“Нас боялися навіть тітушки”, — історія боротьби за екопарк “Осокорки”

Рідко у великому місті знаходиться місце де можна по справжньому відпочити. З кам’яних джунглів постійно хочеться кудись втікти: змінити атмосферу, побути на природі. Найчастіше для цього доводиться ...

Додано:
slava_serhiichuk

258183975_5277508398931140_6264782439367083088_n
“Нас боялися навіть тітушки”, — історія боротьби за екопарк “Осокорки”

Рідко у великому місті знаходиться місце де можна по справжньому відпочити. З кам’яних джунглів постійно хочеться кудись втікти: змінити атмосферу, побути на природі. Найчастіше для цього доводиться їхати, або навіть летіти кудись далеко. А якщо уявити, що можливість втікти від міської метушні буде фактично у самому місті? 

Йдеться не просто про новий парк або сквер. Найвірогідніше більшість киян навіть і не уявляє, що на лівому березі столиці знаходиться справжній природній скарб. Так само мало хто знає, що цю унікальну природоохоронну територію хочуть повністю забудувати і є команда людей, яка на разі активно бореться за збереження цієї оази. Мова йде про екопарк «Осокорки», що знаходиться неподалік району Позняків та одноіменну екоорганізацію “Екопарк Осокорки”.

Ми зустрічаємось з Максимом Стравінським — одним із керівників проєкту — на початку листопада. Він говорить повільно, але впевнено, з натиском. Розповідає про плани. Ніщо не свідчить про те, що з десятків інтерв’ю, які він дав про “Екопарк-Осокорки”, саме це стане останнім.

15 років він протистояв забудовникам, щоб зберегти для киян зелену зону. Проте рак виявився підступнішим. Нам залишається лише переповісти його історію — історію людини, яка ніколи не уникала боротьби за інтереси громади як в судах, так і на заповнених тітушками будівельних майданчиках. Востаннє — з його слів.

Початок боротьби

Довгий час територія навколо озер Небреж, Мартишів та Тягле була дикою. Не було жодної інфраструктури, навіть смітників. В кінці двохтисячних усе почалося змінюватися: з’явилися доріжки, лавочки, невеликі пірси і навіть магазини з напоями. Щороку про цей шматочок дикої природи поруч з величезним житловим масивом дізнається все більше і більше людей.

Тут люди проводять свій вільний час, святкують в альтанках, тренуються та просто гуляють. Тим складніше усвідомлювати, що одне з улюблених місць жителів Позняків-Осокорків, і загалом багатьох киян, вже 15 років перебуває під серйозною загрозою.

Конфлікт розгортається між забудовником (до збанкрутіння це був банк “Аркада”, а тепер це Stolitsa Group) та активістами, які активно відстоюють заборону забудування. Боротьба за збереження унікальної природохоронної території триває вже близько 15 років.

Все починалося з групи ентузіастів, а згодом, 2017 року, була створена та зареєстрована повноцінна громадська організація — “Екопарк “Осокорки””.

Ще 2005 року ТОВ “Контактбудсервіс” отримало від міста у довгострокову оренду 5 земельних ділянок загальною площею 176,5 га в районі Позняків-Осокорків. Тоді територію було обнесено парканом. Однак місцевих мешканців це дуже не задовольнило: вони його знесли. З тих пір навколо території не вщухають суперечки. Серед активістів, які вийшли на першу з десятків акцій проти забудови, був і Максим Стравінський.

“Насправді, не можна сказати, що ті, хто тоді вийшли проти забудови, були експертами в екології чи багато знали про проблему на той час. Це були абсолютно різні люди, деякі з яких в подальшому виявилися готовими активно застосувати свої вміння для того, аби продовжити боротьбу”

Пізніше, у 2009-му році, було прийнято “Детальний план території (ДПТ) району Осокорки”, який дозволяв забудову всієї природохранної території навколо озера Небреж. Натомість він суперечив чинному Генеральному плану міста, де передбачалася не житлова забудова, а облаштування великого рекреаційного гідропаркового комплексу.

На схемі, де зображено межі зон охоронюваного ландшафту в місті Києві, чітко видно, що місцевість навколо озер Мартишів, Небреж та Тягле входить до зони охоронюваного ландшафту. Таким чином на цій місцевості забороняється проведення земляних, будівельних робіт без відповідного дозволу.

Саме з 2009 року боротьба відбувалася найбільш активно. Під час цього активісти влаштовували протести поруч з в’їздами до території будівництва, блокували потрапляння туди техніки, в певні часи доходило навіть до збройних зіткнень.

