Дитячі простори: де цікаво й безпечно

Вже зараз у Коломиї, Ворохті, Бурштині, Надвірній  Івано-Франківської області та Лукавцях Чернівецької, Громадська організація СТАН створює п’ять дитячих просторів, або ж chilld-friendly space (CFS). ...

Додано:
ГО СТАН

329159840_877998850161023_7949781589888550142_n
Дитячі простори: де цікаво й безпечно

Вже зараз у Коломиї, Ворохті, Бурштині, Надвірній  Івано-Франківської області та Лукавцях Чернівецької, Громадська організація СТАН створює п’ять дитячих просторів, або ж chilld-friendly space (CFS). Як називати, не головне. Найважливіше — що це місця, де діти та підлітки можуть з користю й задоволенням проводити час. 

Чому chilld-friendly spaces тепер актуальні, чим особливі та що допоможе їм працювати наступними роками?

Історія Тетяни

“Я з Херсона. Викладала йогу в місцевому клубі. Та 24 лютого все зупинилося. 

Роботи нема. Гуманітарна катастрофа. Ще тоді не зовсім, але  ми розуміли, що поставок з України вже нема, а з місцевих складів усе потрохи зникає. 

Вікна в мене виходили майже на Чорнобаївку, тепер всім відому. Там прильоти, вибухи, Кілометрів шість-сім від нас, але з дев’ятого поверху все гарно видно. 

У квітні ми виїхали. Як кажуть, “заскочили в останній поїзд”. Нас друзі взяли. Попередили: “В машині місця не буде, беріть по мінімуму”. Так ми з якоюсь маленькою сумкою й поїхали.

Виїжджали через Снігурівку. Їхали селами, якимись полями, посадками. На першому блокпості нас запитали: “Куди їдете?” Ми відповіли, що на Миколаїв. “А чого на Миколаїв?” “Бо тут стріляють”. А вони нам, що в Миколаєві теж стріляють, і що це самі ви себе обстрілюєте. Ми не знали, що дядькові з автоматом сказати… 

Блокпостів багато, та якось нам пощастило доїхали без пригод. З іншими таке було, що чоловіків роздягали, роздивлялися, чи нема татуювань… Мої знайомі виїздили сім днів.

В Надвірній у мене родичі. Нас закликали, сказали, що допоможуть із житлом. Ми виїхали дві сім’ї: моя і моєї сестри. Й батьків забрали з собою.

Моїй дитині шість років. З травня, вже у Надвірній, я почала шукати, куди їй можна піти. Садки в той  час не працювали, а дитину ж треба  чимось займати. І я потрапила в Центр позашкільної освіти. Тут був такий варіант дитячого простору: діти ходили на гуртки, а мами плели сітки. Так я познайомилася з директоркою Русланою Львівною. Вона добра душа, хотіла допомогти. Почула, що я викладаю йогу. Сказала: “А можете нам зробити  відкритий урок?”. На початку червня я зробила урок, але потім усі роз’їхалися (багато було киян). А потім канікули, центр на літо зачинився”.

Зараз Тетяна Соловйова працює фасилітаторкою з йоги в дитячому просторі СТАНу, який сусідить з Центром позашкільної освіти Надвірнянської міської ради. Тетяна — мама, яка шукала чим зайняти дитину, крім шкільного навчання, і зараз вона сама допомагає створювати такі можливості. “Цей простір, — Каже вона. — місце, куди можна прийти з дитиною, залишити на 3-4 години. З гуртка на гурток. Тут і англійська, і на фінансову грамотність вони ходять і на групові заняття до психологів, на йогу. Їм цікаво, вони зайняті”.

Початок

У приміщеннях, де будуть child-friendly spaces, поки що тривають ремонти. Завершаться десь у лютому-грудні, а десь у березні-січні, та команди фасилітаторок, психологів CFS не чекають. Займаються з дітьми вже. Переважно в тих самих будівлях, де працюватимуть і надалі. Наприклад, у Надвірній CFS матиме приміщення в муніципальному Центрі позашкільної освіти. Але поки там ремонти, Центр дає можливість працювати у своїх просторах, кабінетах. Скажімо, заняття з йоги Тетяна Соловйова проводить у залі для танців. Просто узгодили графіки. Ця гостинність дуже доречна, бо батьки й діти вже знають, що є такий child-friendly space, і що невдовзі він далеко не переїде, а працюватиме, умовно кажучи, за сусідніми дверима. Середовище формується вже зараз. “Що дуже втішило й здивувало, — розповідає Ольга Симчич, координаторка напрямку CFS у проєкті СТАНу “Відповідь на кризу в Україні — 2022”, — на перший захід у Ворохті (знайомство), прийшло понад 80 людей. Багато й батьків, і дітей. Для мене це був шок. Я йшла темною вулицею, бо світло відключене, говорила з адміністраторкою і від цієї цифри мене накрила хвиля вдячності й радості. Люди на своєму місці. Ми робимо те, що справді відгукується і це ще потрібніше, як нам здавалося”.

Для навчання

Багато сімей виїхали майже без речей. Хтось і без документів. Просто вибігли з дому, бо рятували свої життя. Зараз їм складно купити ноутбук чи планшет. Не у всіх є робота, не завжди вона достатньо добре оплачується. А витрат не бракує. Тому в CFS буде вся необхідна техніка, зокрема ноутбуки, планшети, проєктори,  щоб діти мали можливість навчатися онлайн, виконувати домашні завдання, проводити кінопокази, заходи з мультимедійними презентаціями.

