Полтавські студенти взяли участь у молодіжному обміні у Польщі за програмою Erasmus+

У червні студентська молодь Полтавщини долучилася до міжнародного проєкту “Станьмо суспільними журналістами”, який відбувався у Підкарпатському воєводстві Республіки Польща.

Група молодіжних лідерів, зокрема, студенти з Полтави та учні старших класів з Польщі, спочатку спільно працювали над ідеєю освітнього обміну, готували проєкту заявку, а потім вже разом втілювали задумане. У цьому їм допомагали громадські організації на чолі з їх керівниками. З української сторони це Полтавська філія Суспільної служби України з польської Stowarzyszenie sympatyków III LO im. Stefana Batorego Реалізація проєкту стала можливою з 7 по 20 червня завдяки Erasmus+. Це Програма Європейського Союзу, яка надає студентам, викладачам та науковцям країн-членів (а також Ісландії, Ліхтенштейну, Македонії, Норвегії та Туреччини) можливість навчатися, проходити стажування чи викладати в партнерській країні.

На два тижні локацією для навчання українських та польських студентів став туристичний осередок у Підкарпатському воєводстві, розташований у селі Рудавка Риманівська (польською — Rudawka Rymanowska). Зацікавлена у темі проєкту молодь вчилася мистецтву репортажу, знайомилася з польською історією та культурою, відвідувала уроки польської мови та акторської майстерності. Своє ґрунтовне знайомство з Польщею учасники проєкту, а це студенти вузів Полтави та учні авторських класів із міста Хожув (польською — Chorzów), розпочали підкоренням полонини Царинської (польською — Połonina Caryńska) — висотою 1 297 метрів, яка розташована на території Бещадського національного парку в межах заповідника “Східні Карпати”.

“Дуже вдячна організаторам, які нам довірились і дозволили кожному обирати свій темп сходження. Після перших 300 метрів сходження я думала, що вже не зможу йти далі. Але чим вище підіймалась, тим більше мене надихали й захоплювали краєвиди, які відкривались. У такі моменти розумієш, що фізичні зусилля були недарма. Я ніколи не забуду свої відчуття на вершині гори”, — ділилася враженнями від сходження Аліна Колісник, студентка факультету журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г Короленка.

Одногрупниця Аліни, Поліна Гончаренко, яка сім років займається верховою їздою, в рамках проєкту встигла поволонтерити у Фундації „Ініціатива” . Дівчина стала співорганізаторкою уроку іпотерапії для молоді з інвалідністю села Ленжини (польською — Łężyny).

“Групу дітей до нас на заняття привезли польські волонтери, серед яких теж люди з інвалідністю. Їм громада таким чином допомагає інтегруватися у суспільство. Це дуже круто, що в Польщі до них ставляться як до рівних собі і довіряють відповідальні завдання. Загалом, досвід волонтерства для них є першою сходинкою на шляху до пошуку повноцінної роботи. Це цікавий приклад для України”, — впевнена Поліна.

Також студенти відвідали історичне місто Сянок (польською — Sanok). Перша зупинка — Музей народної архітектури. Це найбільший музей в Польщі під відкритим небом. Простір містить близько 150 об’єктів дерев’яної архітектури з Лемківщини, Бойківщини та Посяння.

“Такі цікаві та реалістичні реконструкції давнього побуту я побачила вперше. Музей повністю відтворює устрій життя наших предків: тут є школа, церква, магазини, аптека, млин і — навіть пожежна станція. Можна довідатися про те, як добували нафту на Галичині у ХІХ столітті. Вражає також площа музею — щоб повністю його обійти, нам знадобилося півтори години”, — говорить Анна Гринь, студентка факультету журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г Короленка.

Під враженнями молодь була й від Сянокського замку та Історичного музею всередині будівлі. Споруда належала королівській родині та була збудована наприкінці ХІV століття над річкою Сян.

“На сьогодні в замку знаходиться експозиція карпатської ікони. Переважно лемківські. У музеї також розміщені картини польських художників, але найбільше привертає увагу збірка робіт Здіслава Бексінського. Його роботи приковують погляд. Ще я звернула увагу на сувеніри: чашки, футболки тощо, які можна було купити на першому поверсі. Це чудова робота над брендом музею”, — звернула увагу теж студентка факультету журналістики студентка Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г Короленка. Олександра Артеменко.

Окрім екскурсій, молодь активно навчалася в осередку. Завдання виконували як в українських або польських, так і в змішаних групах. Також студенти готували індивідуальні творчі роботи. Емоційними були уроки акторської майстерності.

