Культурна спадщина під впливом збройного конфлікту в Україні: виклики та відповіді

Тему “Сучасні підходи до збереження культурної спадщини в умовах конфлікту” обговорили понад 200 музейників із різних континентів на симпозиумі у Вашингтоні в лютому 2020 року. 

Захід відкрився доповіддю про Україну на тему “Робота з культурною спадщиною, що зазнала впливу збройного конфлікту: виклики та відповіді”. Відео виступу – в кінці матеріалу.

Симпозіум організували “Smithsonian Cultural Rescue Initiative”, “Smithsonian’s Museum Conservation Institute“ та “ICOM Disaster Risk Management Committee“ за підтримки “The Andrew W. Mellon Foundation“.

Цілі заходу пояснює Корін Веґенер – директорка Ініціативи порятунку культури Смітсонівського інституту: “Наша мета – захистити культурну спадщину, яка зазнала впливу, подекуди нищівного, катастроф, а також допомогти США й іншим представникам міжнародної спільноти зберегти їхню ідентичність та історію. Один зі шляхів, якими ми реалізуємо нашу місію, – організація дослідницьких симпозіумів, куди ми запрошуємо науковців і практиків з усього світу ділитися результатами своєї роботи”.

У час карантину організатори вирішили надати у вільний доступ деякі з виступів на цьогорічному симпозіумі. 

Із доповіддю “Культурна спадщина під впливом збройного конфлікту в Україні: виклики та відповіді” виступив Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності. 

Нижче, під текстовим викладом, можна переглянути відео виступу з презентацією. 

Коротко про свою участь Пошивайло розповідав у телестудії “Голосу Америки”.

ВСТУП

Як сказав посол України Володимир Єльченко на засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченому збереженню культурного спадку в ситуаціях збройного конфлікту, з часів Жана-Жака Руссо й Еммеріха де Ваттеля міжнародна спільнота розробила розлогий список правил і процедур, спрямованих на захист предметів мистецтва. Однак до цього часу предмети мистецтва стають жертвами мародерів і злодіїв. Ми всі дуже добре пам’ятаємо наслідки нещодавніх і подекуди незавершених конфліктів в Європі, Центральній Азії, на Середньому Сході та в Африці, а також варварські злочини проти цивілізації, які повсюдно коїлися в моменти сутичок. 

На жаль, тема сьогоднішнього обговорення, як ніколи, близька мені. Через ситуацію в країні об’єкти культурної спадщини знищують, викрадають, незаконно продають та вивозять за кордон. 

Я хочу представити вам три незакінчені конфлікти: протести на Євромайдані, анексію Криму та військове вторгнення Росії на територію Донбасу. 

МАЙДАН

Є щось глибоко символічне в тому, що земне життя великого Нельсона Мандели закінчилося в ту мить, коли протестувальники Євромайдану в Києві множили свої перші барикади на іншому континенті, в самому серці Європи. Ніби українці перейняли символічне світло Гідності та Прав.

Євромайдан розпочався, коли колишній президент України Віктор Янукович відмовився від підписання договору з Європейським Союзом. Мирний протест проти всеохопної корупції та утисків людських прав і свобод перетворився на проєкт повного оновлення держави та системи влади, отримавши назву Революція Гідності. Стратегічно країна повернулася спиною до свого комуністичного минулого, щоб піти назустріч цивілізованим країнам шляхом деколонізації. Американський аналітик Пол Гобл у своїй оцінці подій Євромайдану сказав, що в Україні народилася нова нація із внутрішньою політичною вірою в демократію та свободу. 

МАЙДАН ЯК ТЕМАТИЧНИЙ ПРИКЛАД

У січні 2014 року деякі культурні інституції включно з Національним художнім музеєм, Музеєм історії міста Києва, Парламентською бібліотекою, а також архіви Національної академії наук і велика кількість архітектурних та історичних монументів, розміщених у центрі столиці, опинилися в епіцентрі вуличних боїв між протестувальниками та поліцією. Культурна спадщина разом із людьми стала заручником політичного протистояння. 

Більшість предметів культури вдалося врятувати завдяки сильному лідерству DRM (Disaster Risk Management – управління ризиками надзвичайних ситуацій. – Ред.). Одгак деякі заклади, наприклад Музей історії Києва, втратили частину колекції — її розграбували представники поліції.

Важливо зазначити, що Український комітет Блакитного щита створили під час “зими у вогні” як громадську відповідь на кризу. Активісти “ICBS Україна” й “ICOM Україна” координували роботу працівників музеїв, бібліотек, архівів, представників громадських організацій і волонтерів для запобігання вандалізму та грабункам, провокаціям і пошкодженню предметів культури під час масових протестів і сутичок.

