10 років ІнСорс, або Чому ми варті більшого, ніж наш бюджет?

10 років тому мене запитали: «А що ваша організація може дати членам вашої спільноти більше, ніж гроші?». Я не зрозуміла запитання. Тепер я сама ставлю це запитання іншим, і часто бачу в їхніх очах те саме нерозуміння.

Але якось інтуїтивно, без попереднього плану, ми стали організацією, яка на кожному етапі свого розвитку давала команді щось значущіше за фінансову винагороду. Бували періоди, коли ми могли запропонувати тільки це «щось», крім грошей. І це працювало. Це рятувало нас під час криз, нестабільності та конфліктів — у моменти, коли опускалися руки й здавалося, що виходу немає. Саме цей невидимий зв’язок крок за кроком тримав нас разом, посилюючи вплив, стійкість та професіоналізм команди.

З часом, будемо чесні, робота в ІнСорс дозволила членам нашої команди отримувати і певні грошові бенефіти. Громадська діяльність має оплачуватися, адже ми працюємо наполегливо, часто за межами стандартних «8 годин 5 днів на тиждень». Особливо, коли горимо ідеєю.

Як ми будували те, що не має цінника

Проте ця історія — не про гроші. Щоб збудувати сильну інституцію, потрібно знайти те, що не має цінника. Саме цей «невидимий клей» тримає команду під час штормів і дозволяє ставити амбітні цілі.

Але давайте поступово. ІнСорс заснували люди, які на старті не мали уявлення про грантовий менеджмент чи стратегічне планування. У нас не було “дорожньої карти”, але було дещо потужніше — колосальний ентузіазм і готовність вчитися на власних помилках. Це й стало нашим початком.

Траєкторії руху тоді не існувало. Ми були відкриті до всього нового, готові вчитися, прислухалися до досвідченіших і багато працювали. Ми мало говорили про фінанси – не тому, що вони були не потрібні, а тому, що нас драйвило дещо інше.

Коли опускалися руки, але тримали сенси

Далі було багато віх: люди приходили й ішли, ми припускалися помилок. Почали втілювати перші проєкти, інтенсивно вчилися, шукали партнерів. Дивлячись на колег по сектору, ми поступово розуміли, якими хочемо бути, а які підходи нам не близькі.

Іноді ми не мали нічого, іноді здобували перемоги й самовпевнено думали, що досягли вершини. Власне, на кожному етапі нам здавалося, що ми вже все вміємо, проте щоразу знаходили в собі сили продовжувати навчання. Щось тримало нас разом, змушувало збиратися вечорами, дискутувати про майбутню експертність нашої інституції та навіть вкладати власні кошти, бо ми щиро вірили у свою справу. Щось надихало створювати проєкти, де взагалі не було гонорарів, — і ми їх реалізовували.

Звісно, були й кризи, і внутрішні конфлікти, про які варто говорити чесно. Були моменти, після яких важко відновлюватися; місяці цілковитого мовчання та тижні виснажливого планування. Ми хапалися за будь-які можливості. Чіткої траєкторії все ще бракувало, але була впевненість, що це наш шанс стати кращими.

Від ентузіазму до професійної стійкості

З роками прийшло бачення того, ким ми хочемо бути. Наші амбіції росли (і зараз вони сміливіші, ніж будь-коли!). Це бачення стало тим промінчиком, до якого ми прямували. Шлях ставав чіткішим, а ми — сильнішими. Ми нарешті зрозуміли, які методи роботи нам підходять, а що є категорично неприйнятним.

Поступово ми навчилися чесно визнавати: ми не можемо бути експертами в усьому. Є речі, які ми робимо драйвово, а є — зовсім «не наші». Певні ідеї запалюють нас на безсонні ночі та тижні без вихідних, а на інші ми не готові витрачати час. Так викристалізувалися наші напрямки роботи.

Ми йшли крок за кроком. Ми не завжди робили все «правильно» або «як книжка пише». Ми будували ІнСорс так, як відчували, як нам було органічно, бо вже чітко знали свою мету.

Сьогодні ми все частіше стаємо прикладом для інших. Для стороннього глядача ІнСорс — це стабільна інституція з сильним брендом, яка професійно управляє декількома проєктами одночасно, має стабільну команду, є відкритою, підзвітною та медійною. І це справді так!

Проте це ще не пік нашого потенціалу. Ми бачимо себе ще сильнішими. Навіть зараз зрозуміло: ІнСорс і досі тримається на тому, що є «більшим за гроші». І саме це — наш найбільший успіх.

Крізь призму десятиліття стає зрозуміло, що це «більше, ніж гроші» — це наші внутрішні цінності та спільна візія. Ми не завжди їх проговорювали чи ідентифікували, але вони були вшиті в наш код «за замовчуванням». Вони визначали наші стосунки в колективі, ставлення до новачків і наш зовнішній стиль комунікації.

Ми заклали в фундамент організації те, що працювало тоді й працює зараз. Ми лише починаємо це осмислювати, але саме в цьому — наша сила. Це те, що ми пропонуємо кожному, хто приєднується до нас.

Ми досі не є класичною інституцією з жорсткою структурою, формальними «правилами гри» та кабінетним розпорядком дня. На першому плані у нас — наші люди, наші цінності, позитивна взаємодія та речі, які ми цінуємо вище за прибуток.

В ІнСорсі ти можеш:

• Принести ідею — і її обов’язково обговорять, знайдуть ресурси та допоможуть реалізувати.
• Рости професійно так швидко, як сам того забажаєш.
• Відчути підтримку та довіру у втіленні складних проєктів.
• Проявити себе на повну.

У нас діє багато негласних правил, суть яких у тому, чим ще ми можемо «заплатити» за роботу. Ті, хто приходить до нас виключно за грошима, зазвичай швидко йдуть. Але ті, хто вхопив цінність того, що ми даємо понад матеріальне, залишаються з нами на роки.

Пам’ятаю важкий період минулого року, коли чимало організацій зникали з карти лише тому, що втратили фінансування. Ми тоді зібралися командою, визнали, що ситуація складна і це великий удар по сектору. А потім… просто пішли планувати рік і виконувати свою роботу.

Наша внутрішня історія та пам’ять організації тримаються на спільноті й взаєморозумінні. Для нас ІнСорс — це про сенси. Саме тому ми стаємо найбільш ефективними в часи криз. Зараз це стимулює наш розвиток. Можливо, колись цей етап завершиться, але на тепер ми проживаємо його саме так.

«Що ваша організація може дати людям більше, ніж гроші?»

Ставте собі це запитання. Воно складне, незручне, на нього важко знайти миттєву відповідь. Ми шукали її 10 років, а виявилося, що вона завжди була всередині нас.

Якщо ви хочете збудувати щось довговічне, що не розсиплеться від проєкту до проєкту, а буде рости разом із вами та стане вашою гордістю — не будуйте лише на грошах. Залиште місце для цінностей та культури.

У нас це спрацює!

Іванна Мрига, голова організації ІнСорс