Євроінтеграція на локальному рівні: від нерозуміння процесів до справжніх змін у громадах

Для українських територіальних громад європейська інтеграція давно перестала бути абстрактним політичним курсом. Сьогодні вона все чіткіше проявляється як глибокий трансформаційний процес, що стосується не лише нормативної адаптації чи доступу до фінансових інструментів ЄС, а насамперед зміни управлінських практик, економічних моделей і світогляду мешканців. Саме на місцевому рівні європейські цінності трансформуються в конкретні рішення — від стратегічного планування і прозорості до залучення громадян та стійкості інституцій.

18 грудня 2025 року у Львові відбулася презентація дослідження «Шлях до Європи: як різні громади використовують євроінтеграційні можливості», яке провели експерти Агенції місцевого економічного розвитку Яворівщини у партнерстві з Департаментом економічної політики Львівської ОВА, ГО «Центр ефективної комунікації» у рамках проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.

«Європейська інтеграція для України це не лише переговорні глави й нормативні акти. Це, передусім, зміни на рівні громад: у якості управління, у підходах до розвитку, у взаємодії влади з мешканцями, бізнесом і громадянським суспільством. Сьогодні ми говоритимемо; які інструменти, практики та управлінські підходи вже працюють; і що необхідно посилити, щоб європейський вибір був відчутним у щоденному житті людей» – наголосив у вступному слові голова Агенції місцевого економічного розвитку Яворівщини Орест Микита.

Вадим Табакера, директор Департаменту економічної політики Львівська ОВА: «Євроінтеграція це не гасло, а щоденна управлінська практика та відповідальність». Важливо не лише залучати європейські програми, а й мати спроможність їх реалізувати: підготовлені кадри, партнерство між громадами, відповідальність за результат. Саме громади відповідають за те, щоб євроінтеграція реально покращувала життя людей. Європейський вибір це системна робота і спільна відповідальність області та громад, а не разова участь у проєктах.

Незалежно від типу громади, більшість з них стикається з подібними бар’єрами: дефіцитом кваліфікованих кадрів, недостатнім рівнем знань для роботи з європейськими програмами, слабкою інституційною пам’яттю та обмеженим фінансовим ресурсом. До цього додаються наслідки війни, а саме руйнування інфраструктури, вимушена міграція та зростання соціального навантаження на місцеву владу.

Євроінтеграція не відбувається однаково для всіх громад. Кожна громада має свої особливості, умови, потреби, економіку та людей, тому й підходи мають бути різними. Саме тому дане дослідження пропонує диференційований підхід, який допомагає побачити не лише проблеми, а й реальні можливості для розвитку.

Гірські громади: європейський досвід як ресурс виживання і розвитку

Для гірських громад євроінтеграція часто є питанням не розвитку, а збереження життєздатності. Демографічний спад, кадровий голод, мовний бар’єр та складна логістика формують замкнене коло. Водночас європейський досвід гірської політики показує, що такі території можуть отримувати системну підтримку через спеціальні законодавчі режими, транскордонну співпрацю та цільові фінансові інструменти.

Інвестиційний потенціал гірських громад лежить у площині туризму, рекреації, лісового господарства та крафтового виробництва — секторів, які в ЄС давно інтегровані у політики регіонального розвитку.

Секретар Турківської міської ради Олександр Гвоздінський наголосив, що для їх громади міжмуніципальна співпраця є практичним інструментом розвитку, який дозволяє реалізовувати ініціативи, недоступні для окремої громади. Він зазначив, що у партнерстві з сусідніми громадами місто спільно подається на проєкти, зокрема міжнародні, працюючи разом з іноземними партнерами. Такий підхід дає змогу поєднувати ресурси, експертизу та управлінську спроможність і відповідає європейській логіці регіонального розвитку.

Аграрні громади: між страхами і новими можливостями

Аграрні громади залишаються одними з найменш підготовлених до євроінтеграції на рівні обізнаності. Лише незначна частина активних мешканців розуміє вимоги та стандарти Спільної аграрної політики ЄС, що породжує страхи та стереотипи: від побоювань втрати самостійності до уявлень про перетворення України на «сировинний придаток».

Водночас саме для сільських територій відкривається широкий спектр можливостей: грантова підтримка фермерства, розвиток переробки, диверсифікація економіки через сільський, екологічний та гастрономічний туризм. Ключовою умовою тут стає подолання патерналістського мислення та перехід до підприємницької логіки розвитку.

Наталя Савка, виконавча директорка Асоціації органів місцевого самоврядування “Єврорегіон Карпати-Україна” підкреслює, що транскордонні проєкти не слід розглядати як інструмент швидкого фінансового збагачення. За її словами, вони мають на меті забезпечити сталий і довгостроковий розвиток територій, сприяючи глибоким структурним змінам, а не тимчасовому усуненню окремих проблем. Вона також зазначає, що європейські інвестиції орієнтовані не на «латання» існуючих недоліків, а на комплексне підвищення якості життя громадян. Таким чином, акцент робиться на створенні умов для системного покращення соціально-економічного середовища, що відповідає європейським стандартам сталого розвитку.