Вони змогли зупинити хаотичну хвилю знищення монументів радянської доби у Києві, а також допомогли розчистити приміщення й евакуювати колекції Музею Києва. 

Активісти культурного сектору забезпечували безперервний моніторинг та патрулювання центру столиці. 

Вони ініціювали діяльність експертної групи із захисту предметів культури у Межигір’ї – резиденції президента від розкрадання та вандалізму, перевезли експонати на тимчасове зберігання в колекції Національного художнього музею. Представники Блакитного щита в Україні також контактували зі своїми колегами із закордону, ділилися інформацією про події, просили поради, експертної думки та підтримки. 

МУЗЕЙ МАЙДАНУ

У січні 2014 року кілька музеїв і ГО запустили спільний проєкт – ініціативу “Музей Майдану” з метою збереження артефактів, які були своєрідними свідками безпрецедентного руху за свободу та гідність. Тепер це державна інституція, в якій я працюю, – Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності. Музей працює з викликами та можливостями, які виникають під час презентації конфліктної історії, зцілення, захисту культурної спадщини у кризових ситуаціях; пропонує постконфліктний діалог і національне примирення.

КРИМ

Після Революції Гідності Україна втратила свою територіальну цілісність, оскільки Російська Федерація анексувала Крим і брала активну участь в окупації східних територій України, які місцевий сепаратистський квазіуряд проголосив незалежними республіками навесні 2014 року. Понад 13 тисяч людей загинуло у цій неоголошеній гібридній війні, понад 1,5 мільйони людей були внутрішньо переміщені з окупованих територій Донбасу та Криму. 

Україна втратила всі культурні пам’ятки, розміщені на півострові. Серед них і давнє місто Херсонес Таврійській, засноване у V столітті до н. е. та назване “Українськими Помпеями”, і Хора у Севастополі, які було внесено до списку культурної спадщини ЮНЕСКО у 2013 році. Ця велика археологічна пам’ятка у Чорному морі зазнає руйнації через вплив сучасного довкілля. 

Станом на 1 січня 2014 року на Кримському півострові було 14 тисяч культурних монументів, 54 музеї, 300 тисяч музейних об’єктів, 6 історичних і культурних заповідників. До кінця 2014 року в Російській Федерації було створено нормативно-правову базу, яка дала можливість інтегрувати культурну спадщину Криму в правове поле Росії. 

Звіт ЮНЕСКО від 2018 року про ситуацію в анексованому Криму розповідає про брутальні порушення російською владою умов збереження кримської культурної спадщини. Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України заявляє про те, що Російська Федерація активно нищить автентичні монументи, прикриваючись “роботами з консервації”. 

Наприклад, збудований під оттоманським та італійським впливом у XVI столітті ханський палац у Бахчисараї, який правив за основний політичний, релігійний, культурний центр для кримських татар із часів правління кримських ханів, зруйновано. Насправді замість робіт із консервації пам’ятку віддали на відновлення команді будівельників без досвіду роботи над пам’ятками. Будівлю відновили, одначе при цьому абсолютно знищили її автентичність та історичну цінність. Оригінальні дубові балки та черепицю ручної роботи було замінено, фрески – пошкоджено. Це ще один приклад ставлення до ідентичності та історії кримських татар. 

Також є записи про руйнування мітридатських сходів, падіння колони античного міста Пантікапея (Керч), а ще – обвал частини склепіння південних воріт фортеці Єні-Кале через активний рух машин по новозбудованому Росією Керченському мості.

Попри норми міжнародного права, на півострові проводилися несанкціоновані археологічні розкопки й артефакти вивозили в Росію та на чорний ринок. Із 2014 до 2018 року Міністерство культури Російської Федерації видало понад 90 дозволів на проведення археологічних розкопок. Більш ніж мільйон артефактів було розкопано під час будівництва Керченського мосту, який з’єднав Росію та Крим. Могильники кримських татар і понад 90 історичних пам’яток знесли для побудови траси “Таврида”, яка веде до мосту. 

Чорні археологи – величезна загроза для монументів у тому регіоні. Наприклад, у грудні 2018 року кримський підрозділ ФСБ Російської Федерації, запобігаючи незаконному обігові культурних цінностей, вилучив і передав Центральному музею Тавриди колекцію з 200 артефактів на суму 2 мільйони доларів. 

Кримські артефакти й колекції українських музеїв перевезли до Росії та показують на виставках, присвячених історії Росії. 

У 2016 році Третьяковська галерея у Москві відкрила виставку робіт Івана Айвазовського, де було представлено 38 картин, узятих із музею Айвазовського у кримському місті Феодосія. 

У квітні 2018 року в музеї-заповіднику “Казанський Кремль” відкрили виставку “Золота Орда та Чорне море. Уроки імперії Чингізидів”. На виставці було показано унікальний експонат – вирізьблене по каменю обрамлення криниці, яке датують XIII–XIV століттями, взяте з колекції Ялтинського музею історії та літератури. 

Цікавий приклад – поточний диспут щодо кримського “скіфського золота”. Виставка “Крим: золото та секрети Чорного моря” відбулася в музеї Аларда Пірсона у лютому, коли Крим усе ще був частиною України. Голландський музей отримав для виставки 565 об’єктів від чотирьох кримських музеїв і 19 об’єктів із Києва. Спір між Україною та Росією на тему “Куди повинні повертати колекції” почався відразу після анексії півострова. У грудні 2016року Амстердамський окружний суд постановив, що всі експонати має бути передано Україні, оскільки “лише суверенні держави можуть претендувати на культурну спадщину”, а анексію Криму Росією ООН та інші міжнародні органи визнали незаконною. Українська влада прийняла це рішення, але згодом кримські музеї подали апеляцію. Апеляційний суд Амстердама відклав винесення рішення у справі про повернення експонатів із Криму. 

Усе це спонукало Україну приєднатися до Другого протоколу Гаазької конвенції. Законопроєкт про це було внесено президентом України до парламенту цього місяця.

ДОНБАС

Воєнний конфлікт на Сході України, який триває з весни 2014 року, – це інший яскравий приклад величезної загрози культурним надбанням того регіону. Шість років запеклого збройного протистояння призвели до великих утрат, людських і культурних, гуманітарної кризи та проблем із біженцями. Найбільшої шкоди від військових дій – бомбардувань, створення окопів, дислокації військових підрозділів – зазнали історичні пам’ятники, музеї, культурні центри й археологічні пам’ятки. 

Але не лише держави є винуватцями злочинів, пов’язаних із культурною спадщиною. Можна простежити тенденцію, коли такі злочини коять недержавні суб’єкти включно зі злочинними, збройними та терористичними групами. Вони націлені на пам’ятки культурної спадщини, вони прагнуть переписати історію, стерти цілі розділи з колективної пам’яті людей і регіонів. 

Наприклад, Центр сучасного мистецтва та платформа для культурних ініціатив “Ізоляція”, створені на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів у Донецьку, було захоплено, розграбовано й висаджено в повітря проросійськими сепаратистами. Бойовики напали на Донецький музей Другої світової війни з метою привласнити зброю та військову техніку для дальшого її використання проти української армії. Бойовики самопроголошених держав, так званих ДНР та ЛНР”,викрали з пам’яток низку танків.  

В епіцентрі збройного конфлікту опинилися чимало музеїв, археологічних пам’яток, монументів. Один із них – Савур-могила, меморіальний комплекс, створений на згадку про подійїчасів Другої світової війни, обвалився після тижнів обстрілів. 

Будівля Луганського краєзнавчого музею також потерпіла від артилерійського вогню. Наразі Україна не має доступу до окупованих територій та інформації, потрібної для оцінення завданих збитків.

До окупації на Сході України представники Міністерства культури України відвідали музеї та пам’ятки, які були під загрозою. Вони порадили директорам музеїв тимчасово припинити роботу, вжити запобіжних заходів і розробити план дій на випадок надзвичайних ситуацій. Міністерство також поінформувало місцеву адміністрацію про невідкладні заходи, яких варто вжити для збереження культурних цінностей, посилення охорони культурної спадщини; розробило рекомендації щодо пріоритетних дій для збереження колекцій і підготовки до евакуації.

Донецький краєзнавчий музей проігнорував рекомендації. У серпні 2014 року 8 снарядів зруйнували 30 зал у музеї, значну частину колекції було втрачено. 

Те, як місцеві жителі, незважаючи на обстріли, допомагали музейникам виносити цінні предмети, було просто неймовірно. Місцева громада швидко зорієнтувалася, організувавши спільні групи з музейниками, щоб перенести всі експонати у безпечне місце. Цікаво й те, що, зберігаючи музейну власність, волонтери зцілювалися від впливу ситуації, в якій опинилися. Вони визнають, що під час роботи не чули ні пропаганди, ні пострілів. 

ЩО ВЖЕ ЗРОБЛЕНО

У 2014 році на громадських засадах при Міністерстві культури було сформовано робочу групу музейних експертів. Основна діяльність їх полягала в моніторингу ситуації на окупованих територіях, комунікації з представниками місцевої влади та директорами музеїв, розробленні інструкцій і документів, планів евакуації, рекомендацій та стратегій.

