Пріоритети реформ в Україні: що думає Львів?

15 травня представники Активна Громада Львова мали змогу взяти участь в обговоренні судової реформи, децентралізації, економічного розвитку та екології.

Що ж цікавого ми дізналися?

***
Децентралізація

60% ПДФО замість надходження у держбюджет закріплюються за спроможними громадами. 
Власні доходи місцевих бюджетів зросли майже в 4 рази.
Частка місцевих бюджетів (з трансфертами) у зведеному бюджеті України склала 51,5%. Місцеві бюджети складають понад 15% валового внутрішнього продукту держави – це вивело Україну у перелік найбільш бюджетно децентралізованих держав Європи. 

Згідно з опитуваннями соціологічних служб, 58% жителів України переконані, що реформа децентралізації потрібна, а 80% населення обізнані про реформу. Чому ця реформа є вкрай важливою?
Це дає змогу і право мешканцям громад впливати на процес прийняття рішень та бути включеним до обговорення стратегії розвитку своєї громади.

Ця реформа сприяє участі громадян у створенні політики власної ОТГ.
А також дозволяє громадянам відчути свою важливість у прийнятті рішень, які стосуються себе, свого оточення і громади загалом. Це дуже добре показує, як має працювати центральні органи виконавчої влади. Децентралізація – відмінна стратегія, яка в разі повної імплементації, рано чи пізно, але спроектується на загальнодержавний рівень, що, за сприятливої інформаційної політики, дозволить громадянам усвідомити свою вагомість у формуванні загальної державної політики. Децентралізація – крок до побудови вільної, демократичної держави.
Головним викликом сьогодні для реформи є низька ефективність роботи Парламенту та неухвалення ключових законопроектів, які необхідні для успішного завершення децентралізації.

У випадку незавершення реформи до 2020 року є ризик зафіксувати нинішнє паралельне існування децентралізованої та архаїчної України на десяток років – до відкриття наступного вікна можливостей, – що призведе до повернення ручного управління громадами та регіонами. Перерозподіл значних ресурсів на місцевий рівень знизило рівень корупції. Формується вигляд нової України: змінюється простір громад, який стає комфортним та безпечним для людей; суттєво відновлюється інфраструктура – дороги, нові освітні заклади, об’єкти медичної інфраструктури. За 2015–2018 рр. коштом ДФРР та інших джерел профінансовано тисячі проектів у регіонах – це стало сьогодні візитною карткою децентралізованої України.

Показником проведення реформи є також збільшення рівня довіри до інституту місцевого самоврядування в Україні, що в перспективі збільшить рівень довіри до центральної влади.

Досягненням децентралізації є те, що на місцях формується прошарок нових управлінців та місцевих політиків, які за кілька років вийдуть і на національний рівень.

 ***
Судова реформа

Судова влада, спроможна гарантувати верховенство права, в Україні за час незалежності так і не сформувалася. У судах досі існує проблема корупції, залежності суддів від політиків та олігархів, кругової поруки в судовій системі, суди не користуються повагою у суспільстві. Напередодні Революції Гідності рівень довіри до судів в Україні становив 7% і був одним з найнижчих у світі та найнижчим у країнах Європи. Відчутні проблеми існували та досі існують в адвокатурі та прокуратурі, у судовій експертизі, системі виконання судових рішень. Незадовільною була та залишається якість юридичної освіти.

Ключовими проблемами залишаються майже повна відсутність оновлення суддівського корпусу та політична залежність суддів.
В умовах трансформації судової системи органи з добору суддів і притягнення їх до дисциплінарної відповідальності повинні включати більшість представників громадського сектору, яким довіряє суспільство (правозахисники, журналісти, представники профільних громадських організацій), а не самих суддів.

Тимчасова участь в органах з добору суддів представників міжнародних організаційпосилить прозорість та довіру до процесу з боку світової спільноти. Необхідне також запровадження повторного кваліфікаційного оцінювання суддів, щодо яких є негативні висновки Громадської ради доброчесності або щодо доброчесності яких існують обґрунтовані сумніви.

Важливо запровадити справжній конкурс на посади суддів Конституційного Суду і Генерального прокурора, а також провести ефективне оновлення прокуратури й адвокатури на засадах прозорості,
підзвітності суспільству.  
Потрібно посилити незалежність цих інституцій та демократизувати професійне самоврядування суддів, прокурорів та адвокатів.
Докорінного та невідкладного реформування потребує юридична освіта, що є необхідною передумовою професіоналізму суддів, адвокатів, прокурорів. 
Одним із кроків реформування юридичної освіти є запровадження зовнішнього незалежного оцінювання (аналог bar exam) як обов’язкової умови доступу до правничих професій.
Впровадження інноваційних IT рішень у сферу судочинства має сприяти отриманню якісних судових послуг онлайн. Необхідно забезпечити належне судове адміністрування, що потребує змін у питаннях планування бюджету та управління фінансами, діловодства та автоматизації діяльності судів.
Важливо підвищити рівень виконання судових рішень, зокрема забезпечити розвиток інституту приватних виконавців, демонополізувати діяльність держави із судової експертизи.

