Бюджет громадських ініціатив. Фінансування та процедури громадського голосування

powerreform

Досвід свідчить: активна та залучена громада є запорукою дієвої місцевої влади. Чим активніші мешканці у відстоюванні спільних бажань, інтересів, потреб, участі в обговореннях і формуванні рішень – тим швидше вирішуються місцеві проблеми, і тим краще реагують органи влади на потреби населення.

Ефективна взаємодія між громадою та владою – ключова умова для реалізації ініціатив, що виходять «знизу», від самих людей. Проте для цього важливо забезпечити відкритий доступ до процесу ухвалення рішень і створити такі механізми участі, які дозволяють кожному охочому висловити позицію, вплинути на формування пріоритетів та підтримати корисні ідеї.

В сучасному українському законодавстві існує багато інструментів громадської участі, які вже успішно працюють в українських громадах. До найбільш дієвих можна віднести:

• громадські слухання;
• петиції;
• бюджет участі (громадській бюджет);
• консультативно-дорадчі органи при органах влади;
• участь у сесіях та засіданнях постійних комісій місцевих рад;
• інструменти цифрової демократії (онлайн-платформи, опитування, відкриті дані).

Ці механізми не лише забезпечують зворотний зв’язок, а й створюють відчуття відповідальності та спільної причетності до розвитку громади.

Розглянемо детальніше один із інструментів громадської участі «Бюджет участі» або «Громадській бюджет».

«Бюджет участі» та «громадський бюджет» – це різні назви одного й того ж механізму. Обидва терміни є взаємозамінними та точно передають ідею інструменту, завдяки якому мешканці можуть безпосередньо впливати на розподіл частини коштів місцевого бюджету шляхом подання власних проєктів та участі в голосуванні. Це форма прямої демократії, яка дозволяє кожному мешканцю бути не лише спостерігачем, а й ініціатором змін.

У традиційному річному циклі впровадження бюджету участі можна виділити  наступні етапи:

1. Ініціювання процесу – це стартовий і надзвичайно важливий етап, який визначає подальший успіх усієї ініціативи. Це не просто бюрократична формальність, а момент, коли громада вирішує: ми готові ділитися відповідальністю за розвиток нашого міста чи села. Саме тут закладається дух партнерства між владою та мешканцями.

1.1. Прийняття політичного рішення про впровадження бюджету участі.

Орган місцевого самоврядування (міська/селищна/сільська рада) ухвалює рішення про запровадження бюджету участі, як інструменту прямої демократії. Зазвичай це рішення сесії ради або розпорядження голови громади.

1.2. Формування робочої групи з представників влади та громади.

2. Розробка та затвердження положення про Бюджет участі (громадській бюджет) – це ключовий етап, який встановлює правила гри для всіх учасників процесу. Без чіткого положення бюджет участі не може функціонувати прозоро та ефективно.

Основні моменти, які мають бути зазначені у положенні:

• мета та принципи бюджету участі (прозорість, рівність доступу, підзвітність);
• категорії проєктів (малі, великі, інфраструктурні, соціальні тощо);
• хто може подавати проєкти (вік, місце проживання, кількість підписів підтримки);
• критерії допустимості (відповідність стратегії громади, бюджетні обмеження);
• процедура голосування (електронне, паперове, змішане);
• порядок реалізації та звітування.

У цій частині варто зауважити, що всі основні моменти Положення про бюджет участі (громадській бюджет) можуть відображатись у Статуті територіальної громади. У такому випадку у Положенні слід деталізувати відповідальних виконавців (структурні підрозділи виконкому), процедури та терміни розгляду проектів, процедуру голосування,  актуальну тематику проектів тощо.

3. Інформаційно-освітня кампанія – це серцева артерія бюджету участі, яка забезпечує залучення мешканців, формує довіру до процесу та підвищує якість поданих проєктів. Без неї навіть найкраще Положення залишиться на папері.

