської і Донецької області. При чому в Луганській і Донецькій області – це найбільш розвинуті території, міські агломерації, де формується значна частина валового регіонального продукту. І по суті ми зараз маємо суттєві втрати території більше 7-8%, а також населення – в межах 13%. Суттєві втрати України у рівні ВВП, експортного потенціалу, тому що на окупованій території знаходяться значні промислові об’єкти, які є експортоорієнтованими – металургійні та хімічні комбінати.

Крім прямої втрати, Україна втратила ще значну частину території – зону розмежування. Це 30-50 км вздовж лінії фронту, де практично відсутній бізнес через серйозні ризики. Звідти виїхала значна частина населення. Ця велика територія втрачена для економіки і соціального розвитку.

Аналогічна ситуація вздовж всього українсько-російського кордону, в перспективі це станеться і вздовж україно-білоруського кордону. Ці території швидко деградують через згортання місцевої економіки та складну демографічну ситуацію.

Чому так сталося? Чому саме ці території стали об’єктом Російської агресії і саме вони відторгнуті від України? 

Через слабку інтеграцію територій в український простір, через культивування своєї регіональної, радянської ідентичності. Відповідно РФ мала змогу достатньо легко зайти в ці території без серйозного спротиву, оскільки значній частині людей, які там проживали, було все одно, а інша частина мріяла об’єднатися з Росією.

Це яскравий показник того, що відсутність єдиного згуртованого простору в державі, є загрозою для її існування, особливо коли на кордонах знаходяться агресивні сусіди.

Якщо подивитись інші країни, які знаходяться у серйозному внутрішньому протистоянні, наприклад Ірак, Афганістан, Сирія, Судан тощо, ці країни характеризуються проблемою відсутності внутрішньої єдності і згуртованості. Саме тому це перша визначальна основа для того, щоби в українській державній регіональній політиці більше уваги було зорієнтовано на згуртованості країни і на формуванні єдиного українського простору в межах усієї території держави.

Але відсутність єдиного простору це лише частина проблеми. Тому що згуртованість це не лише довіра, це не тільки цінності, це і ряд інших параметрів. Зокрема асиметрія у рівнях розвитку регіонів та окремих територій також дуже важливе і чутливе питання. Зрозуміло, що у великих країнах є території, які потенційно мають кращі та гірші можливості для розвитку. Прибережні території, де є порти, – це завжди території-локомотиви, а території глибинні, віддалені від ринків, гірські території – завжди мають гірші умови для розвитку. Тому якщо держава не впливає на розвиткові процеси, асиметрія в розвитку зростає. У тих територіях, де більше формується податків і доходів, ці податки вилучаються і перерозподіляються до більш слабших територій. З’являється місцевий егоїзм – ми всіх годуємо, а ви у нас забираєте. Відповідно у тих, кому дають, з’являється інше запитання – що нам дають мало, нас не люблять. І це також йде на розрив суспільства і врешті держави.

Наступне положення, яке має відношення до згуртованості країни і впливає на розвиток – це зв’язки між регіонами і між громадами, можливість швидко переміщатися в межах України. І тут ми маємо таку ситуацію, що є декілька територій до яких їздять жителі з інших територій і це сприяє зв’язності – це Київ, Львів і Одеса. Частково на такий регіональний центр претендує Харків, Чернівці, Дніпро. Натомість інші території, інші регіони, дуже мало включені в загальноукраїнські внутрішньо міграційні процеси, у внутрішній туризм, що також викликає недовіру жителів одних регіонів до жителів інших регіонів.

Відтак, на сьогодні є ціла низка зовнішніх і внутрішніх факторів без вирішення яких говорити про те, що можна досягнути суттєвого прориву в розвитку держави, як такої, буде достатньо складно. І саме тому розділ «Регіональна політика на період до 2027 року» ДСРР-2027 визначає стратегічною метою державної регіональної політики розвиток та єдність орієнтовані на людину – гідне життя в згуртованій, децентралізованій, конкурентоспроможній і демократичній Україні. Ця мета досягається через три стратегічних цілі і першою ключовою стратегічною ціллю є формування згуртованої держави в соціальному, гуманітарному, економічному, екологічному, безпековому та просторовому вимірі.

Це доволі ємна формула, яка говорить про те, що автори цієї Стратегії, зокрема Уряд, розуміє, що згуртована держава – це держава, в якій панує довіра, у якій відсутні серйозні асиметрії в розвитку між регіонами і між соціальними групами, у якій є єдиний гуманітарний, економічний, безпековий простір, є баланс екологічного виміру і відбуваються чіткі процеси, які з’єднують жителів різних регіонів між собою.

