На Київщині відбувся фестиваль пам’яті «Медвин. Повстання»

19 серпня (6 серпня за старим стилем) 1920 року в Медвині на свято Спаса підняли повстання проти більшовиків. Напередодні до цього містечка на півдні Київщини приїхали представники нової окупаційної «червоної» влади, вимагаючи високого продовольчого податку, мобілізації до Червоної армії, та оголосили боротьбу з «петлюрівщиною».

Так пише про відповідні дії медвинців на ці вимоги очевидець подій Іван Дубинець:

«В повстанському «штабі», коли так можна назвати квартирю Антона Петюха, зібрався актив села на чолі з старшинами, що були серед місцевого населення. Говорили багато і гаряче, обмірковуючи, що робити. Знали, що молодь на мобілізацію не з’явиться, що населення такої «продразвьорстки», як оголошено, не здасть, а в наслідок цього всього в село приїде большевицький загін і почнуться екзекуції. Але за своє село молодь, а навіть і старші, воювати будуть! Гадали, що оголосивши повстання, зможуть кілька місяців протриматись власними силами, не допускаючи до себе большевиків, а там надійде «допомога», надійде українська армія на чолі з Петлюрою. Тому було вирішено підняти повстання в Медвині і завтра ж, на зборах, оголосити Медвин на військовому стані та запровадити мобілізацію всіх молодих і здібних носити зброю. Тут же наспіх було сформовано і «Повстанський Штаб» — Повстанком на чолі з сотником Хомою Лебідем, як отаманом повстання, начальником штабу Миколою Василенком, комендантом Медвина сотником М. Г., начальником контррозвідки і розвідки сотником Дніпровим, керівником пропаґанди Антоном Петюхом. Розійшлись з наради перед досвітом, але зараз же було розіслано зв’язкових до вояків, щоб були приготовлені до переведення «зборів» відповідним способом».

На наступний день більшовицьку делегацію повстанці взяли в полон і згодом розстріляли, а опісля поточилися бої – спочатку з загонами більшовиків з сусідніх міст, а згодом – з кінною дивізією С. Будьонного, яка захопила Медвин, відтіснила повстанців у ліси, а сама почала терор проти місцевого населення. Партизанська війна проти більшовиків точилася на Медвинщині ще до 1922 року.

На згадку про ці події в Медвині відбувся фестиваль пам’яті «Медвин. Повстання» під гаслом «Пам’ять – це зброя». Його постійне місце проведення – Міністерська (стара музична) школа в Медвині, в якій навчалися і вчителювали учасники повстання, зокрема, його літописець, автор книжки «Горить Медвин» Іван Дубинець.

Ведуча фестивалю, історикиня Катерина Сіроштан на початку заходу розповіла про його важливість і мотивацію організаторів:

«Вже четвертий рік поспіль ми проводимо наш фестиваль, і, як бачимо, він уже має тісне й широке коло своїх вірних однодумців і гарячих прихильників.   Ми зважились проводити його й цього року, адже дуже важливо, щоб пам’ять про Медвинське повстання, про те, як понад століття тому наші земляки боролися проти російських окупантів, тривала. З глибоким розумінням того, що ця нерівна боротьба ще сто років тому мала велику користь для становлення сучасної держави Україна, живила віру в те, що Україна житиме. Ми віримо в те, що жертви, принесені медвинськими повстанцями недаремні, адже Україна є, і  вона буде».

Почався фестиваль пам’яті зранку 16 серпня – з екскурсії «Ключовими місцями Медвинського повстання», яку провів краєзнавець, один з упорядників книжок «Медвинські скрижалі» (2011), «Медвинське повстання» (2014), «Медвинське повстання у фактах, постатях, спогадах» (2023) Петро Гогуля. Після екскурсії її учасників частували «повстанським кулішем, який приготувала дослідниця, працівниця Музею історії Богуславщини Ніна Левченко.

На фестивалі виступили музичні гурти «Хорея Козацька», «Вільце», бандуристи Василь Живосил Лютий, Тарас Компаніченко, Святослав Силенко. Взяли участь у музичній програмі і місцеві артисти – хор «Розкопанчаночка» з м. Богуслав, ансамбль «Мереживо» з с. Бране Поле, родинне тріо Таміли, Яни і Ольги Салат та тріо у складі Любові Фесенко, Василя Гогулі, Михайла Шевченка з Медвина.

Під час благодійного ярмарку та майстер-класів, на фотозонах  та інтерактивних локаціях волонтери і майстри зібрали понад 63 000 гривень на військові потреби підрозділів земляків, які боронять Україну від російських окупантів, а також на матеріали для маскувальних сіток.

На літературній сцені пролунали в авторському виконанні вірші Василя Василенка, Миколи Василенка, Валентини Салати, Любові Криворучко.

Подарував організаторам фестивалю копію картини свого брата, дисидента Віктора Салати медвинець Григорій Салата. Вона ввійшла до експозиції виставки «Медвинський авторський живопис середини ХХ – початку ХХІ століть», яка експонувалася у холі Міністерської школи.

Також на фестивалі були просвітницькі локації – Інтерактивна мапа місць Медвинського повстання, фотозона з традиційним одягом, реконструйованим ГО «Навколо Нас. UA», локація Української Народної Республіки. Презентували й нові видання освітньої ініціативи «Медвин. Повстання» – нову едицію книжки «Горить Медвин» Івана Дубинця та «Богуславський замок Бориса Левченка».

У холі Міністерської школи експонувалася виставка «Медвинський авторський живопис середини ХХ – початку ХХІ століть», на якій були картини місцевих художників – Антона Рафальського, Антона Туники, Олександра Нечитайла, Івана Сікаленка, Федора Гриба, Бориса Левченка, Григорія Левченка, Олександра Ільніцького, Павла Салати, Віктора Салати. Розповідає кураторка виставки, голова оргкомітету фестивалю Марина Гогуля:

«На виставці представлено оригінали і копії самобутніх картин і неповторного живопису. Деякі з експонованих картин взято з родинних колекцій, деякі полотна виявлено на сміттєзвалищі і, на щастя, врятовано. Картини, які прикрашали бідний повоєнний побут селянської хати, художники малювали на замовлення, дарували або писали для себе. Малюючи на полотні, на фанері, а подекуди й на стінах власної оселі, власного дому, як-от Григорій Левченко чи Павло Салата, чию хату через розписану картинами вітальню називали «мальованою», мали душевну розраду. Фарби, якими малювали місцеві художники, купували як на місці, так і отримувались посилками від майстрів Федора та Олександри Бражників з Америки. Дуже пов’язані медвинські художники з медвинським самодіяльним театром, який відродився у другій половині 1950-х рр., а його традиція закладена ще під час Української Революції товариством «Просвіта». Був театр і були і місцеві художники, які бралися створювати декорації, наносили грим, найчастіше самі грали ролі на сцені».

Також оголосили на сцені фестивалю переможців V Літературного конкурсу імені Івана Дубинця – ними стала медвинка Софія Котляр, Оксана Проценко з с. Пісківка на Київщині та Іванна Чижевич з с. Поромів на Волині.

Також наступного дня, у рамках фестивалю, у просторі «Місце сили» в Медвині відбувся показ документального фільму «Медвинське повстання», знятого 2019 року Наталією і Віктором Горянськими.

Традиційно фестиваль пам’яті «Медвин. Повстання» проводять у третю суботу серпня, тож наступного року він має відбутися 15 серпня.