3.1 Проведення тренінгів, зустрічей, роз’яснень. Це крок потрібен щоби пояснити мешканцям, що таке бюджет участі, як подати проєкт, як голосувати, які проєкти мають шанси на реалізацію. Часто представники місцевої влади зазначають, що жителі не до кінця усвідомлюють стратегічний напрям розвитку громади. Це призводить до того, що проєкти, подані в рамках бюджету участі, або не відповідають пріоритетам територіальної громади, або дублюють заходи, вже передбачені чинними програмами. Для ефективного співробітництва важливо, щоб громада та влада поділяли спільне бачення розвитку, працювали як команда, розуміли один одного та підтримували ініціативи. Саме тому доцільно організувати відкритий презентаційний захід для жителів — аби донести ключові напрямки розвитку громади, заохотити до участі та надихнути на нові ідеї.

Можливі формати:

• тренінги для авторів проєктів (як писати заявки, як оцінити бюджет, як презентувати ідею);
• інформаційні зустрічі у громадах (в бібліотеках, школах, ЦНАПах);
• кава з громадою – неформальні обговорення з мешканцями;
• вебінари та онлайн-консультації — особливо актуально для віддалених або маломобільних груп.

Для таких роз’яснень варто залучити працівників виконкому, депутатів, старост, громадських активістів.

3.2. Поширення інформації через ЗМІ, соцмережі, офіційний сайт громади.

Слід охопити якомога ширшу аудиторію, мотивувати до участі, інформувати про строки та правила.

Можливі інструменти:

• офіційний сайт громади – розділ «бюджет участі» з усіма документами, календарем, інструкціями;
• соцмережі (Facebook, Instagram, Telegram) — пости, сторіз, відео, прямі ефіри;
• місцеві медіа – статті, інтерв’ю, оголошення;
• друковані матеріали – буклети, листівки, плакати в школах, бібліотеках, ЦНАПах;
• відеоролики – короткі пояснення «як подати проєкт», «як проголосувати».

При реалізації цього кроку дуже важливо адаптувати мову та формат до різних вікових і соціальних груп. Також варто дбати про рівномірність охоплення інформаційною кампанією всієї території громади, а не тільки центральної садиби чи кількох населених пунктів. Цей етап — це не просто «інформування», а створення культури участі.

4. Подання проєктів – це момент, коли мешканці переходять від ідеї до дії. Саме тут народжуються ініціативи, які можуть змінити життя громади. Щоб цей етап був ефективним, важливо забезпечити доступність, підтримку та чіткі правила.

Цей період є одним із найінтенсивніших і найвідповідальніших у річному циклі реалізації бюджету участі. У цей час координаторам варто тимчасово зменшити обсяг основних посадових обов’язків, щоб вони могли зосередитися на комунікації з мешканцями та на супроводі їхніх проєктів.

Профільні спеціалісти мають демонструвати високий рівень професійної підготовки, бути відкритими до діалогу, привітними та з розумінням ставитись до потреб авторів ініціатив, розуміючи їхні мотиви та труднощі.

Окрему увагу слід приділити ефективній взаємодії з технічною підтримкою електронної платформи – це дасть змогу швидко реагувати на технічні труднощі, які можуть виникати під час подання проєктів і реєстрації користувачів.

5. Перевірка проєктів

На цьому етапі і працівники відповідальних структурних підрозділів, і члени комісії, і керівництво громади мають чітко усвідомлювати, що їх завдання полягає не у відборі проєктів, а в їхньому аналізі й доопрацюванні. Рішення щодо того, які ініціативи будуть реалізовані, приймають самі мешканці шляхом голосування — саме в цьому і полягає основна ідея бюджету участі. Відмовити в участі у голосуванні можна лише тоді, коли реалізація проєкту є неможливою з об’єктивних причин, чітко визначених у Положенні про бюджет участі. Використання інших підстав для відхилення ініціатив суперечить духу інструменту, нівелює громадську активність і може призвести до втрати довіри та мотивації з боку участі мешканців у подальших етапах.

5.1. Технічна оцінка

Що перевіряється:

• Чи можливо реалізувати проєкт у запропонованій локації (земельна ділянка, доступ до комунікацій тощо);
• Чи не суперечить проєкт містобудівній документації;
• Чи не дублює вже заплановані заходи в бюджеті громади.

Хто здійснює: профільні відділи (архітектура, ЖКГ, освіта тощо).

5.2. Фінансова оцінка.

Що перевіряється:

• Чи відповідає кошторис встановленим лімітам (наприклад, до 500тис.грн);
• Чи реалістично оцінено вартість матеріалів, робіт, послуг;
• Чи не передбачено витрат, які не можуть фінансуватись з бюджету;

Результат: за потреби автору пропонують скоригувати бюджет

5.3. Юридична оцінка.

