Коли ветеран каже: “Я знову став живим”

В кінці чергового ретриту тренери Центру Ахалар чули найчастіше просту, аж до мурах, фразу: «Я знову став живим. Як і раніше».

Можна подумати: «Ну, звісно, відпочили, трохи розслабилися». Але за цим стоїть щось набагато реальніше. Щось, що можна практично відчути.

Після втрат, війни, мобілізації – людина не живе. Вона функціонує. Тіло і голова переходять у режим економії енергії: мінімум рухів, мінімум емоцій, світ навколо ніби втрачає кольори. Ти просто існуєш.

Тому ці слова «я ожив» – це не поезія. Це робочий індикатор. Він означає, що всередині щось клацнуло, і нервова система знову запустилася. 

Тут можна 3 сфери, які ми всі вважаємо звичайними, поки вони є:

•  Тіло. Людина каже: «Я дихаю! Я можу дихати глибше. І відчуваю, що тіло починає рухатися».
•  Емоції. «Я зрозумів, що знову відчуваю радість. Я знову чимось цікавлюсь».
•  Зв’язок з іншими. Бажання говорити: «Зараз є сили бачити людей. Мені хочеться ділитися».

Команда тренерів вчиться це вимірювати: якою людина приїхала, і якою поїхала. Не для галочки, а щоб розібратися: що саме, яка саме дія допомагає людині повернутися до себе?

Тому що в кожному такому «я ожив» зашифрована ціла історія. Історія нервової системи, яка: 1) замість «замри» – починає «дихати», 2) замість «тримайся» – вчить «дозволяти», 3) замість «вижити» – наважується жити.

І коли у людини в очах з’являється блиск, тіло стає вільнішим, а після чергового блоку відновлення група так сміється, що 2 години не може зупинитися… Це не просто «стало краще».

Це момент, коли людина повертає собі себе. По шматочку.

Коли група роз’їжджалася один з ветеранів сказав: “Я посередині ретриту хотів поїхати до дому й сказати мамі: “Мамо, я такий, як і раніше. Я живий”.

Проєкт «Реінтеграція ветеранів та ветеранок війни через створення освітніх можливостей: Свої для своїх» реалізується DVV International в Україні за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.