Євгенія Нестерович: “Всякий ріст передбачає подолання дискомфорту, болю і певною мірою “скидання попередньої шкіри”

Сьогодні українське суспільство зіткнулося з рядом викликів, які змушують переосмислювати цінності і підходи в комунікації. Очевидно, що ми – не єдині в планетарному масштабі: у багатьох країнах світу тривають війни, епідемії, екологічні катастрофи. Однак ключовим питанням, що об’єднує нас усіх, є питання поваги до людської гідності.

Своїми думками щодо людської гідності в контексті суспільних викликів з нами поділилася Євгенія Нестерович, культурна критикиня, журналістка, редакторка.

Атомізація соціуму, яку ми зараз спостерігаємо (перш за все, звісно, бачимо її у соціальних мережах – через крайню поляризацію думок, так звані “срачі”, вірусне поширення мови ненависті, і все більшу нетолерантність всіх до всіх), почалася ще до пандемії чи карантину, але підсилила її, на мою думку, не так фізична відокремленість людей на самоізоляції, як їхній страх за своє життя і здоров’я. Коли ситуація повертається до рівня боротьби за виживання, важко звинувачувати людей у надмірній різкості чи категоричності; біохімія страху діє на нас; втім, як істоти з вищою свідомістю, що все таки стоїть понад інстинктами, ми можемо по різному реагувати на цей страх. Солідаризація, яку зараз демонструють різні спільноти, – це теж реакція на спільний виклик, на спільний страх.

І як всяка криза, теперішня вже призвела до активної переоцінки цінностей – і в особистісному, і в соціальному, і в економічному та політичному вимірах. Що це не дається (і не дасться) легко – то зрозуміло; всякий ріст передбачає подолання дискомфорту, болю і певною мірою “скидання попередньої шкіри”. Який світовий порядок і яка “нова людина” постануть після переходу – будемо бачити. Точно ясно: радикальну невизначеність ігнорувати більше не вийде; не вийде робити вигляд, що ми знаємо, вміємо і можемо усе. Тому я сподіваюся, що світ гіперконтролю, у який ми впевнено рухалися досі, і який виявив свою неефективність у ситуації справді глобальної загрози, мав би бути глибинно переосмислений після досвіду останніх місяців. Принаймні, мені хочеться вірити, що наша еволюційно випрацювана здатність об’єднуватися не програє нашим природним страхам – зрештою, саме вона не раз рятувала людські спільноти від серйозних загроз.

___________________________

* Проєкт Музею Гідності у Львові «Людська гідність в контексті суспільних викликів» зародився як реакція на ситуацію, в якій ми опинилися через COVID-19. Очевидно, що ми змушені переосмислювати цінності і підходи в комунікації. Однак ключовим питанням залишається питання поваги до людської гідності.

Пандемія, викликана COVID-19, стала тим «лакмусовим папірцем», який дає можливість побачити особливості індивідуального сприйняття, рівень соціальних взаємодій, а найголовніше – наскільки держави готові дотримуватися чи порушувати права людини та громадянина.

Ми цікавимося думками провідних мислителів/мислительок, діячів/діячок культури, громадських активістів/активісток, аби разом вистояти і не втратити найважливіше – свободу.

Музей Гідності не обов’язково розділяє погляди та думки авторів.