“Я сам витягав своїх побратимів, яких було підстрелено. На нас неодноразово влаштовували рейди такі собі тітушки. Я знаю, що серед цих людей навіть були колишні Беркутівці”

Громада проти забудовників

За словами Максима, забудовники неодноразово пропонували хабарі. Активісти відмовлялися. “Ми працювали не для грошей, а щоб зберегти це місце і його природу”, — каже Максим. Для багатьох активістів це було особистою історією — вони виростали поруч з озерами і не були готові віддати їх під забудову недоброчесним ділкам.

“Я пам’ятаю, що в колах ціх тітушок навіть з часом почав ходити слух, що ми ті з ким краще не зв’язуватися. Тому що ми не збиралися відступати”

Чому так важливо зберегти територію та не дозволити будівництво?

В першу чергу, щоб зберегти екосистему озер Небреж, Мартишів та Тягле, яка впливає на природу всього Києва. Саме тому цю землю суворо заборонено забудовувати.

“Коли ми почали досліджувати ці території, виявилося, що вони є абсолютно унікальними за своїм походженням, водно-болотними угіддями, знищення яких нанесе непоправної шкоди екосистемі”

Окрім того, на території цих водно-болотних угідь співіснують сотні видів птахів та рослин, серед яких є представники Червоної книги України, а також знаходиться кілька архітектурних пам’яток. За посиланням можна ознайомитися з повним переліком флори та фауни озер.

Щоб зберегти природні комплекси, потрібно лишити недоторканою територію довкола них та режим їх функціонування. В першу чергу — водойм і водотоків, частину з яких забудовники планують просто засипати.

Основною ціллю активістів є створення великого ландшафтного парку, а також заказнику на території озер. На сайті КМДА існує петиція, статус якої на даний момент “на реалізаії”, де активісти повністю викладають зміст проблеми.

У 2019 році ГО “Екопарк Осокорки” також стали грантерами Екологічної ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» та Посольства Швеції. Це дозволило їм посилити боротьбу на усіх фронтах.

Плани забудовника і план Екопарку

На плані забудовника чітко видно, що планувалося повністю забудувати територію екопарку. Це нанесло б невиправної шкоди цій місцевості. На додаток до цього, на разі, житлові масиви поруч зі станціями метро Харківська, Позняки та Осокорки перенасичені великою кількістю новобудов, а відповідно автомобілів. Це призводить до фактичного колапсу інфроструктури району, заторів, забруднення повітря. Розбудова ще одного великого комплексу тільки посилить проблему.

План Екопарку та план забудовника

Активісти пропонують альтернативу. Вони прагнуть зберегти і відновити культурні традиції, історичну спадщину району, який виник на місці самобутніх поселень і природних місцин, зокрема села Осокорки і Позняки, літописного озера Святище, літописної річки Золочі тощо. Детальніше ознайомитися з концепцією розвитку місцевості можна тут.

Для досягнення своєї цілі активісти активно співпрацюють з міжнародними організацями, які займаються збереженням водно-болітних угідь, а також Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. За словами Максима Стравінського, міністерство активно їх підтримує та навіть направляло офіційні зверенення до КМДА про необхідність збереження природоохоронної території навколо озер Небреж, Мартишів та Тягле.

Серед найбільших міжнародних партнерів Екопарку “Осокорки” британська організація World Wetland Network — організація, що має на меті підтримувати невеликі НГО, які працюють над просуванням питання щодо збереження водно-болотних угідь у будь-якій точці світу, а також чеська CEE Bankwatch Network — організація, що бориться за екологічно, соціально та економічно справедливий світ, побудований на солідарності, участі та повазі до екології.

16 листопада Максима Стравінського не стало. Проте його історія боротьби за «Екопарк-Осокорки» не закінчується. Члени організації продовжують боротися за київські озера. Концепція заповідної території, яку розробляв Максим з друзями, ще чекає свого втілення.

Тепер це справа кожного з нас.

Знайти більше інформації про проєкт екопарку, а також підтримати ГО “Екопарк Осокорки” можна за цим покликанням, а також на Фейсбуці організації.

Усі світлини у статті: сайт ГО “Екопарк Осокорки”.

Авторка: Марія Вакулюк

Матеріал створено у рамках ініціативи Фонду “Ліга відкритого суспільства” – гуртка для блогерів-початківців зі створення повільних історій.

 

Джерело


Тематика публікації:              

Останні публікації цього розділу:

«Я роблю запит, як щось потрібно, і люди відгукуються» — волонтерка з села на Вінниччині

Волонтерська премія Євромайдан SOS: відзначено понад 250 волонтерських ініціатив

В Україні запрацювала перша державна Платформа соціальної освіти

Українські активісти презентували в Чехії фільм про еволюцію громадського сектору в Україні

«Жінки. Мир. Безпека» - як резолюцію 1325 впроваджувати на місцевому рівні навчали у Рівному

У Львові відбувся Форум «Музей української перемоги»