Видобувні громади: неминучість трансформації

Для видобувних громад євроінтеграція означає болісну, але неминучу зміну економічної моделі. Монопрофільна залежність від вуглевидобування чи інших ресурсів вступає в прямий конфлікт із кліматичною та енергетичною політикою ЄС.

Водночас саме ці громади отримують доступ до програм справедливої трансформації, які дозволяють не просто закривати старі виробництва, а переосмислювати території через зелену енергетику, логістику, харчову переробку та повторне використання індустріальної інфраструктури.

Керівниця ГО «Суспільство і довкілля» Наталя Андрусевич говорить, що європейські екостандарти це не просто правила, а інвестиція в здоров’я людей і розвиток громад. Вони допомагають зробити довкілля чистішим і безпечнішим, що покращує життя і знижує ризик хвороб. Також це відкриває можливості для залучення міжнародних інвестицій. Важливо залучати молодь до екологічних проєктів, щоб виховувати свідоме ставлення до природи і забезпечити сталий розвиток громад.

Агломераційні громади: управління складністю

Агломерації стикаються з менш очевидними, але не менш складними викликами: управлінськими. Низький рівень довіри мешканців до процесів агломерування, асиметричний розвиток територій та ризик маргіналізації менших громад потребують нових підходів до планування та бюджетування.

Європейські інструменти, такі як Угода мерів або програмно-цільовий метод, дозволяють перевести ці процеси у більш прозору та результативну площину.

Данило Сороковий, керівник Обласної асоціації місцевих рад “Ради Львівщини”, наголошує, що кадрова спроможність громад є одним із найважливіших викликів для успішної реалізації європейських проєктів. Він підкреслює, що наявність кваліфікованих, мотивованих і стабільних кадрів безпосередньо впливає на здатність громад ефективно планувати, впроваджувати та контролювати комплексні ініціативи. За його словами, одним із ключових факторів утримання фахівців є конкурентний рівень заробітної плати, який часто стає визначальним у виборі між роботою в громаді та пропозиціями з приватного сектору чи більших міст. Відтак, без адекватного матеріального стимулювання громади ризикують втрачати цінні кадри, що негативно позначається на реалізації стратегічних завдань і, як наслідок, уповільнює євроінтеграційні процеси на місцевому рівні.

Міські громади: точки концентрації можливостей

Міські громади мають найкращі стартові умови для євроінтеграції. Саме тут зосереджені людський капітал, інфраструктура та управлінський досвід. Проте і для них інтеграція означає не збереження статус-кво, а модернізацію і впровадження концепцій Smart City, розвиток інноваційних кластерів та формування сприятливого інвестиційного клімату.

Юлія Катинська, заступниця директора Львівського бюро євроінтеграції, звертає увагу на те, що в сучасних умовах прагнення до швидких результатів часто вступає в протиріччя з природою європейських інтеграційних процесів. За її словами, такі процеси вимагають часу, послідовності та насамперед довіри між усіма учасниками — від місцевих громад до державних інституцій і міжнародних партнерів. Вона підкреслює, що лише через системну роботу, поступове налагодження діалогу і формування довготривалих партнерств можна досягти справжніх і стійких змін.

Юлія також відзначає важливу роль інституцій і сталих каналів зв’язку, які значно підвищують ефективність співпраці між різними зацікавленими сторонами. Такі платформи сприяють не лише обміну інформацією, а й координації дій, швидкому реагуванню на виклики та спільному пошуку рішень. Водночас, вона наголошує на необхідності залучення молоді, зокрема студентів, до цих процесів. Студенти, за її словами, є цінним ресурсом,  вони мають ентузіазм, прагнення вчитися та готовність долучатися до практичної роботи. Залучення молоді через стажування та практики у органах місцевого самоврядування не лише дає їм цінний досвід, а й допомагає формувати нове покоління фахівців, які здатні підтримувати та розвивати євроінтеграційні ініціативи. Такий підхід сприяє не тільки підвищенню кадрового потенціалу, а й зміцненню довіри та сталості в комунікаційних процесах.

Ключовий меседж дослідження полягає у простій істині: європейська інтеграція не може бути імпортована. Вона формується всередині громади через освіту, партнерства, довіру та готовність брати відповідальність за власний розвиток.

На думку голови Комісії з питань євроінтеграції, міжнародного та міжрегіонального співробітництва Львівської обласної ради Наталії Галецької, євроінтеграція не може ґрунтуватися на разових ініціативах, а потребує інституційної сталості. Вона наголошує, що йдеться про системне впровадження європейських принципів управління, чіткий розподіл ролей і відповідальності, формування спроможних інституцій на місцевому рівні та сталі механізми ухвалення і реалізації рішень. Саме за таких умов, за її словами, євроінтеграційні зміни стають незворотними та не залежать від політичних циклів, кадрових змін чи короткострокових проєктів.