Стабілізація спільнот: як зрозуміти, що організація пірнула в хаос, та що з цим робити?

Олена Матвійчук

Уявіть будинок, в якому все добре і кожен займається своєю справою. Всі чудово розуміють, що вони роблять та для чого. І раптом щось трапляється й будинок руйнується. 

Схожі відчуття можуть бути в організаціях і спільнотах, коли трапляється щось неочікуване й критичне, через що є чітке розуміння: так, як було, – вже, ймовірно, не буде. А як буде по-іншому – теж незрозуміло. 

Що слід вкладати в поняття «стабілізація спільнот», якщо йдеться про громадську організацію?

Стабілізація – це насамперед про те, щоб дати командам, організаціям і спільнотам можливість (а саме – час і простір) для того, щоб задуматися, в якому стані вони знаходяться зараз, що з ними відбувається. 

Це допоможе усвідомити, що ці спільноти вже мають в собі, у своїй культурі й структурі, що дозволить їм швидко зреагувати чи зібратися до купи.

Тому питання стабілізації – це більше про зосередженість на тому, де ми є та що нам робити далі.  

У цьому контексті може виникати багато питань, але реальна стабілізація починається з того, що треба зосередити увагу на собі.

Які ознаки того, що ваша спільнота потребує стабілізації?

Якщо спростити, то маркер того, що ваша організація, ініціативна група чи благодійний фонд потребує стабілізації – це коли ні керівник, ні команда не розуміють, що відбувається. При цьому може бути, наприклад, порушена комунікація, або ж те, що попередньо планувалося, неможливо реалізувати. 

Якщо говорити про емоційне забарвлення, то дестабілізація – це про хаос, це про окремі стани, які можуть призвести до чогось системного й хорошого в контексті змін, але вимагають багато енергії. 

Тому якщо ви відчуваєте, що рівень хаос у вашій команді підвищується, то, ймовірно, є внутрішні процеси, які варто було б роздивитися та усвідомити. Зупинитися й розвернутися у сторону питань: «Хто ми, які ми, що саме ми робимо?» 

Ви зможете отримати чесну відповідь для самих себе.

Хто та як може допомогти стабілізувати роботу організації чи спільноти?

Для початку важливо розуміти рівні розвитку самих організацій. 

Якщо ми говоримо про організації, які вже мають кілька років спільної роботи, то помічним може бути екзистенційний коуч – тобто людина, яка через метод екзистенції може допомогти усвідомити й прийняти певні речі, які відбуваються. Наприклад, коли йдеться про хаос і структуру, про нестабільність у світі. 

Це насамперед організації, які здатні до саморефлексії та мають для цього достатньо досвіду. 

При цьому важливо залучати до цього процесу саме сторонню людину, бо зі сторони можна побачити набагато більше, а завдяки окремим професійним методам й інструментам – отримати кращий результат. Залежно від запиту організації, коуч може стати опорою для стабілізації спільноти.

Якщо ми кажемо про організації та спільноти, які мали невеликий досвід спільної діяльності й самі по собі не є великими, то тут на початкових етапах може бути корисним ментор. 

Менторство саме по собі не передбачає стабілізаційну функцію. Ментор не повинен бути опорою для організації чи команди, це не його завдання. 

Проте досвід нашої Менторської програми 3.0, яка стартувала перед повномасштабним вторгненням у лютому 2022, показав, що ментори, які тримали контакт з менті, стали такою точкою опори. Це було лише на початках, адже менторство не передбачає, що ментор буде опорою. 

Ментор – це людина, яка згідно з контрактом передає певні навички й уміння, супроводжує цей процес отримання організаціями нових знань та вмінь, однак не може замінити ланку чи функцію, яка необхідна самим організаціям для стабілізації. 

Під час Менторської програми 3.0 перші місяці ментори дійсно були такою стабілізаційною ланкою – і це дало позитивний результат. Проте важливо, що потім вони змогли передати відповідальність за власний розвиток самим організація і далі супроводжували їх саме в розрізі менторства.

На що варто звернути увагу у процесі для стабілізації спільнот і команд?

Дуже важливо звертати увагу на лідера та тип лідерства, адже якщо організація вижила, то це значитись, що в лідерстві та в лідері є те, на що можна було спертися у найважчий момент. 

Чи лідерство передбачає опірність – так, але лише на короткій дистанції. Фактично лідер може бути опорою для своєї організації на короткий термін – 1-3 місяці. Надалі цю функцію має виконувати хтось інший: коуч, сама команда тощо.

Дуже важливо, щоб команди й спільноти не залишалися наодинці самі з собою. Тому я дуже заохочую формат «груп з підтримки». 

Правильно побудована група з підтримки – це не про психотерапію чи психологію, а про те, щоб створити можливість, час і простір для команд організацій, де вони матимуть можливість поділитися власним досвідом, зрозуміти, що вони не одні такі, взаємодіяти з іншими людьми, почути інші історії, та, можливо, знайти для себе відповіді на питання, з якими вони прийшли, або ж навіть почути відповіді на питання, про які вони навіть не задумувалися. 

Це збагачення й підтримка, проте й стабілізація за допомогою уповільнення. Майже всі такі зустрічі з підтримки – вони спрямовані, зокрема, на мотивацію підтримки. 

Тому дуже важливо при плануванні й проведенні таких зустрічей пам’ятати про час і про те, що люди не повинні йти «розібраними», а мають мати можливість отримати підтримку, за якою прийшли.

Підготувала Олена Матвійчук,
експертка з організаційного розвитку
та координаторка Менторської програми

Менторська програма впроваджується в межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.