Партнерство, співробітництво… неДовіра?

Деякі думки з теорії та практики співробітництва територіальних громад в Україні.З часів минулих – система розселення та урбанізаціяТериторія України в її сучасних межах сформувалась лише у ХХ ...

Додано:
powerreform

safe_image
Партнерство, співробітництво… неДовіра?

Деякі думки з теорії та практики співробітництва територіальних громад в Україні.


З часів минулих – система розселення та урбанізація

Територія України в її сучасних межах сформувалась лише у ХХ столітті. Різні українські регіони в різні часи перебували у складі різних імперій, тому поселенська мережа та адміністративно-територіальний устрій там складався по-різному. От, наприклад, якщо глянути на адміністративну карту України, то помітно, що найбільша кількість міст та містечок припадає на західну та східну частини. Але міста та містечка Західної України мають історію тривалістю понад 500 років, натомість більшість міст Східної України – продукт індустріалізації кінця ХІХ століття та першої половини ХХ століття.

Південна Україна, як і Північна, мають значно меншу кількість міст, тут менша щільність населення. Попри це, для всіх цих українських територій тривалий час характерним було досить стрімке скорочення частки сільського населення та зростання міського. На сході та південному сході частка міського населення уже досягла «європейського» рівня і складає понад 80%. Проте, навіть у такій високоурбанізованій області як Дніпропетровська, в сільських територіях проживає понад 300 тисяч осіб людей. А у Львівській, яка є найбільш урбанізованою на заході, в сільських територіях проживає понад 900 тисяч населення. Загалом в Україні близько 31% населення проживає у сільських територіях. Це досить велика цифра. Подібні показники в Європі притаманні лише Польщі та Австрії.

Отже, з одного боку, ми маємо досить значну частку сільського населення, а з іншого – ключова додана вартість української економіки формується в містах, у містах концентруються найкращі заклади освіти, культури, охорони здоров’я, спорту і т.і.

Серед загальної чисельності міст, найбільше міст невеликих, але більшість міського населення проживає у великих містах.content_1Малюнок 1. Кількість міст різних категорій, за чисельністю

 (МоЗ – місто обласного значення, МрЗ – місто районного значення)

content_2

Малюнок 2. Кількість населення у різних категоріях міст

(МоЗ – місто обласного значення, МрЗ – місто районного значення)

Аналіз системи розселення показує, що абсолютна більшість сільського населення проживає у зоні доступності міст. У радіусі 30-хвилинної доступності до міста села є більшими, щільність населення у приміських районах є вищою, ці райони є більш привабливими для розміщення нових виробництв. Сільські території периферійної зони, понад 45 хвилин доступності до міст, є малопривабливими для інвестицій, тут швидшими темпами відбувається деградація місцевої економіки та скорочується населення (це правило не поширюється на незначну частину сільських територій з яскраво вираженою туристичною складовою – гірські, прибережні території та лікувальні курортні зони).

Щільність населення у приміських та периферійних районах:

Назва області

Назва району

Населення, чол.

Площа, км²

Густота населення, осіб/км²

Київська

Києво-Святошинський

191744

726

215,4

 

Іванківський

29582

3616

8,59

Вінницька

Вінницький

80556

910

88,52

 

Погребищенський

29397

1199

24,52

Харківська

Харківський

182100

1403,4

130,5

 

Вовчанський

47047

1888,1

25,6

Запорізька

Запорізький

56817

1460

38,92

 

Бердянський

24862

1776

14

Об’єктивно виходить, що міські та сільські територіальні громади (особливо прилеглі до міст) досить сильно пов’язані між собою природним чином, проте залишаються роз’єднаними адміністративно, адже і міська, і сільська територіальна громада є повноцінним суб’єктом місцевого самоврядування зі своїми органами управління, власним бюджетом та інтересами щодо його наповнення, у тому числі й через ефективне використання своїх земель та інших природних ресурсів, що розміщені в межах її території.

Недовіра – страшна перепона для розвитку

Україна належить до досить невеликого числа країн, де традиційно люди не довіряють владі, як такій. Причини тут називають різні, але ключовою причиною, як стверджує багато істориків, є тривалий бездержавний статус України.

Протягом багатьох століть українці не мали власної держави, тому будь-яка влада асоціювалась винятково із владою загарбників, окупантів, тому не викликала довіри в українців –  її не любили і намагались не надто на неї зважати.

