Право на спадкування цивільної жінки або цивільного чоловіка

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Якщо спадкодавець при житті склав заповіт на користь цивільної дружини або чоловіка, то все належне йому на момент смерті майно, його права а також обов’язки переходять у власність цивільної дружини або чоловіка.

Частиною 2 статті 21 Сімейного кодексу України, визначено, що проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без шлюбу не являє собою підставу для виникнення у цих суб’єктів прав, а також обов’язків подружжя.

Таким чином не можна прирівнювати цивільного чоловіка або дружину до спадкоємців першої черги, якими є діти, батьки та той з подружжя, який його пережив.

Цивільний чоловік або дружина можуть прийняти спадщину відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України, як спадкоємці четвертої черги шляхом проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Кожна наступна черга спадкоємців отримує за законом повне право на спадкування у тому випадку, якщо немає спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина 2 статті 1258 Цивільного кодексу України).

Але при цьому статтею 74 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Тому у разі звернення до суду з позовною заявою необхідно встановлювати факт проживання однією сім’єю зі спадкодавцем і визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Щодо ознак проживання однією сім’єю висловився Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 серед яких: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім’ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Доказами проживання однією сім’єю можуть бути:
1) докази, які підтверджують наявність факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо);
2) докази, що свідчать про спільне ведення господарства (спільна сплата рахунків, оформлення кредитів, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності), довідки або акти обстежень житлових умов про спільне проживання та ведення господарства.

Нагадуємо, якщо Ви маєте питання правового характеру, звертайтеся до відділу «Полтавське бюро правової допомоги» Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Полтава, вул. Міщенка, 2 або за телефоном (0532) 50-27-29.

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи правової допомоги – 0 800 213 103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні).