Як розвивати громадянське суспільство під час війни

Громадський сектор в Україні переживає підйом, але не всі його процеси сприяють розвитку громадянського суспільства; деякі, навпаки, заважають цьому процесу. Хоча для багатьох робота в цьому секторі ...

Додано:
Йош

Photo by Mathias Reding

Йош

Громадський сектор в Україні переживає підйом, але не всі його процеси сприяють розвитку громадянського суспільства; деякі, навпаки, заважають цьому процесу. Хоча для багатьох робота в цьому секторі є можливістю втілити патріотичну місію і отримувати гідну оплату, довгострокові наслідки цього розвитку можуть бути не такими, як очікувалося. Загроза українському третьому сектору полягає в тому, що суспільно важливі ініціативи можуть перетворитися на індустрію, яка працює за ринковими принципами, задовольняючи вже сформований попит на послуги та продукти.

Про критику професіоналізації неприбуткового сегменту можна багато нагуглити за словами «NGO-ization», “nonprofit industrial complex”  і т.п., порівнюючи процеси західного світу, передусім США, з тим, як вони привносяться і адаптуються в Україні. Проте, замість продовжувати критику, я б хотіла запропонувати деякі рішення.

Важливо розрізняти установи, що надають соціальні послуги, і громадянське суспільство як таке. Перші створюються з метою поліпшення якості життя певних груп людей або перерозподілу соціальних благ, часто за державним замовленням. В процесі спроб досягнути високої якості цих послуг утворюються ринок послуг і професійні компетенції. А громадянське суспільство виявляється в здатності реагувати на нові ситуації та домагатися змін у суспільному житті.

Громадянське суспільство формує активістські навички та підтримує дух правозахисної боротьби. Насамперед, це означає освоєння принципів прав людини і механізмів їх захисту в конкретному юридичному контексті. По-друге, це прагнення до забезпечення свободи на основі ідей рівності та розширення прав.

Тут ідеться про мирне  співіснування видів на планеті, і неможливість глобального визволення одних через поневолення інших. Ремарка: з позиції народу, який захищається від геноциду, що твориться над нами росіянами, говоріння про цю цінність має на меті нагадати про існування мета-рівня дискусії, а не аж ніяк підважити захисні і наступальні дії сил оборони.

Таким чином провокативні пропозиції відмовитись їсти рослини, мовляв, вони так само живі істоти, або питання, що буде, якщо трансгендери захоплять владу, не доречні, адже вони ґрунтуються на беззаперечній цінності домінування групи до якої належить ті, хто запитують це: вони не мислять себе ані в якості суб’єкта, що сам може бути з’їденим (в прямому чи переносному значенні, незважаючи на поширеність іронічних закликів «eat the rich»), ані в якості суб’єкта, в якого зараз і без того немає влади. Ті, хто запитують, глибинно поділяють не правозахисний дух рівності, а страх втрати власного панування.

Отож, ось деякі ідеї для громадських організацій або інших угрупувань, що спрямовані на розвиток громадянського суспільства:

  1. Працювати з людьми, прививаючи навички і цінності правозахисту

Як би не хотілось організаціям в рамках грантових проектів створити чітку вибірку, забезпечити критерії і передбачуваність результатів проекту, потрібно працювати з різними людьми і в різних контекстах їхнього життя. Важливо давати людям умовну вудку, а не зупинятися на одній кампанії.

Розглядаючи ситуації комплексно, і переходячи від одних кейсів до інших, плекається дух активізму, і досліджуються зв’язки між різними проблемами. Важливо аналізувати, як фундаментальні цінності гідності мають реалізовуватись в різних контекстах, аби здобуті знання були універсальними і адаптивними до різних видів репресій.

Ця робота допомагає викорінювати нігілізм, який виникає в сучасної людини через складнощі обробки величезної кількості інформації, доступної завдяки інтернету і соцмережам.

 

  1. Шукати нові рішення, заохочувати креативність.

Передаючи напрацювання і досвід попередників, потрібно підсилювати винахідницький дух: а що в нашому контексті можемо запропонувати ми самі?

На відміну від соціальних послуг, які мають відповідати певним стандартам, в ситуації розширення прав і можливостей має відбувати пошук рішень, апробація і аналіз.

Так, наприклад, в країні є бездомні, які потребують очевидний стандарт послуг для забезпечення гідного перебування: місця для ночівлі і обігріву, гаряча їжа і т.п. – це те, що має надаватися з певними стандартами. Але коли ми говоримо про те, як зробити так, щоб люди не опинялись без житла, немає однозначної і універсальної відповіді. Натомість є шкідливі практики ховати безхатьків з центру чи публічних місць. Креативні методи і пошук рішень мають вітатися в таких галузях (методи, які при цьому центрують гідність і права людини).

 

  1. Підтримувати дух співпраці, а не одноосібного лідерства

Ідея сильних лідерів, які формують команду під себе, відійшла в минуле, але все ще цінності і інструменти авторитарного лідерства є більш визнаними в сучасній культурі. В результаті маємо тенденцію заохочувати всіх ставати лідерами. Але сильні команди мають людей з абсолютно протилежними рисами, які взаємно доповнюють одне одну. Немає об’єктивних слабких рис для командної гри, крім невміння підпорядковуватись і визнавати важливість людей з відмінними від твоїх сильними характекристиками.

 

  1. Формувати і розбудовувати спільноти

Для практики активізму потрібно мати бодай якусь підтримку в оточенні, мати середовище, до якого можна звернутися за валідацією оцінки ситуації і апробацією ідей. Часто правозахисний дух не вітається в тих спільнотах, до яких вже належить людина. Активістів в нашому суспільстві меншість, і їм конче потрібна підтримка на рівні схвалення, а ще краще – розділення відповідальності за конкретні дії. В цьому допоможе спільнота, яка функціонує навколо вирішення проблем і просування ініціатив.

 

  1. Підтримувати активістів/-ок в кризові моменти.

Вигорання, виснаження і потреба перерви є, здається, неуникненною складовою активізму. Активізм часто відбувається в агресивному середовищі, де на шляху багато підважування і критики, а ще й тиск продуктивності. В такому випадку кожна особиста криза часто призводить до розчарування в ідеях і відходу від колишніх цінностей. Натомість активіст(к)и, що пережили кризи, повертаються до спільнот сильнішими і мудрішими, готові докладатися до роботи вже більш зважено, а також можуть бути важливими опорами для наступних поколінь. Для цього потрібні механізми підтримки людей, а одним з них може бути спільнота, яка не виключає людей в часи виснаження.

 

 Більше думок від Йош читайте на WhatsApp каналі «Про менеджмент»

(наразі WhatsApp канали можуть бути доступні тільки з телефона, а не з десктопної версії)

 


 

Останні публікації цього розділу:

Шлях до інклюзії: від студентки до громадської радниці. Історія Людмили Морданинець

Стійкість чи відновлення? Відновлення для стійкості?

​Шлях до інклюзії: від студентки до громадської радниці. Історія Людмили Морданинець

Інтеграція соціальних послуг: досвід Одеси та перспективи

«Крок за кроком: шлях пацієнта у реабілітаційному центрі»: навчально-мотиваційний відеоролик

Інклюзія та розвиток: історія успіху Ресурсного центру у Львові