Про майбутнє політики згуртованості ЄС – промова Елізи Феррейри у Бундестазі

powerreform

ГО «Інститут громадянського суспільства» продовжує уважно стежити за обговоренням майбутнього політики згуртованості ЄС (після 2027 року), що матиме прямий вплив на європейську інтеграцію України в контексті регіонального розвитку.

3 червня 2024 року комісар з питань політики згуртованості ЄС Еліза Феррейра виступила в комітеті Бундестагу в справах ЄС, підкресливши важливість збереження єдності Європи для подолання ключових викликів, таких, як криза безпеки, конкурентоспроможність та кліматичні зміни.

Феррейра наголосила, що політика згуртованості ЄС сприяє зменшенню економічних та соціальних відмінностей між регіонами, що є критично важливим для стабільності та безпеки. Вона підкреслила, що відсутність згуртованості послаблює продуктивність, підвищує ризики для суспільств і демократій, а також сприяє поширенню екстремізму та радикалізму.

Комісар також наголосила на необхідності збереження успішних аспектів політики згуртованості, таких, як територіальний підхід, партнерство та багаторівневе урядування. Водночас, політика має бути адаптована до особливостей кожного регіону Європи та включати сильніший реформаторський вимір, орієнтований на продуктивність, інновації та навички.

Феррейра закликала до спільної політичної волі та спільних дій на європейському, національному та регіональному рівнях для реалізації цілей політики згуртованості та зміни життя людей на краще.

Ці питання залишаються в центрі уваги ГО «Інститут громадянського суспільства». Ми уважно стежимо за обговоренням майбутнього політики згуртованості ЄС. Адже важливо, щоб Україна була готова до викликів та можливостей, які виникають у рамках цієї політики.

Промова комісара Елізи Феррейри в комітеті Бундестагу у справах ЄС

Неофіційний переклад

Берлін, 3 червня 2024 р

Шановний Голово, шановний д-р Гофрайтер,

Шановні члени,

Дуже дякую за це запрошення.

Для мене честь виступати перед цим комітетом у такий особливий момент, щоб обмінятися думками про майбутнє політики згуртованості.

Європа стикається з низкою викликів, деякі з них справді екзистенційні: криза безпеки, гонитва конкурентоспроможності, надзвичайна кліматична ситуація.

Є одна передумова, щоб успішно впоратися з ними всіма, слід залишатися єдиними.

Жоден із викликів, з якими ми стикаємося, неможливо подолати, якщо ми роз’єднані, якщо існують серйозні економічні та соціальні відмінності, якщо частина наших регіонів і територій залишається позаду.

Ось чому згуртованість є такою важливою для Європи.

Відсутність згуртованості є ризиком для безпеки, оскільки ним можуть легко скористатися супротивники Європи та демократії; це гальмує нашу продуктивність, оскільки частина нашого потенціалу не використовується; це загроза для наших суспільств, оскільки ділить їх на заможних і бідних; це небезпека для наших демократій, оскільки підживлює екстремізм і радикалізм.

Тому я справді вірю, що майбутнє європейського проекту та наша здатність успішно долати різноманітні виклики, з якими ми стикаємося, залежать від міцної згуртованості в центрі європейського інтеграційного проекту.

Але надійна політика згуртованості також означає і здорову економіку.

Нещодавно опублікований 9-й Звіт про згуртованість оперує великою кількістю даних, які демонструють значний внесок політики згуртованості в конвергенцію Європи.

У країнах, які приєдналися до ЄС з 2004 року, ВВП на душу населення зріс з 52% до 80% від середнього по ЄС. Розрив зменшився більш ніж вдвічі завдяки інвестиціям і підтримці програм політики згуртованості.

У довгостроковій перспективі очікується, що кожен євро, інвестований у політику згуртованості, забезпечить 3 додаткові євро ВВП.

Ось чому Світовий банк описує Європу як машину конвергенції, а політику згуртованості як її двигун.

Це вигідно всім нам. Збільшення торгівлі, збільшення інвестицій і розширення ланцюгів постачання означають, що до 2030 року ВВП на душу населення буде приблизно на 1% вищим для ЄС загалом.

