Бахмацька громада активно працює над розвитком та відновленням

Відновлюємо громаду, повторного наступу не чекаємо, але маємо бути постійно готовими.

Після звільнення Чернігівщини вже минуло більше року, майже кожна громада повернулась до свого звичного життя, але в пам’яті кожного досі є ті жахливі дні повномасштабного вторгнення. Сьогодні поговоримо про те, як відновлюється Бахмацька громада та чим тепер живе місто із начальником відділу економіки, публічних закупівель та громадського транспорту Бахмацької міської ради Лисициною Аллою Петрівною.

“Ми знаходимось від кордону з агресором більш ніж за 100 кілометрів, це і не мало, і не багато в наших реаліях. З одного боку можна сміливо говорити, що ми в безпеці, бо є ці кілометри, а з іншого – ми всі розуміємо із якою швидкістю їх можуть подолати танки ворога, якщо нас ніхто не захистить. Тому питання безпеки в нас неоднозначне. Поки що все добре – і за це дуже вдячні нашим воїнам.

“Із початком повномасштабного вторгнення в нашій громаді гостро постало питання гуманітарної допомоги, адже людей до нас їхало дуже багато, їх треба було забезпечити всім необхідним, але до нас доїжджала лиш та гуманітарна, яку ми “випрошували”. Було тяжко розподілити її між жителями, бо не вистачало. Але добре, що ці часи вже позаду. Зараз гуманітарної допомоги в громаді нема, хоча потреба у ній є, бо до нас приїхали люди з тимчасово окупованих територій лівобережної Херсонщини, Донецької, Луганської та Запоріжської областей. На сьогодні їдуть люди з прикордоння Чернігівської та Сумської областей ” – говорить Алла Петрівна.

“В нашій громаді до лютого 2022 року було багато планів, ідей та бажання щось робити, розвивати свою малу батьківщину, але війна внесла непоправні корективи і тепер маємо те, що маємо. Тепер до розвитку громади додалось і відновлення, але, дякувати Богу, в нас обійшлось без значних руйнувань, але майже вщент зруйновані дороги до населених пунктів Тиниця, Піски, Стрільники, по яких сотнями йшла ворожа важка техніка на Київ. Були такі дні коли ми рахували техніку не штуками, а годинами”.

Зараз ми пишемо проєкти, розпочали розробляти Програму соціального та економічного розвитку громади на 2024 рік.

Хотілося б і водопостачання налагодити по всіх селах громади (було в планах пробурити 6 глибоководних свердловин в центральних садибах старостинських округів).

Побудувати малу напівкільцеву дорогу регіонального значення. За розрахунками «напівкільце» сконцентрувало б на собі 100% вантажного транспорту, що дало б можливість зберегти дорожнє полотно автодоріг та розвантажити вулиці міста.

Реконструювати та модернізувати до сучасного технічного рівня очисні споруди в місті, які збудовані у 1968 році. П’ятдесят п’ять років це доволі поважний вік для об’єкту, який працює в умовах прискореного зносу під впливом агресивного середовища.

Також в контексті відновлення ми успішно пройшли відбір серед громад України щодо кліматичної нейтральності та модернізації енергетичної системи, який був організований громадською організацією “АНТС” по проекту «Горизонт». Робота по цьому проєкту розпочнеться у 2024 році. Надіюсь вона буде плідною.

Тому зараз ми готуємо проєкти на різні гранти, сподіваючись, що нас підтримають, адже сьогодні як ніколи ми потребуємо допомоги.

У нашій громаді час від часу проводяться заходи із мінної безпеки. Їх проводять наші ДСНС, приїжджають волонтери, вся інформація є також на сайті міськради. В цьому році був випадок, коли школяр виявив вибухонебезпечний предмет і зміг правильно відреагувати на знахідку. Також людей в громаді інформують щодо поводження в разі поранення, як надати першу медичну допомогу під час військових дій.

Цікава ситуація в нас із реакцією людей на оголошення повітряної тривоги. Раніше люди боялися звуку сирени і одразу швидко йшли в укриття. Зараз інакша поведінка. В обов’язковому порядку туди йдуть школярі, вихованці садочків, а цивільні продовжують займатися своїми справами. Люди стомилися боятися, але це не аргумент, адже ми бачимо, що ворог дуже підступний.

Укриття в громаді є. Вони не ідеальні, більше того, деякі слабкі, але вони є. Звісно, не можна сказати, що перебування там подарує комфорт і затишок, але і війна в країні – це далеко не про комфорт.
Хочеться, щоб люди були більш відповідальні на шляху до відновлення громади, безпеки та перемоги загалом.”

Матеріал опубліковано в рамках діяльності проекту «Місцева демократія та самоорганізація для сталої інтеграції ВПО», який реалізує ГО «Центр Доброчин» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України».

Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».