“Ще одна мета — організувати простір, який буде відкритий, навіть коли  дитинці просто треба десь побути. — Пояснює Ольга Симчич”. — І їй не буде нудно. Вона може або з фасилітатором попрацювати, або самостійно: з книжками, іграми”. Тому важливо, що простори орієнтуватимуться не лише на години “після уроків”. Працюватимуть і “під час”, адже будуть корисні дітям, щоб ті приєднуватись до навчання онлайн. Працюватимуть і “до”. “Я там буваю майже кожен день. — розповідає Катерина, учениця Коломийського ліцею №5. — Не після, а до уроків. У школі в мене друга зміна, тож тут я з дев’ятої до дванадцятої. Мені прикольно, бо хотіла й раніше піти на заняття. та через другу зміну ніколи нікуди не встигала. Тепер, і встигаю, і мені подобається”.

Child-friendly spaces потрібні, щоб допомогти дітям переселенцям інтегруватися  в нове середовище, більше спілкуватися з тутешніми однолітками. Та помилкою було б називати CFS просторами для переселенців. Це простори, відкриті для всіх дітей і підлітків, тому вони мають потенціал стати точками перетину, знайомств, спільних справ. Такі собі місця сили.

Безпека та майбутнє

Коли шукали приміщення для child-friendly spaces, зважали, наскільки вони безпечні. Перш за все, має бути доступ до укриття. Враховували й інше, скажімо, чи не близько до стратегічних об’єктів. “Безпековий критерій важливий, партнери й донори присвячували йому багато уваги. — Пояснює Юлія Меньшакова, координаторка проєкту “Відповідь на кризу в Україні — 2022”. — З міркувань безпеки нам погоджували або не погоджували приміщення. Наприклад, у Коломиї розглядали приватне приміщення поруч із вокзалом, та це було проблемно, й від нього відмовились”. 

З укриттями загалом пощастило, бо CFS працюватимуть переважно в закладах на кшталт муніципальних центрів позашкільної освіти, культури й дозвілля. Укриття там обладнані, й вони відповідають безпековим нормам. “Під час повітряної тривоги роботу в просторі призупиняють, щоби пройти в укриття. — Каже Ольга Симчич. — Цей досвід команди намагаються робити якомога менш травматичним для дітей. Так само з відключенням світла. Запалюють свічки, щоби грати в мафію, вмикають гірлянди на батарейках, щоб діткам було затишніше. Танцюють, щоб не мерзнути. Бо навіть попри перебої тепла і світла діти не хочуть покидати простір. Не тільки тому, що  вдома в цей час теж немає електрики, а й тому, що команди справді працюють над створенням атмосфери теплого спілкування, яке сьогодні потрібне нам, як ніколи”.

Зрештою, комунальні приміщення обрали невипадково. Проєкт “Відповідь на кризу в Україні — 2022” завершується в лютому. За цей час необхідно завершити ремонти й закупити техніку, протестувати й налаштувати роботу дитячих просторів. СТАН прагне підтримувати їх ще протягом наступних двох років. Та навіть, якби щось трапилося, якби не було такої можливості —  все майно, техніка, всі ресурси, вкладені в ремонти, так чи так будуть комунальною власністю. Дитячі простори належатимуть громаді. Й від початку команда проєкту тісно співпрацює з органами місцевого самоврядування.

Тільки в селі Лукавці, Чернівецької області дитячий простір буде розташований в тому ж приміщенні, що й прихисток. Воно в приватній власності, але ГО “Дієва громада”, яка займається створенням CFS на місці, уклала договір на довготривалу оренду приміщення. Надалі планує його викупити й після перемоги розвивати там також реабілітаційний центр для людей, які постраждали від російської агресії. “Там дуже потужно працює громадський сектор. — Каже Ольга Симчич. —  Тому не стало пересторогою, що це приватна власність. Ми впевнені, що дитячий простір буде функціонувати так само.”

Щоби втілити задум

Нема сенсу робити красивий простір, наповнити його технікою, не подбавши про те, щоб сформувати команду професіоналів. Так само складно довелося, фахівцям, якби їм не було де працювати. Тому в кожному напрямку проєкту СТАН намагається підходити комплексно. Ремонти проводять не тільки в дитячих просторах, але й у п’яти прихистках тих самих громад: у Коломиї, Надвірній, Ворохті, Бурштині та Лукавцях. Психологи з CFS не зафіксовані за дитячими просторами, вони теж працюють у шелтерах, допомагають батькам, опікунам — всім, хто цього потребує. Більше про ці речі ми розповімо в наступних публікаціях.

Тим часом дитячі простори роблять свої хоч і перші, та впевнені кроки. “Показово, що третій тиждень, і діти  приходять; батьки й діти задоволені. — Міркує Тетяна Соловйова — Сподіваємося, що втілиться той задум, який закладений. Що це дійсно буде такий простір, куди можна буде прийти й “потусуватися” з користю, і розвиватися. Сподіваємося, що тут буде спілкування, тепла, дружня атмосфера. Щоб дитина відчула себе у спокої, відчула, що про неї піклуються і її люблять”.


Тематика публікації:      

Останні публікації цього розділу:

Наш Південь: ідентичності у суспільних практиках та уявленнях під час війни.

Празька Декларація 11-ти міністрів, відповідальних за політику згуртованості

Eксперти U-LEAD допомагають громадам проводити безпечну внутрішню комунікацію

ZDOROVI запускають проєкт ментальної підтримки для медичних працівників з південно-східного регіону

На Кіровоградщині стартувала навчальна поїздка для представників громад Миколаївщини та Херсонщини

У Києві відбувся перший EuroSummit громадських організацій