Що перевіряється:

• Чи не порушує проєкт чинне законодавство;
• Чи має громада повноваження реалізовувати проєкт (наприклад, не можна фінансувати об’єкти, що не належать громаді);
• Чи не порушуються авторські права або права третіх осіб;

5.4. Прийняття рішення про допуск.

Якщо проєкт відповідає всім критеріям – його допускають до голосування.

Якщо у проєкті є незначні недоліки –  автору дають час на доопрацювання.

Якщо реалізація проєкту неможлива –  проєкт може бути відхилений, але лише з чітким обґрунтуванням, передбаченим у Положенні.

6. Голосування – це кульмінаційний момент бюджету участі, коли мешканці громади безпосередньо впливають на те, які проєкти будуть реалізовані за кошти місцевого бюджету. Саме тут проявляється суть інструменту — пряма демократія в дії.

Перед початком голосування варто організувати широку інформаційну компанію, яка б донесла до мешканців суть конкурсу громадських проєктів, пояснила доступні способи голосування та ознайомила з проєктами, які пройшли до етапу голосування. Це має бути найінтенсивніша комунікаційна активність, спрямована на три головні завдання:

• Підвищити обізнаність жителів, щодо можливостей участі через інструмент громадського бюджету;
• Спростити процес голосування, пояснивши алгоритми та доступні варіанти голосування;
• Надати повну інформацію про проєкти, за які громадяни можуть віддати свій голос, включаючи їхній зміст, цілі та очікувані результати.

6.1. Підготовка до голосування

Оприлюднення списку допущених проєктів: на сайті громади, у соцмережах, друкованих матеріалах.

Інформаційна кампанія: пояснення, як голосувати, де і коли, за що саме.

Визначення строків: зазвичай голосування триває від 7 до 21 дня (строки для кожного ( або окремого) виду проектів можуть бути зазначені у Положенні).

6.2. Форми голосування

- Електронне голосування:

Через спеціальні онлайн-платформи (наприклад, Громадський бюджет).

Ідентифікація – через BankID, електронний підпис або інші засоби.

Зручно, швидко, доступно з будь-якого місця.

-Паперове голосування:

У визначених пунктах (ЦНАПи, бібліотеки, школи). Виборець заповнює бюлетень і опускає його в скриньку. Часто використовується для охоплення старших або маломобільних мешканців.

• Змішане голосування.

6.3. Правила голосування

• Кількість голосів: зазвичай кожен мешканець має право проголосувати за 1-5 проєктів.
• Віковий ценз: часто – від 14 або 16 років (визначається Положенням).
• Прозорість: результати голосування публікуються відкрито, з рейтингом проєктів.

7. Визначення переможців – це завершальний і надзвичайно відповідальний етап голосування, коли громада дізнається, які саме проєкти отримають фінансування. Він має бути максимально прозорим, об’єктивним і відкритим для громадського контролю.

7.1. Формування рейтингу проектів.

- Після завершення голосування система (електронна або змішана) автоматично або вручну підраховує кількість голосів, відданих за кожен проєкт.

- Рейтинг формується за спаданням кількості голосів.

- У разі однакової кількості голосів можуть застосовуватись додаткові критерії, визначені в Положенні (наприклад, пріоритетність тематики, черговість подання, географічна рівномірність).

- Перевірка достовірності голосів: модератори або технічна служба перевіряють, чи не було дублювання, фальсифікацій або помилок у реєстрації голосів.

7.2. Оголошення результатів.

• Офіційне оприлюднення списку переможців на сайті громади, у соцмережах, місцевих ЗМІ.
• Публікація повного рейтингу всіх проєктів – не лише переможців, щоб забезпечити прозорість.
• Інформування авторів: кожен автор отримує повідомлення про результати – як у разі перемоги, так і в разі не проходження.
• Публічне визнання: у багатьох громадах організовують урочисті заходи, нагородження або прес-конференції для авторів-переможців.

8. Реалізація проектів – це етап, коли ідеї мешканців перетворюються на реальні зміни в громаді. Він вимагає чіткої координації, прозорого фінансування та постійного моніторингу, щоб забезпечити якість і довіру до процесу.

8.1. Фінансування проєкту з бюджету громади.