За майже 30 років незалежності ця вкорінена недовіра так і залишилась нездоланною, що створює проблеми, як для розвитку України загалом, так і проведення окремих реформ зокрема.

На фоні тотальної недовіри до органів влади, рівень довіри до органів місцевого самоврядування є суттєво вищим, проте навряд чи можна його вважати високим – 10-12%.

Варто зауважити, що всі органи влади, у тому числі органи місцевого самоврядування, в Україні досить швидко втрачають кредит довіри, який вони отримують на виборах, і до наступних виборів підтримка діяльності цих органів з боку населення є мінімальною.

В цих умовах також присутній елемент недовіри сільських жителів до міських жителів, а особливо до міських органів місцевого самоврядування. Ми отримуємо дуже складний психологічний вузол, який складно розв’язати. З одного боку міські та суміжні сільські територіальні громади сильно зв’язані між собою природним чином: транспорт, послуги, водопостачання, сміттєзвалища, цвинтарі, відпочинкові зони, послуги, щоденна трудова маятникова міграція, що вимагає тісного співробітництва між цими громадами. А з іншого – недовіру жителів цих громад до своїх власних органів місцевого самоврядування та й один до одного, що фіксують різні соціологічні служби протягом багатьох років (https://i-soc.com.ua/ua/institute/offers Інститут соціології НАНУ протягом багатьох років проводить соціологічні дослідження в різних сферах, зокрема і щодо довіри різним інституціям).

В таких умовах утворення об’єднаних територіальних громад з центрами у містах обласного значення виявилось досить ускладненим, так само, як і приєднання сільських територіальних громад до міст обласного значення (хоча процес таки почав розвиватись після спрощення процедури приєднання).

Український законодавець в принципі створив правову базу для започаткування партнерств між міськими та сільськими територіальними громадами – Закон України «Про співробітництво територіальних громад». Уряд визначив співробітництво міст та сільських територій пріоритетом у Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року (ДСРР2020), проєкти співробітництва територіальних громад можуть отримувати підтримку з боку держави через інструменти Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР).

Здається, є все для швидкого розвитку таких партнерств, але насправді ситуація із запровадженням співробітництва виглядає не досить динамічною.

Напевне, ключовою проблемою започаткування співробітництва залишається проблема недовіри всіх до всіх. Тому починати творення партнерств та підготовку договорів співробітництва територіальних громад потрібно з діалогу. «Спочатку було слово…»

Від діалогу до партнерств

Інститут громадянського суспільства за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» у 2018 році розпочав проєкт «Партнерство між міською та сільською місцевостями в Україні, як ефективний інструмент місцевого економічного розвитку в Україні», ключовим завданням якого є підтримка започаткування партнерств між міськими та сільськими територіальними громадами, допомога громадам розпочати діалог між собою, обранні тем для співробітництва та консультування задля підготовки спільного для партнерства проєкту чи проєктів. На наше переконання, лише спільна робота над проєктами, залучення до цього процесу якомога ширшого кола людей дає шанс знизити рівень недовіри і побачити на власному досвіді, як поєднання зусиль дає кращі результати ніж взаємна конкуренція за обмежені ресурси.

Що ми зробили на старті?

  1. Провели детальне дослідження системи розселення в Україні, ситуації із можливостями та використанням інструментів партнерств та виявили проблеми та можливості.

  2. Підготували методичні рекомендації щодо започаткування партнерств

  3. Підготували та оприлюднили оголошення про проєкт та порядок участі громад у проєкті 9 листопада 2018 року, розіслали 98 листів-запрошень до участі у проєкті у міста-потенційні центри партнерств, визначені у результаті дослідження.

З потенційних партнерств відгукнулись 38, які надіслали заявки з мотиваційними листами щодо участі у проєкті.

Для зацікавлених сторін, які виявили бажання до творення партнерств, провели чотири навчальних семінари, на яких в малих групах представники міської та сусідніх сільських громад мали змогу розпочати робочі діалоги з пошуку теми та проєктів для співробітництва.

Далі, учасники семінарів мали показати свою спроможність до співробітництва, підписати між собою меморандуми про партнерства та підготувати концептуальну ідею спільного проєкту. Цей етап подолали 26 партнерств.

content_3

Малюнок 3. Географія партнерств міської та сільських територіальних громад.