Як ви знаєте, всі країни можуть отримати вигоду, як безпосередньо, враховуючи те що згуртованість є політикою для всіх регіонів, так і опосередковано, через позитивні супутні ефекти.

І справді, політика згуртованості була також важливим інструментом для власного шляху конвергенції та регіонального розвитку Німеччини після Возз’єднання.

Підтримка політики згуртованості Німеччині зросла до 9,4 мільярдів євро в 1994-1999 роках, з 2,4 мільярдів євро в попередній період. А в поточному періоді 2021-2027 років Німеччина отримає загалом 20 мільярдів євро від політики згуртованості.

Протягом багатьох років, від сприяння успішному завершенню «проектів німецького об’єднання дорожнього руху», до зміцнення інноваційних екосистем і Mittlestand, забезпечення дослідницької та інноваційної інфраструктури і робочих місць для тисяч дослідників, політика згуртованості принесла користь Німеччині, як і іншим країнам-членам ЄС.

Я з нетерпінням очікую завтра відвідати Дрезден, столицю «Силіконової Саксонії», і побачити на ділі, як місцева винахідливість, розумна спеціалізація, зосереджена на інноваціях і оптимальне використання фінансування ЄС і національного фінансування, сприяють регіональній конкурентоспроможності.

Німецькі компанії також особливо успішно скористалися торговельними та експортними можливостями, які відкрилися завдяки регіональному зростанню по всій Європі.

Наприклад, у моїй країні компанія Siemens Mobility виграла контракт на модернізацію Лісабонського метро за кошти європейських фондів.

Проте, якщо конвергенція на національному рівні є реальністю в Європі, ще є багато роботи попереду коли справа доходить до субнаціонального рівня.

ВВП на душу населення східних земель становить приблизно 80% від західних земель.

Значні диспропорції в регіональній конкурентоспроможності в Німеччині, а також розрив між селом і містом ще належить усунути.

І, якщо подивитися ширше, це стосується не тільки Німеччини, але й всієї Європи, регіональні диспропорції та стагнуючі території продовжують існувати, гальмуючи наш розвиток.

Там, де економічний потенціал різних територій не повністю розкритий і не використовується, це перешкоджає загальній конкурентоспроможності Європи на світовій арені.

Отже, політика згуртованості є надзвичайно важливою: інвестуючи в інфраструктуру, інновації, цифровізацію, навички та інші ключові сфери, вона допомагає всім регіонам підвищувати їхню конкурентоспроможність, зміцнювати ланцюги створення вартості та отримувати вигоди від Єдиного ринку. Цитуючи Енріко Летту, який слідує за Жаком Делором: «Ефективна політика згуртованості… завжди була і залишатиметься ключовою умовою для успіху єдиного ринку».

Дозвольте мені тепер звернутися до трендів, які впливають на формування майбутньої політики згуртованості.

У наступні десятиліття зростання ЄС буде формуватися трьома ключовими переходами: зеленим, цифровим та демографічним.

Ці переходи відкривають нові можливості. Наприклад, очікується, що у зеленій економіці з’являться 2 мільйони нових робочих місць по всій Європі: у сфері переробки, відновлюваних джерел енергії та глибокої реновації.

Промисловий план «Зеленої угоди» спрямований на надання нового імпульсу європейській конкурентоспроможності. І тут також політика згуртованості повинна відігравати роль, надаючи усім регіонам шанс бути в авангарді технологій з нульовим рівнем викидів і стратегічних технологій, сприяючи рівним умовам для всіх.

Але, водночас, ці переходи вимагають глибоких структурних змін.

Цифровізація змусить традиційні компанії швидко адаптуватися – а це не так просто.

Зелений перехід вимагатиме нових секторів та нових навичок, тоді як старі зникатимуть.

Такі інструменти, як Фонд справедливої трансформації – який я запустила на початку цього мандату, в якому Німеччина є другим найбільшим бенефіціаром – забезпечують соціальну справедливість, підтримують найбільш вразливі регіони та працівників, і залишатимуться актуальними.

Відвідавши Бранденбург на початку мого мандату, я з нетерпінням чекаю на візит до Боксберга завтра, де Фонд справедливого переходу допоможе у переході на зелений водень.

Нарешті, демографічні зміни означають, що деякі регіони стримуються в розвитку через нестачу навичок та робочої сили.