Джерело коштів: проєкти-переможці фінансуються з місцевого бюджету в межах суми, передбаченої на бюджет участі (наприклад, 1–5% бюджету розвитку).

Розпорядник коштів: зазвичай — відповідний структурний підрозділ органу місцевого самоврядування (управління ЖКГ, освіти, культури тощо).

Форма реалізації:

Через бюджетні програми (включення до кошторису відповідного розпорядника).

Через тендери або закупівлі відповідно до законодавства (Prozorro).

Терміни: реалізація має відбуватись у межах бюджетного року, якщо інше не передбачено Положенням.

8.2. Контроль за виконанням.

Відповідальні особи: визначаються в рішенні про реалізацію (зазвичай — працівники профільного відділу).

Форми контролю:

Технічний нагляд за виконанням робіт (особливо для інфраструктурних проєктів).

Фінансовий контроль — звіти про використання коштів.

Громадський моніторинг — автори проєктів та активісти можуть відстежувати хід реалізації.

9. Моніторинг і звітування – це завершальний, але не менш важливий етап бюджету участі. Саме тут громада отримує відповідь на запитання: “Що ми реалізували? Як це вплинуло на життя мешканців? Чи варто продовжувати?”

9.1. Публічні звіти про реалізацію

Хто звітує: відповідальні структурні підрозділи ОМС,  які реалізовували проекти.

Форма звітування:

• Текстові звіти з описом виконаних робіт
• Фото- та відеозвіти
• Інфографіка з бюджетними витратами

Де публікується:

• На офіційному сайті громади.
• У соцмережах, місцевих медіа.
• На онлайн-платформах бюджету участі (якщо використовуються).

9.2. Оцінка ефективності процесу

Що оцінюється:

• Якість реалізованих проектів;
• Дотримання строків і бюджету;
• Рівень залучення мешканців (кількість поданих проєктів, голосів);
• Вплив проєктів на громаду (соціальний, економічний, екологічний ефект);

Хто проводить:

• Внутрішні аналітики ОМС;
• Зовнішні експерти або громадські організації;
• Самі мешканці — через опитування, фокус-групи, відкриті обговорення.

Інструменти:

• Анкети зворотного зв’язку
• Онлайн-опитування
• Публічні консультації.

Сьогодні вже не потрібно доводити, що бюджет участі є дієвим інструментом – його успішне впровадження в багатьох громадах підтверджується численними результатами та накопиченим досвідом. Водночас, незважаючи на позитивні приклади, існує загроза, що цей механізм може втратити сталість і перетворитися на формальність або бути повністю знецінений.

Перша загроза полягає в тому, що на стартових етапах громади зазвичай отримують потужну зовнішню підтримку — від експертів, консультантів, міжнародних і донорських організацій, що супроводжується високим ентузіазмом виконавців. Це допомагає зробити перші кроки, сформувати досвід та досягти помітних результатів. Проте без належного аналізу, підбиття підсумків і систематизації процесу, після завершення такої зовнішньої допомоги громади можуть порушити безперервність у впровадженні бюджету участі, що призведе до зниження ефективності інструменту.

Друга проблема – кадрова нестабільність і відсутність окремих посад для адміністрування цього процесу. Роботою над бюджетом участі займаються посадовці, які вже мають велике навантаження в умовах багатозадачності. Через часту зміну кадрів у комісіях з бюджету участі залучаються нові люди, які не завжди мають належну підготовку чи досвід. У результаті може втрачатися напрацьований досвід попередників, знижується якість реалізації механізму, а інтерес керівництва до інструменту поступово згасає.

Отже, ключем ефективності бюджету участі є не лише кількість реалізованих проєктів, а насамперед – якість управління цим інструментом. Потрібна системна стратегія, яка включає навчання, документацію процедур, передачу досвіду, а також політичну волю продовжувати впровадження незалежно від зовнішньої підтримки.

Тільки перетворивши бюджет участі на сталій елемент місцевої демократії – із закріпленими процесами, підготовленими кадрами та довірою мешканців -громади зможуть утримати ефективність цього інструменту та зберегти активність своїх жителів надовго.

Ця матеріал створено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках реалізації проєкту «Стійкість та розвиток – методичні рекомендації для територіальної громади», що здійснюється ГО «Інститут громадянського суспільства». Зміст цього матеріалу представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».