Станом на серпень 2019 року в проєкті представлено:

  • 14 областей;
  • 4 міста обласних центри;
  • 16 міст обласного значення;
  • 6 міст районного значення.

В партнерствах проживає 2 млн. 374 тисячі осіб населення, з них сільського – 312 тисяч осіб.

Спільні проекти: про що і для чого?

Початок діалогу в партнерствах привів до поступового виокремлення тем співробітництва, які б були прийнятні для всіх учасників співробітництва і які б гармонійно відповідали інтересам міської та сільських територіальних громад та базувалися на потребах і можливостях. Таким чином, виявилось, що тем для співробітництва може бути досить багато і різних, а не тільки пов’язаних із сміттям, як це виглядало на початках розмов.

Типи та кількість проектів у партнерствах:

Сфера діяльності проекту

Кількість

1

Сільськогосподарське виробництво

4

2

Поводження з ТПВ

4

3

Туризм

3

4

Водопостачання

2

5

Розвиток підприємництва

2

6

Медичне забезпечення

2

7

Безпека життєвого середовища

1

8

Дошкільна освіта

1

9

Соціальний захист населення

1

10

Спортивно-оздоровча інфраструктура

1

11

Регіональний розвиток

1

12

Дозвілля молоді

1

13

Екологія

1

14

Сільськогосподарська кооперація

1

Отже, на 26 партнерств маємо 14 сфер співробітництва!

Це дуже цікаво, адже це показник еволюції проєктного мислення територіальних громад. Від простих проєктів соціального характеру – до проєктів у сферах, що забезпечують розвиток громад. Всі проєкти по своєму є цікавими, проте обсяги цієї записки не дають змоги зупинитись на всіх, ми покажемо лише кілька, які є можливо найбільш складними, але найбільш перспективними.

Славутське партнерство – управління твердими побутовими відходами

Славутчина – район, який мальовничо розкинувся в західній частині Хмельниччини. Соснові ліси, блакитні плеса озер та золоті піски зачаровують відпочиваючих своєю неповторною красою. Унікальний природний комплекс та зручне географічне розташування сприяють розвитку туризму. І все б добре, якби не сміття.

Так от, згідно статистичних даних у Славутському районі щорічно утворюється близько 28 тисяч тонн твердих побутових відходів. З них місто Славута формує близько 13 тисяч тонн, а територія району – 15 тисяч тонн. Сміття вивозиться на санкціоновані звалища та полігони твердих побутових відходів. Однак через відсутність ефективної системи збору, не все сміття потрапляє до місць захоронення, утворюючи стихійні смітники у лісосмугах, зонах відпочинку, на території населених пунктів. В районі, де проживає більше 60 тисяч мешканців, функціонує лише один полігон твердих побутових відходів, 8 паспортизованих сміттєзвалищ та зафіксовано аж 67 стихійних сміттєзвалищ.

В результаті район має засмічені населені пункти, водні джерела та тліючі сміттєзвалища.

Структура побутового сміття складається в основному з: полімерних відходів – до 2520 тонн, целюлози (папір, картон, інше) – до 840 тонн, металу – до 1120 тонн, скла – до 30 тонн, деревини – до 30 тонн, харчових відходів – до 6300 тонн.

По суті частину сміття можна було б перебити, частину утилізувати, але для цього потрібні зусилля багатьох, в першу чергу міської громади, як найбільшого продуцента сміття, так і сусідніх громад, які не мають можливостей збирати та утилізовувати сміття.

Так і народилась ідея партнерства.

content_4Малюнок 4. Славутське партнерство

Славутське партнерство сформувалося 19 лютого 2019 року, коли Славутська міська об’єднана територіальна громада та чотири сільські об’єднані територіальні громади Славутського району, а саме Берездівська, Ганнопільська, Крупецька та Улашанівська, започаткували партнерство та підписали Меморандум про співробітництво громад. Обговоривши ситуацію, вони дійшли висновку, що потрібно створити спільне комунальне підприємство, яке запровадить сучасну систему поводження з твердими побутовими відходами. Така система буде спрямована на весь цикл поводження з відходами від утворення, збирання, вивезення, розміщення, зменшення, сортування до повторного використання: переробки та утилізації. Наразі проект обростає новими учасниками, деталізується бюджет, територіальне розміщення полігону, участь різних сторін у цьому процесі. Складно, але перспективно.