Як член цієї групи маю визнати, що в нас було недостатньо знань, досвіду й ресурсів, щоб забезпечувати роботу нашої місії систематично та майстерно. Ми з нетерпінням чекали будь-якої можливості для розвитку нашого індивідуального й інституційного потенціалу, об’єднання зусиль для готовності до надзвичайних ситуацій і реагування на місцевому та національному рівнях, створення мережі експертів і волонтерів, одержання підтримки від іноземних партнерів. 

Міжнародні інституції та колеги дуже істотно сприяли цьому. Курси “Перша допомога культурній спадщині у часи кризи”, воркшопи, консультації, дискусії та конференції, організовані ICCROM (Міжнародним центром із дослідження, збереження та реставрації культурних цінностей), Смітсонівським Інститутом, Фондом принца Клауса, які підтримали багато партнерів з Італії, Нідерландів, США, Молдови, України включно з посольством США в Україні, і також програма Фулбрайта – усе це допомогло нам поглибити знання у сферах управління ризиками у кризових ситуаціях, щоб розробити стратегії та плани щодо зменшення ризиків заподіяння шкоди культурній спадщині, впровадити успішні алгоритми та практики, щоб розбудувати потенціал і згуртувати громаду для захисту нашої культурної спадщини. В Україні було проведено низку воркшопів, які базувалися на методології ICCROM.

ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ

Міжнародно-правове регулювання охорони та реституції культурних цінностей виявилося неефективним для захисту культурних цінностей на окупованих територіях Криму й у районах збройного конфлікту в Донецькій та Луганській областях. Концепт інтернаціоналізованого конфлікту не підкріплено жодним договором міжнародного гуманітарного права. Відповідно в цьому випадку така кваліфікація буде суто теоретичною й не додаватиме засоби для переховування артефактів з окупованих та анексованих територій.

Щоб забезпечити дієве реагування на надзвичайні виклики для збереження культурної спадщини України, запобігти руйнуванню, викраданню, розграбуванню культурних пам’яток у часи конфлікту, ми повинні:

– підкреслювати відповідальність та зобов’язання держав у сфері охорони державної спадщини відповідно до міжнародних законів;

– створити перелік культурних об’єктів та інших предметів історичної, культурної або релігійної ваги, які незаконно вивезли з територій збройний конфліктів, особливо з територій, окупованих іншими державами, для гарантування безпечного повернення їх на батьківщину в майбутньому;

– заохочувати зусилля всіх юрисдикцій, національних і міжнародних; закликати до тісної співпраці правоохоронні та митні органи у розслідуваннях, переслідуваннях, захопленнях і конфіскації, а також поверненні, реституції чи репарації викрадених культурних цінностей; 

– забезпечувати дієву кооперацію у справах про злочини, пов’язані з культурною спадщиною; налагодити зв’язки з аукціонами та музеями для відстежування предметів, які було викрадено з територій збройного конфлікту, та для запобігання використанню у виставках артефактів з окупованих територій; 

– дізнаватися більше та обмінюватися міжнародним досвідом охорони культурної спадщини; організовувати систематичні консультації із закордонними партнерами, навчальні курси з питань реагування на надзвичайні ситуації у сфері культурної спадщини;

– створити команди експертів із питань культурної спадщини для швидкого реагування у надзвичайних ситуаціях.

Нарешті я хотів би ще раз наголосити на тому, що за останні сім років культурна спадщина України зазнала страшенних збитків через масові протестіи анексію та воєнний конфлікт на окупованих східних територіях.

Цей конкретний момент виявляє критичну потребу українських професіоналів та активістів здобувати нові навички для розширення можливостей і мотивувати уряд та місцеве керівництво до активних дій. Ми бачимо потребу в обміні знаннями та досвідом із зарубіжними колегами, у створенні простору та можливостей для громадян України бути не просто спостерігачами, а й учасниками розроблення ідей та питань, які формують і захищають мистецтво та історію, минуле й майбутнє.

Чому це важливо? Корін Веґенер сказала: “Вибір за нами. Якщо ми… й далі діятимемо поодинці в різних окремих організаціях, наступного разу ми напевне не зможемо допомогти колегам із розірваних війною країн. Однак, якщо ми об’єднаємося… наші голоси почують, і, можливо, вони матимуть достатню силу, щоб не допустити настання “наступного разу”. 

https://youtu.be/l97dbr0rxgI?list=PLC-zkopgZenZg-QDICdKcrFf20_FfJ5x8