Про комунікацію для молоді ВПО й не тільки: як спілкуватися так, щоб вас чули й розуміли

Продовжуємо ділитися рекомендаціями тренерів і тренерок, які проводили вебінари для мешканців чернівецьких громад й молоді ВПО в межах проєкту «Підтримка інтеграції молоді з числа ВПО», що втілюється ...

поради для молоді ВПО й не тільки
Про комунікацію для молоді ВПО й не тільки: як спілкуватися так, щоб вас чули й розуміли

Продовжуємо ділитися рекомендаціями тренерів і тренерок, які проводили вебінари для мешканців чернівецьких громад й молоді ВПО в межах проєкту «Підтримка інтеграції молоді з числа ВПО», що втілюється в рамках програми «Мріємо та діємо».

У попередньому матеріалі ми розповідали про практичні техніки й поради з тайм-менеджменту та розв’язання проблем.

Цього разу пропонуємо звернути увагу на поради з воркшопу «Розвиток комунікативних навичок: що ми доносимо до людей та що люди насправді чують», який провела Людмила Черненко, бізнес-тренерка, консультантка, спеціалістка в області нейролінгвістичного програмування. 

На чому будується ефективна комунікація?

«Наші життєві цілі ростуть, стають більш амбітними. Комунікація є однією з найголовніших інвестицій в цьому напрямку», — розповідає Людмила Черненко. 

За її словами, комунікація — це призма, через яку ми реалізуємося в тих чи інших сферах. Коли нам потрібно пройти співбесіду, працювати в колективі, дружити, будувати особисті та сімейні стосунки — завжди йдеться про комунікацію та комунікативні навички. 

«Фактично всі наші життєві контексти ми прокачуємо через комунікативні здібності. Тож від того, на якому рівні ми вміємо розмовляти, залежить те, наскільки ми є успішними в усіх інших сферах нашого життя», — пояснює тренерка.

Варто звернути увагу на 4 етапи вибудовування комунікації.

  1. Дозвіл на комунікацію (наприклад, питання на початку розмови: «Чи зручно тобі зараз говорити?»). 

Якщо ми хочемо отримати позитивний зворотний зв’язок, то маємо переконатися, що людині зручно з нами говорити й вона готова слухати. Адже основною валютою комунікації є увага.

  1. Ієрархія. 

У комунікації завжди присутня ієрархія: у будь-який проміжок часу хтось один веде в комунікації, а інший — слідує за ним. Зазвичай це помітно. Професійний комунікатор вміє демонструвати гнучкість та комфортно себе почуває, й беручи ініціативу на себе, й віддаючи її співрозмовникові.

  1. Стан. 

У комунікації є таке правило: стан визначає результат взаємодії. Потрібно враховувати власний стан і стан співрозмовника. Наприклад, якщо ви бачите, що людина не в тому стані, то навіть найкращі ваші коментарі можуть не спрацювати. Якщо ж ви прагнете досягти певного результату, а стан співрозмовника не підходить для цього, то треба або зупинитися й продовжити в інший момент, або спочатку змінити стан.

  1. Результат. 

Перед початком розмови важливо запитати себе: якого результату я хочу від цієї комунікації? Це дозволяє тримати фокус і проясняти ситуацію, позбутися величезної кількості зайвих фраз і слів, про які потім можна пошкодувати. 

Як стан людини, з якою ви спілкуєтеся, впливає на результат комунікації?

За словами Людмили Черненко, одна з найбільш визначальних навичок вправного комунікатора — вміння спостерігати за людиною, за її реакціями на ваші слова або на слова інших людей.

Для цього потрібно вийти з власних роздумів і трохи поспостерігати за іншими людьми. Тут важливим стане розуміння мови невербальної комунікації.

Стосовно виразу обличчя під час комунікації — то тренерка радить дивитися на те, що демонструє людина, як на певну шкалу: «У нас може бути багато різних станів на обличчі. Проте ми можемо обрати 6 основних станів, на які будемо спиратися в комунікації: радість, спокій, злість, сум, інтерес, прийняття рішення». 

Радість і спокій — це два позитивні стани. Зазвичай якщо людина слухає вас з такими виразами обличчя, то це означає зелене світло для вас, комунікація має всі шанси бути успішною

Злість та сум — негативні стани. Якщо лише тема розмови викликає ці два стани, то це свідчить, що ми йдемо кудись не туди. Це можуть бути й відтінки, наприклад, нудьга. У такій ситуації тренерка радить спробувати змінити стан: «Найпростіше  — поставити питання, переключитися або зробити паузу, пожартувати». Ці два стани точно не сприяють тому, щоб людина була уважною до вас

Інтерес є одним з найбільш важливих станів у комунікації. Цей стан означає “відкриті вуха й очі”. Тобто щоб донести інформацію, потрібно викликати стан інтересу, привернути увагу. За словами Людмили Черненко, якщо ви бачите, що людина втрачає інтерес, то треба щось змінювати. Інакше з великою імовірністю те, що ви говорите, вона відкине. 

Прийняття рішень: у комунікації нам важливо викликати інтерес до моменту, поки людина не буде демонструвати стан прийняття рішень. У такому разі важливо відпустити людину й дати їй можливість прийняти рішення самій. 

Що це за стан — прийняття рішень?