Як ви знаєте, це є особливою загрозою в деяких східних землях, які стикаються з нестачею талантів. Тому, якщо не вирішити ці проблеми, існуючі виклики на регіональному рівні можуть призвести до затяжного застою, або того, що ми називаємо пастками розвитку.

Існують чіткі докази того, що тривалість перебування регіону в пастці розвитку сильно корелює з вищим рівнем євроскептицизму в тому, що ми називаємо «географією незадоволення» – або «помстою територій, які не мають значення».

Тож у майбутньому структурні інтервенції політики згуртованості будуть потрібні більше, ніж будь-коли.

Як ми можемо забезпечити, щоб майбутня політика згуртованості залишалася ефективною у виконанні цього завдання? Це питання спонукало мене ініціювати широку рефлексію щодо майбутнього цієї політики. Я була рада отримати багато пропозицій від академічних експертів, держав-членів, регіонів та заінтересованих сторін, включаючи німецькі землі.

Хоча дебати ще не закінчені, існує зростаючий консенсус з ряду питань. Ми повинні зберегти фактори успіху політики згуртованості: це політика, яка базується на територіальному підході, з акцентом на розвиток територій, заснована на партнерстві та моделі багаторівневого врядування.

Але ми також повинні вносити зміни для її модернізації.

По-перше, політика має бути ще більше адаптованою до особливостей кожного регіону Європи. Їхні вихідні позиції, пастки розвитку, з якими вони стикаються та впливи цих різних викликів у кожному регіоні будуть дуже асиметричними. Ось чому єдиного підходу для всіх не існує. Спрощення важливе, але це не повинно означати «націоналізацію». Політика повинна залишатися територіально орієнтованою.

По-друге, інвестиції є необхідною, але не достатньою умовою для розвитку. Тому ми повинні розглянути, як найкраще інтегрувати сильніший реформаторський вимір у політику – реформи, які націлені на важелі розвитку, сприяють продуктивності, інноваціям та навичкам, подоланню перешкод для зростання.

Але я хотіла б підкреслити, що ці реформи повинні бути адаптовані до конкретних потреб і ситуації кожного регіону та держави-члена.

Крім того, сильний акцент на стимулюванні, а не на санкціях, сприятиме кращому засвоєнню реформаторського порядку денного, що підтверджується знову і знову успіхом Інструменту технічної підтримки у межах реформи мого портфоліо.

По-третє, щодо адміністративної спроможності – спрощення правил недостатньо. Необхідне сучасне, добре оснащене, кваліфіковане публічне управління, щоб подолати парадокс впровадження, коли регіони, які найбільше потребують інвестицій, також мають найбільші труднощі з освоєнням коштів.

По-четверте, ми повинні інтегрувати більше гнучкості в систему, щоб перейти від разових рішень для надзвичайних ситуацій до вбудованої здатності реагувати на кризи та зміни.

Під час кризи COVID-19 політика згуртованості відіграла важливу роль в зупиненні подальшого поглиблення диспропорцій, і ми побачили набагато швидше відновлення економіки, зокрема, на регіональному рівні, порівняно з фінансовою кризою 2008 року, завдяки по-справжньому європейській та іншій формі реагування.

Тож нам потрібна сильна політика згуртованості та значний бюджет ЄС, який перевищує стелю в 1% колективного багатства ЄС. Це єдиний спосіб задовольнити існуючі потреби та майбутні виклики, зберегти політику згуртованості для всіх регіонів, а також виконати обіцянку Європи, що з якими б викликами ми не стикалися, ми будемо долати їх разом, нікого не залишаючи позаду.

Це прописано в конституції Німеччини – прагнути досягнення еквівалентних умов життя між територіями, а також закріплену в договорах ЄС мету: підтримувати конвергенцію та збалансований територіальний розвиток для більш конкурентоспроможного та стійкого Союзу.

У нас є ця спільна мета в наших спільних основних законах. Зараз це потрібно реалізувати через спільну політичну волю та спільні дії на європейському, національному та регіональному рівнях. І я розраховую на вас, що ви будете активними на шляху до цієї мети: змінити життя людей на краще.

Дякую. Чекаю на нашу дискусію.

Текст промови (англійською).

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».