Більш детально про стратегічну ціль формування згуртованої держави, важливо перейти до другого додатку Стратегії, де визначаються оперативні цілі та основні завдання. І стратегічна ціль досягається через реалізацію оперативних цілей, деякі з яких варто розглянути окремо.

Як вже зазначалось, розвиток регіонів є достатньо нерівномірним, держава в особі Уряду, визначила, що мають бути декілька особливих впливів для того, щоб прискорити розвиток і певним чином вирівняти ситуацію між міським і сільським розвитком.

Перша оперативна ціль під стратегічною ціллю один – називається «Стимулювання центрів економічного розвитку (агломерації, міста)». Цією ціллю визначається, що агломерації та великі міста є полюсами зростання, інвестування у які може дати найшвидший і найбільший ефект. Відтак за оперативною ціллю 1 передбачається сприяння реіндустріалізації агломерацій та великих міст на основі новітніх технологій. Формування міських і регіональних кластерних економік, які б ефективно використовували місцеві ресурси, перед усім мова йде про людські ресурси, і таким чином підтягували сусідні сільські території. За цим напрямом передбачена низка завдань, але хотілося би відмітити дуже важливе завдання – це забезпечення використання потенціалу закладів вищої освіти для інноваційного розвитку агломерацій великих міст. Про що йде мова? На жаль, сьогодні в Україні університети є передусім навчальними центрами, де навчають студентів, але це не відповідає сучасним запитам. Сучасні університети можуть бути конкурентоздатними лише в умовах, коли вони продукують нові дослідження і ці дослідження завершуються появою нових продуктів, нових рішень, які можна застосовувати у певних територіях. Саме таким чином відбувається зміна ролі ВНЗ у регіональному розвитку європейських країн. І тому реалізація цього завдання є надзвичайно важливою для України.

Ще один напрям за оперативною ціллю 1 – «Посилення використання потенціалу розвитку середніх та малих міст». Це важливо з точки зору розуміння і демографії, і системи розселення в Україні. Сьогодні швидко скорочується кількість населення у сільських територіях. Люди, які знімаються із насиджених місць у селах, минають середні та малі міста і їдуть у великі міста мільйонники, в першу чергу Київ. Таким чином створюється тиск на міську інфраструктуру, створюється дефіцит житла, що веде до його здорожчення, відбуваються психологічні проблеми у цих людей, які приїжджають у великі міста.

Тому середні та малі міста мають стати перехоплювачами людей із сільських територій і це має сприяти поліцентричному розвитку України, збереженню системи розселення, відтак контролю над усією територією держави. Це важливі речі, які записані у ДСРР-2027 щодо реалізації оперативної цілі 1 «Стимулювання центрів економічного розвитку (агломерації, міста)» Стратегічної цілі I «Формування згуртованої держави в соціальному, гуманітарному, економічному, екологічному, безпековому та просторовому вимірах».

Друга оперативна ціль «Збереження навколишнього природного середовища та стале використання природних ресурсів, посилення можливостей розвитку територій, які потребують державної підтримки (макро- та мікрорівень)» під стратегічною ціллю I стосується ситуації у проблемних територіях, які потребують державної підтримки. Передусім мова йде про території, які постраждали від агресії Російської Федерації. Це звичайно складне питання, тому що ключовим є відновлення економіки, забезпечення певної стабільності з точки зору можливого військового вторгнення. Поки буде існувати загроза це буде достатньо складно. Проте і в цих умовах потрібно приймати певні заходи, які були б спрямовані на стимулювання економічної активності в таких проблемних територіях, про що йшлося вище, – це території в зоні розмежування та вздовж російського кордону.

ДСРР-2027 передбачає окремий напрямок «Розвиток сільських територій». Враховуючи, що приблизно 32 % населення України – це люди, які проживають у сільських територіях, є вкрай важливим. Сільські території є сьогодні найбільш вразливими. Тривалість життя сільського населення коротша, рівень освітніх послуг нижчий ніж в міських територіях, рівень міграції з цих територій є високим. Тому у передбаченому напрямку визначені низка заходів, які мають бути здійснені державою для того, щоб зупинити деградацію сільських територій та створити умови для їх подальшого зростання.