Новоград-Волинське партнерство – безпека для всіх

Новоград-Волинське партнерство замахнулось на мінімізацію проблеми, пов’язаної із безпекою. Адже через територію громад проходять кілька транзитних трас, що провокує транзитну злочинність та інші протиправні прояви, як пожежі на смітниках, у лісі, придорожніх посадках, що створює ризики для індивідуальних господарств. Так з’явилась ідея партнерства і проекту: «Впровадження нових стандартів безпеки для формування комфортного та безпечного простору для жителів 23 територіальних громад Новоград-Волинського району Житомирської області».

Для підготовки остаточної версії проекту, створено робочу групу у складі голови райради, представників від кожної з 5 ОТГ, Новоград-Волинського відділу поліції ГУНП та Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

На засіданні новоствореної робочої групи було узгоджено перелік першочергових завдань, а саме:

  1. картографування локацій надзвичайних подій (злочини, пожежі, ДТП, сміттєзвалища і т.п.);

  2. уточнення потреби у кількості та технічних параметрів камер відеоспостереження, зокрема підключення до системи «Рубіж» (ГУНП). Підготовка запитів на комерційні компанії, інтернет-провайдерів (зокрема щодо можливості і вартості прокладання каналів зв’язку і планів розвитку мережі інтернет-провайдерів);

  3. планування мережі Центрів безпеки (зокрема пунктів базування ДСНС, НП) та системи диспетчеризації та координації з міськими диспетчерами служб реагування. Комунікація з обласним Центром ЕМД та ПМД («невідкладна» допомога при міському ЦПМСД, районному ЦПМДС і КНП «ЦПМСД» в ОТГ) для визначення доцільності включення «медичної» компоненти до системи;

  4. визначення формату управління новоствореною системою (один з видів співробітництва територіальних громад, згідно Закону України «Про співробітництво територіальних громад»).

Дуже хочеться аби цей досвід був успішним, адже у партнерстві бере участь 23 територіальні громади! Невже теза про нездатність українців домовлятись і недовіру всіх до всіх буде спростованою?!

content_5Малюнок 5. Новоград-Волинське партнерство

Можливості та ризики, як спроба певних проміжних висновків

Що показала робота з підтримки формування партнерств та започаткування спільної діяльності суміжних громад над підготовкою власних розвиткових проєктів?

  1. Криза довіри, про яку стверджують соціологи та політологи, справді присутня, але вона долається спільною роботою, коли є потреба у вирішенні спільних проблем і є мотивація для цього.

  2. Незважаючи на багато навчальних заходів, проведених у сфері стратегічного планування та управління проектними циклами, насправді підготовка проекту, а саме визначення мети, завдань, засобів та індикаторів успішності є для багатьох дуже складним завданням, що потребує зовнішнього консультування.

  3. Переведення Державного фонду регіонального розвитку в ручний режим його розподілу, замість відкритого конкурсу, демотивує громади готувати проєкти. Так само як відсутність на обласному рівні підтримки саме розвиткових проєктів змушує територіальні громади щоразу подавати на розгляд проєкти винятково подібні і такі, що стосуються в основному ремонту об’єктів бюджетної сфери.

  4. Затримка оголошення конкурсу проектів за 7-ма програмами регіонального розвитку, що фінансуються за рахунок коштів бюджетної підтримки ЄС, також демотивує участь у підготовці проєктів працівників виконавчих органів місцевих рад.

  5. В цих умовах, стимулювання процесів у створенні партнерств може стати цікавим елементом наступного етапу Програми «U-LEAD з Європою».

Попри все, співробітництво таки доцільний інструмент розвитку територій. Враховуючи підтримку з боку держави, він може не тільки суттєво прискорити місцевий розвиток, але й упорядкувати планування територій, зняти напруженість у відносинах міст та сільських околиць.

Далі буде…

Автор: Анатолій Ткачук, директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства


Тематика публікації:                

Останні публікації цього розділу:

Комунальне підприємство ухиляється від обліку дерев: громадська організація подала до суду

Молодь Світловодська готує масштабний фест у місті

Команда Let`s do it Ukraine відвідала Південь в рамках проєкту з подолання наслідків повені

Гуманітарні місії на Півдні тривають: волонтери додатково роздадуть 1000 обідів “Добра кухня”

Тютюнові акцизи рятують життя — податкові преференції неприпустимі

Вишнівецька громада на Тернопільщині отримала цифровий рентген-комплекс від Програми USAID DOBRE