Попри війну тривають ініціативи зі збереження культурної спадщини у Хрінниках (Рівненщина)

IV – III тисячоліття до н.е.

На місці Шанкового Яру кипіло життя ще у так званий мідний період (епоха енеоліту) та у ранньозалізний вік. Які артефакти Шанкового Яру свідчать про це? Цей період відзначається особливими горщиками – світлокоричневими, пізніше – амфорами коричневого кольору. Відтак – горщики, миски вази уже прикращені наскрізними отворами на краю вінець. Нам ця епоха знайома у зв’язку зі знаменитою культурою Трипілля.

Орієнтовно VIII  ст. до н.е.

Учені пов’язують з Хрінниками життя так званих асимільованих скіфів, що заселяли місцевості з Волині до Карпат. А у V столітті до н.е. тут можна було зустріти протослов’ян – неврів. Цих вільних людей, поселеннями яких бігали білі тарпани, згадує Геродот у цей самий час.

V-VII ст.

В період Празько-корчацької культури, котра не має зв’язку з Прагою, а називається так завдяки кераміці і чеському досліднику українського походження, котрий цю культуру вперше ідентифікував, тут проживали склавини. Висновки про це він зробив, знову ж таки, розглядаючи уламки посуду. Склавини мали ліпну кераміку якогось особливого празького типу. Це була така культурна (не можна сказати етнічна чи національна чи навіть расова) група, котра заселяла Хрінники і ще на додачу довколишній ареал від Балкан до Вісли.

III-IV ст.

Античний готський період. Складається враження, що у Хрінниках була готська столиця. А вчені припускають (нічого собі!), що Хрінники були ядром готського поселення, представленим, т. зв. вельбарською культурою. Тут ряснить їхніми знахідками. І це житла та господарські споруди. Житла нагадують човни, можливо саме ті, якими готи прибули на материк на початку І ст. н. е. Тут також був млин з ротаційними жорнами з каменем-лежаком діаметром 41 см. Такий млин, обслуговував усю общину. Тоді для помелу 8 – 10 кг зерна потрібно було затратити 2,5 – 3 години. А найбільше серед знахідок Шакового Яру цього періоду вражає – бронзова голова божества Серапіса – Еллінського Бога, в чиєму образі були поєднані боги Осіріс та Апіс. Серапіс був повелителем стихій і явищ природи. Голову божка увінчував кошик з фруктами, що символізував достаток. Торгівля з римлянами була нормою для місцевих Волинян, от і римськими богами прикрашали собі житла.  

V – VI ст.

Підпливаємо десь на середню глибину історичного океану. Це Черняхівська культура. Зразки житла людей цього часу теж були знайдені в Хрінниках. Їхньою особливістю були піщано-бетонні житла, відсутність (Увага!) поділу на бідних і багатих. У черняхівських житлах лише ночували, бо решту дня народ мав що робити – майстрував собі щось на свіжому повітрі та й їсти готував на відкритому вогнищі. У свої напівземлянки піщано-бетонні njlsiys k.lb поринали на ніч та на зиму.

VII-IX ст.

Тут був період лука-райковецький, коли сформувався єдиний слов’янський простір на території Правобережної України, Закарпаття, суміжної області Білорусі, Молдови, Румунії й Болгарії. У IX ст. – Хрінники були заселені дулібами, котрі увійшли до складу Русі.

X-XV ст.

Середньовіччя. Знахідками ряснить про місцевого феодала, якого, ймовірно кликали Шанко. Тут вже якісні горщики, не зліплені, а вилиті на гончарному крузі, зі смужками, сітками, намистинками. Видно, як людочки запирали свої житла за допомогою гачків-запорів, бо мали, вочевидь, що зберігати. Єдина волинська шпага XIV ст. знайдена також тут – у Хрінниках! Певно, шляхетські дуелі у стилі Сервантеса були не чужі місцевим. Зворушує і викликає в уяві образ тендітної панянки срібна ажурна намистинка та перстень з тонкого срібного дроту.