Чугуївські правозахисники надають правову допомогу вимушеним переселенцям, що живуть з ВІЛ

Про це повідомили на прес-конференції, що відбулася 13 листопада 2015 року в харківському інформаційному агентстві «Status Quo» голова Чугуївської правозахисної групи Роман Лихачов та юрист організації Аліна Кувшинчікова.

Чугуївською правозахисною групою з липня 2015 року за підтримки Програми розвитку ООН в Україні реалізовується проект «Підвищення правових знань та надання правової допомоги ВПО, які живуть з ВІЛ на території Харківської області, на системному рівні». В його рамках було здійснено:

1. Консультування та правова допомога:

– на базі офісу ЧПГ було надано 50 правових консультацій для вимушених переселенців, що живуть з ВІЛ;

– виїзні консультації на базі Харківського обласного центру профілактики і боротьби зі СНІДом, Благодійного фонду «Парус», «Станції Харків» та інших організацій – надано 102 консультації для ВПО з ВІЛ;

– виїзні консультації до Харкова, Куп’янська, Лозової, Первомайського, Ізюму, Балаклії, Зміїву, Вовчанську, Барвінкового, Печеніг, Шевченково, Двурічної – надано 67 консультацій для ВПО, які живуть з ВІЛ;

– телефонні консультації – надано 206 консультацій для ВПО, які живуть з ВІЛ.

– консультації у кримінальних провадженнях – було проконсультовано 5 ВПО, які живуть з ВІЛ.

Загалом надано 430 безоплатних правових консультацій. І консультування проводитимуться надалі.

2. Заходи з судового та позасудового супроводу, спрямовані на запобігання та відновлення порушених прав ВПО, які живуть з ВІЛ.

Юристом проекту надається правова допомога та представляються інтереси ВПО в суді в цивільних справах. Зокрема, в справі вимушеної переселенки, яка під розписку надала значну суму коштів за будинок як аванс, однак продавець вирішила все одно продати будинок іншій особі.

Отримані відповіді на скарги по ВПО, якій неправильно встановили діагноз, будуть вжиті відповідні заходи реагування.

Також надавались консультації головою ЧПГ адвокатом Романом Лихачовим у кримінальних провадженнях – загалом таких було 5. Серед осіб, що зверталися, були як потерпілі від вчинення кримінального правопорушення (наприклад переселенець, який скаржився на те, що слідчі без законних на те підстав закрили кримінальне провадження), так і обвинувачені, що вважали дії правоохоронців неправомірними.

3. Проведення школи правових знань для ВПО, що живуть з ВІЛ шляхом проведення п’яти практичних тренінгів правозахисної направленості.

Було проведено тренінги для ВПО, які живуть з ВІЛ, та громадських активістів, що працюють над вирішенням юридичних проблем даної категорії осіб, за 4 темами:

– «Право для «Чайника» – я громадянин».

– «Захист власних інтересів в суді. Захист прав ВПО в медичній сфері».

– «Права громадян при оформленні та отриманні соціальних пільг».

– «Права та обов’язки осіб в кримінальному процесі, яким чином спілкуватись з правоохоронними органами».

Ще 1 тренінг – за темою «Цивільно-правові відносини (спадкове право, житлові відносини, майнові питання, трудові відносини», – буде проведено найближчим часом.

4. Розробка тематичної інформаційної літератури, спрямованої на підвищення рівня правової обізнаності ВПО, які живуть з ВІЛ.

Підготовлений довідник «Свідомий громадянин», спрямований на підвищення рівня правової обізнаності ВПО, які живуть з ВІЛ та інших груп високого ризику. Найближчим часом його буде надруковано (за підтримки Харківської правозахисної групи) та поширено серед організацій-партнерів, у медичних закладах та державних установах.

Постійно підтримувалась робота інформаційного ресурсу – сайту «Медичні права вимушених переселенців» http://pereselenci-med.kh.ua/ 

5.   Моніторинг дотримання прав ВПО, які живуть з ВІЛ на території Харківської області.

Виявлені такі типові порушення, з якими стикаються ВПО, які живуть з ВІЛ:

У сфері надання медичних послуг:

– відмова у наданні медичних послуг (особа звернулась не за зареєстрованим місцем проживання);

– при наявності офіційних даних про приналежність особи до групи ВІЛ-інфікованих, випадки відмови в наданні медичними працівниками професійної допомоги з посиланням на різноманітні причини, такі як, наприклад, відсутність необхідного обладнання, медичних препаратів, постановки на чергу та інші безпідставні мотиви;

– вимагання грошей за надання медичних послуг;

У сфері соціального забезпечення:

– відмова у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи;

– розголошення статусу ВІЛ-інфікованої особи (даний статус був ще непідтвердженим);

– відмова у продовженні довідки ВПО;

У сфері трудових відносин:

– звільнення з роботи при одержанні даних (офіційних або неофіційних) про ВІЛ-інфекцію.

– відмова в прийомі на роботу осіб зі статусом ВІЛ-інфікований;

– дискримінація за місцем роботи за фактом приналежності до категорій ЛЖВ.

Слід зауважити, що вимушені переселенці, які живуть з ВІЛ, звертались за юридичною допомогою не лише у разі порушення їх прав державним органом чи посадовою особою, а й задля отриманням правової інформації (як і будь-який громадянин, який не має статусу «ВПО», однак бажає вирішити певну проблемну ситуацію), зокрема, щодо вирішення сімейних питань (розірвання шлюбу, отримання аліментів, оформлення спадщини), трудових спорів (звільнення з місця роботи, отримання невиплаченої заробітної плати) тощо.

Важливою проблемою є те, що при зверненні зі скаргами щодо відновлення своїх прав до органів влади та місцевого самоврядування або з позовами до суду, ВІЛ-інфікованим нерідко доводиться розкривати свій статус, коли це стосується суті розгляду справи.

Однак вони остерігаються, що надання інформації про діагноз може загрожувати її неконтрольованому поширенню, що спричинить нові порушення їх прав і законних інтересів, тому нерідко воліють взагалі не скаржитися та не позиватися. Чугуївська правозахисна група розробила з цього приводу відповідні рекомендації, які будуть передані до парламентарів.

За період реалізації проекту постійно здійснювався захист прав внутрішньо переміщених осіб, які живуть з ВІЛ, через надання правової допомоги на території Харківської області та підвищення їх правових знань шляхом проведення відповідних тренінгів. Що, в свою чергу, призведе до настання позитивних довготривалих наслідків, а саме – зменшення рівня дискримінації, розширення обізнаності ВПО, які живуть з ВІЛ/СНІД, щодо можливостей юридичного самозахисту та відстоювання своїх прав у подальшому.