“Ці заняття допомагають мені розкритися як особистості, думати креативно. Уроки передбачають виступи на публіці, що спонукає подолати страх. Наш учитель, пан Даміан, сам не боїться бути смішним чи виглядати безглуздо, і це дуже підкупає. Тоді ти вже теж не соромишся робити те, що хочеш”, — так описав навчання акторській майстерності Богдан Фастовець студент Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г Короленка.

Навчання навчанням, але й для відпочинку теж був час — барбекю, волейбол, прогулянки біля річки, дискотеки та пісні біля вогнища.

“Ми всі отримали цікавий досвід. Це була чудова можливість попрактикувати англійську мову та свої навички комунікації. Всі заходи та поїздки, які для нас організували, були цікавими, в першу чергу, з журналістського боку. Особливо, що стосується різниці між поляками та українцями. Нам навіть вдалося провести невелике соціологічне дослідження і виявити, що ця різниця насправді не така вже й критична. За два тижні ми отримали не лише нові знайомства, а й натхнення та ідеї для роботи”, — підсумувала теж студентка факультету журналістики Валерія Магда.

“Ми відвідали господарство Інституту зоотехніки в Оджеховій (польською — Ojechów), яке має понад 1 000 корів, 100 коней та кіз, 1 400 гектарів землі. Завдяки спільному польсько-українському проєкту, який підтримав Євросоюз, Інститут відновив породу коня гуцульського, який був виведений українцями і довгий час служив гуцулам, які мешкали в Карпатах. Гуцульський кінь належить до світового генофонду. В 1979 році ця порода отримала статус реліктової і була взята під охорону. Зараз гуцульський кінь використовується для туристичних походів в горах. За кошти проєктів міжнародної співпраці було збудовано декілька стаєнь, манеж, а також створені нові кінні маршрути. Господарство має фінансування від держави, яке покриває лише 20% усіх витрат. Інші 80% — завдяки розведенню гуцульських коней, збуту молока від корів сементальської породи. Також в господарстві працює біоелектростанція. Інститут зоотехніки має тісні зв’язки з конезаводами в Україні. Ця поїздка була дуже цікавою для нас, особливо коли нам надали змогу проїхатися на возі та особисто спробувати осідлати коня. Атмосфера та хвилювання кожного з нас передавалися як іншим учасникам проєкту, так і коням. Неймовірні емоції та найщиріші почуття є на всіх фотографіях з кіньми”, — ділиться своїми враженнями студентка факультету фізичної культури та спорту Полтавського національного університету “Полтавська політехніка” імені Юрія Кондратюка Тетяна Ємченко.

Учасники молодіжного обміну мали можливість зустрітися з головою міста Новий Жмігруд (польською — Nowy Żmigrud) Грегошом Барою й дізналися такі факти: населення складає лише 10 тисяч мешканців, а річний бюджет — 50 мільйонів злотих. Наразі населений пункт впроваджує європейський проєкт встановлення широкосмугового інтернету, бо гірська місцевость створювала проблему з доступом до мережі. А урядовий проєкт “Чиста енергія” надає фінансування на термомодернізацію приватних будинків та заміну старих котлів, в яких мешканці спалювали навіть гуму та пластик. У ході дискусії були розглянуті нагальні питання як для Польщі, так і для України.

Єфімчук Данііл, студент Полтавського державного медичного університету, зазначив, що йому пощастило уточнити декілька питань, які його цікавили. Зокрема, як впроваджується альтернативна енергетика в Підкарпатському воєводстві. „Це є рішенням багатьох економічних проблем, які актуальні в Україні також. Вуйт (саме так іменується голова громади в Польщі) розгорнуто та доступно розповів про шлях становлення цієї галузі в країні, проблеми та рішення, які поставали під час впровадження проєктів, пов’язаних з альтернативними джерелами енергії. У Польщі діє спеціальна програма, яка заохочує встановлювати сонячні електростанції в приватних будинках. Пан Грегош продемонстрував додаток, який моніторить споживання електричної енергії окремими будинками. Рандомно обраний будинок споживав 90% енергії від сонця і лише 10% від загальної мережі. Цікавим також є устрій влади в Польщі, історія її розвитку та соціальні проблеми країни, яка активно розвивається. Я отримав відповіді на багато своїх питань та маю вже ідеї для стартапів, щоб знайти однодумців й змінити нашу країну на краще”.

Студент Полтавського державного аграрного університету Олег Кекало говорить, що завдяки проєкту знайшов нових друзів, дізнався про традиції та культуру Польщі, а спільні вечори біля багаття надзвичайно зблизили українську та польську молодь.

Підготували Валерія Магда та Тетяна Сушко, учасниці міжнародного молодіжного обміну “Станьмо суспільними журналістами” в межах програми Erasmus+