Ця невербальна реакція належить до основних реакцій у комунікації, невербальний прояв моменту, коли людина приймає рішення. Стан прийняття рішень – це той стан, коли людина перестає сприймати інформацію та наче звертається до опрацювання тих фактів, які вона вже отримала.

За словами тренерки, цей стан важливий, адже свідчить про те, що людина з цього моменту вже не слухає співрозмовника. Отже, йдеться про те, щоб простежити цей стан на обличчі іншої людини. 

Це важливо для того, щоб вчасно помітити: ось до цього моменту у вас ще було «зелене світло», ви могли доносити інформацію, аргументувати свою думку, вуха вашого співрозмовника були відкриті, а після того, як настав стан прийняття рішення, вас перестають чути. Найкраща реакція — це або дати людині спокій, або проговорити, наприклад, наступне: «Ти виглядаєш так, ніби вже все вирішив. Але я ще хотіла б сказати дещо важливе, тож якщо ти погодишся, я трохи додам, бо те, що я хочу сказати, насправді важливо й може вплинути на твоє остаточне рішення». 

Тренерка також радить навчитися простежувати власний стан прийняття рішення. За її словами, це важливо, тому що буває, що ми занадто швидко емоційно приймаємо певне рішення й далі неуважно слухаємо інформацію, перестаємо чути співрозмовника. Це згодом може призвести до того, що ми пожалкуємо.

«Вміння простежити в собі ці стани допомагає нам повернути контроль над тим, щоб перевірити: чи дійсно те рішення, яке зараз я прийняла, є обґрунтованим і таким, яке залишить мене задоволеною, чи все ж таки варто звернути більшу увагу на те, що я зараз прийняла рішення швидко й емоційно, — розповідає Людмила Черненко. — Можливо, я це зробила, спираючись на попередній досвід, який не стосується ситуації, яку я зараз проживаю, і мені варто зусиллям волі повернути себе в теперішній момент, самій собі сказати, що рішення, яке я прийняла, є емоційним, і наче дати собі всередині дозвіл на те, щоб отримати більше інформації».

Як приклад, тренерка наводить випадки, коли у сварці людина щось сказала недоречно, пожартувала, але цей жарт нам нагадав якусь ситуацію з минулого, що залишила неприємні спогади. Отже, ми вже повернулися в минуле й прийняли рішення, що людина, яка пожартувала, або не налаштована на дружбу з нами, або мала негативні наміри. 

«Якщо я вчасно простежу свій стан прийняття рішення, то зможу собі сказати: моя реакція є нагадуванням про минулу ситуацію, а ця людина, яка щойно сказала те, що сказала, — вона могла не те мати на увазі. Тому мені треба розділити ці дві ситуації та послухати зараз, що каже мені ця конкретна людина», — пояснила Людмила Черненко.

Це може вплинути на наш стан і, як результат, — на наше рішення, може допомогти зробити його таким, щоб ми були задоволені.

Що треба врахувати, якщо ви готуєтеся до важливої розмови?

«Управляти ж власною невербальною комунікацією — дуже тонкий процес, — додає Людмила Черненко. — Наші жести та міміка — це м’язи, а будь-яке тренування на рівні м’язів потребує повторення та заучування».

За її словами, якщо на вас чекає важлива розмова у вашому житті — варто сісти й розіграти її. Тому що те, що ми прокручуємо у своїй голові, й те, що відтворюємо на рівні тіла, — це дві величезні різниці.

Для цього буває корисно поставити дзеркало, камеру чи іншу людину, й потренувати з нею розмову. 

Важливо також пам’ятати одне з правил комунікації: будь-яка комунікація — маніпулятивна. «Це може звучати як елемент насильства, порушення кордонів, — розповідає тренерка. — Але якщо вдатися до більш точного визначення слова “маніпуляція”, то ми зрозуміємо, що воно означає “вплив”. Будь-яка комунікація впливає, це взаємний вплив».

Тому, оскільки абсолютно всі контексти нашого життя розкриваються через комунікацію, — Людмила Черненко радить звертати більше уваги на розвиток навичок комунікації: «Коли ви покращуєте свої комунікативні навички, то інвестуєте в усі контексти свого життя».

Матеріал підготовлено в межах проєкту «Підтримка інтеграції молоді з числа ВПО», який реалізовується ГО Товариство «Український Народний Дім в Чернівцях» в рамках програми «Мріємо та діємо», що впроваджується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується IREX у партнерстві з Будуємо Україну разом (БУР), Центром «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» (CSR Ukraine), Making Cents International (MCI), Міжнародним республіканським інститутом (IRI) та Zinc Network. Зміст цього матеріалу є відповідальністю ГО Товариство «Український Народний Дім в Чернівцях» і не обов’язково відображає погляди IREX, USAID чи Уряду США.

 


Тематика публікації:      

Останні публікації цього розділу:

Протезування за кордоном: так чи ні?

УКФ спільно з УІНП підтримають дослідників, які працюють з темами, що активно використовує російська пропаганда

Триває реєстрація жінок для участі в групі підтримки, які чекають військовослужбовців

Як змінилась медична допомога в громадах України в умовах війни: аналіз та рекомендації

Опитувальник для журналістів і журналісток щодо професійних проблем і викликів, які постали перед ними в період війни

Ініціативи молоді, які показують, що їй не байдуже