Зокрема, найбільш важливими є заходи, які спрямовані на покращення освіти, тому що відсутність належної освіти ускладнює подальше життя людини в сучасному світі. Освіта може бути реалізована зараз у маленьких слабких школах, у малих населених пунктах, тому потрібно забезпечувати доступність цих шкіл для інших поселень. І відтак одним із завдань є поліпшення транспортної доступності в сільських населених пунктів до адміністративних центрів територіальних громад та найбільших міст, населення яких є достатньо значним зокрема понад 50 тис. Саме такі міста є тими точками економічного зростання, де є ринки, на яких можна реалізовувати місцеву продукцію, можна отримувати культурні, медичні послуги вищого рівня. Тому питання транспортної доступності є важливим і має бути реалізованим.

Окремими  напрямками, які передбачені під цією стратегічною ціллю є:

  • «Створення умов для подальшого розвитку гірських територій українських Карпат». Карпати – це велика рекреаційна зона. З втратою Криму їх роль в оздоровленні українського населення суттєво зростає, тому мають бути зроблені кроки, які з одного боку зберігають екологію, не погіршують її, а з іншого боку створюють умови для ефективного використання цього потенціалу за умови зайнятості місцевого населення; 
  • «Реалізація морського потенціалу для розвитку приморських регіонів та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів». Знову ж таки, після втрати Криму, ситуація з доступом до морів і портів в Україні суттєво погіршилася. РФ заблокувала українські порти, які знаходяться на Азовському морі, тому потрібно розвивати порти, які є на Чорному морі від Одеси до Дунаю. Водночас з розвитком цих портів, транспортної логістики приморських регіонів, потрібно розуміти, що це і середовище для рекреацій, для відпочинку і мають бути здійснені розумні кроки щодо планування цих територій і виявлення їхніх конкурентних переваг для розвитку. Зокрема йдеться про використання креативних індустрій у приморських територіях, які дають змогу бути їм більш конкурентоспроможними для розвитку різних видів туризму і відпочинку.;
  • соціально-економічна трансформація територій, де колись були шахти, різні добувні підприємства, хімічні підприємства, які закрилися через зміну світової економіки. Зараз має відбутися їх трансформація щоби зняти соціальні проблеми, які там накопичилися.

Отже, підсумовуючи можна стверджувати, що оперативні цілі, напрямки і завдання, які передбачені для реалізації Стратегічної цілі І, які стосуються згуртованості держави, є достатньо широкими та детальними для того, щоби було підготовлено відповідні державні програми регіонального розвитку, які би мали фінансову підтримку за рахунок Державного бюджету України.

Відтак реалізація цієї Стратегії дуже сильно зав’язана на ухвалення законопроекту №4200 про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо підвищення ефективності використання коштів державного фонду регіонального розвитку. Передбачається збільшення розміру державного фонду регіонального розвитку і розподіл його на дві частини: одна частина має йти на фінансування загально-національних цілей визначених ДСРР-2027, зокрема цілі, що стосуються згуртованої держави, а інша частина – для підтримки проектів розвитку регіонів відповідно до регіональних стратегій, які в свою чергу мають відповідати ДСРР-2027.

Наостанок, варто зауважити, що під стратегічну ціль І підведено таку наскрізну ціль, яка стосується розвитку інфраструктури та цифрової трансформації регіонів. Мова йде про те, що регіональний розвиток, управління в регіонах і територіях має переходити все більше у режим інтернету, новітнього програмного забезпечення, передусім створення умов для безперешкодного доступу до широкосмугового доступу до інтернету по всій території держави, по всіх поселеннях. Вирішення цього наскрізного завдання буде сприяти вирішенню і інших завдань, передбачених оперативними цілями, напрямками і завданнями, про які ми вели мову. 

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Європейський Союз для сталості громадянського суспільства в Україні», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Інститут громадянського суспільства» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.


Тематика публікації:                

Останні публікації цього розділу:

Квіти пам’яті для учасників Медвинського повстання і жертв більшовицького терору

19 жовтня - Всеукраїнський день відповідальності людини. Долучайтеся до відзначення!

Відбувся тренінг "Молодіжне лідерство в громаді та створення власної команди"

«Тест-драйв професій для дівчат»: ЄС усуває гендерні стереотипи у профтехосвіті

Українська соціальна академія розпочинає проєкт з покращення якості соціальних послуг в громадах

У Волновасі, Маріуполі та Вугледарі жінки навчались розвитку підприємництва в умовах пандемії