***

Екологія
З 2014 року на впровадження реофрми впливає дефіцит фінансування та вплив інтересів стейкхолдерів, зокрема:
– реформа передбачає зосередження функцій екоконтролю в одному органі. Проти цього виступають органи влади, які будуть позбавлені цих функцій, що гальмує усунення дублювання повноважень;
– забезпечення нового органу необхідною матеріально-технічною базою (офісна техніка, транспорт, оснащення лабораторій, підвищення зарплат тощо) потребує значного фінансування;
– ліквідація ДЕІ передбачає звільнення працівників. У новий орган не планують брати старий штат, що, з одного боку, викликає невдоволення екоінспекторів, а з іншого – створює проблему у пошуку нових професійних кадрів;
– на реформу впливає бізнес-лобі та населення, яким вигідно, щоб контроль не діяв, оскільки вони отримують прибуток шляхом незаконного використання природних ресурсів та/або забруднення довкілля.

Основні завдання реформи на 2019–2023 рр. та очікувані результати їхнього втілення
В основі реформи повинен лежати принцип запобігання заподіянню шкоди довкіллю. Для цього реформа повинна передбачати:
– зміну мети з контролю на охорону довкілля та запобігання заподіянню йому шкоди;
– усунення недоліків у порядку здійснення контролю, які роблять його недієвим та неоперативним (необхідність повідомляти суб’єкту дату та час перевірки, необхідність отримувати звернення для вжиття заходів контролю, отримувати згоду на перевірку від органу вищої інстанції тощо);
– усунення корупційних ризиків (розмежування функцій контролю та нагляду, усунення дублювання та дискреційних повноважень тощо);
– забезпечення незалежності органу від Мінприроди, створення розгалуженої системи його територіальних органів;
– забезпечення органу необхідною матеріально-технічною базою, зокрема для здійснення лабораторних досліджень.

***
Економічний розвиток

У 2014 році Україна опинилася на порозі економічної катастрофи. 
Після багатьох років неефективного управління економіка гостро потребувала структурних реформ. Банківський нагляд був настільки слабким, що половина банків були неплатоспроможними або критично недокапіталізованими та перевантаженими кредитуванням пов’язаних осіб. Державні підприємства безпосередньо керувалися міністерствами та «доїлися» політиками. Застарілі регулювання чинили надмірний тиск на приватні компанії та робили їх схильними до корупції та рекету з боку посадових осіб.
Невідкладні макроекономічні заходи у 2014–2015 рр., які були болісними в короткотерміновій перспективі, дозволили швидко відновити фінансову стабільність. Вони запровадили гнучкий обмінний курс, первинний
профіцит бюджету після років високого дефіциту та політику інфляційного таргетування, а також забезпечили незалежність Національного банку. Ці дії дозволили відновити макроекономічну стабільність вже наприкінці 2015 року.
Коригування тарифів на газ для населення було ключовою реформою, яка зробила можливим збалансування бюджету. Введення однакової ціни на газ для домогосподарств та підприємств, що ґрунтується на імпортному
паритеті, не лише дозволило «Нафтогазу» стати прибутковим, а й закрило доступ до головного джерела політичної корупції. Це також зробило Україну менш залежною від російського газу.
Очищення банківської системи було болючим. Понад 80 банків було виведено з ринку, а найбільший банк – «ПриватБанк» – був націоналізований та докапіталізований більше ніж на 150 млрд грн. Значно зросла відповідальність власників та керівників банків, а банківський нагляд посилився і став стійкішим до корупції.

Однак, варто зауважити: для того, щоб економічний розвиток відбувався більш швидкими темпами необхідно запровадити наступні реформи:

1. Відкритий ринок сільськогосподарських земель – прийняття закону, який регулюватиме продаж земель сільськогосподарського призначення і таким чином скасує мораторій.
2. Приватизація всіх великих державних підприємств, продаж яких дозволено, і значне скорочення переліку державних підприємств, приватизацію яких заборонено. На всіх великих державних підприємствах, а також в «Ощадбанку» та «Укрексімбанку», мають бути створені незалежні наглядові ради.
Парламент має прийняти новий закон про розширення повноважень та збільшення політичної незалежності наглядових рад.
3. Спрощення та оптимізація митних процедур, створення інституту уповноваженого економічного оператора. Це зробить українські компанії більш конкурентоспроможними у глобальних ланцюгах вартості.
4. Перезапуск фіскальної служби та створення служби фінансових розслідувань, яка замінить податкову міліцію та численні відділи боротьби з економічними злочинами у правоохоронних органах.
Мета полягає у формуванні податкової та митної служби, які є дружніми та прозорими, а також служби фінансових розслідувань, яка буде застосовувати аналіз, а не силу. Працівників цих нових служб треба перенабрати з повною перевіркою доброчесності.
5. Лібералізація руху капіталу та регулювання валютних операцій. Новий закон про валютні операції прийнято у 2018 році, він дав Національному банку свободу регулювати їх своїми рішеннями. Цю свободу слід використати для того, щоб зробити Україну відкритішою до руху капіталу і торгівлі відповідно до практики ЄС.