Про демографію і майбутнє територіальної громади

powerreform

Часто-густо в публікаціях різних блогерів та дописувачів на ФБ можна прочитати про катастрофічну ситуацію із скороченням населення в Україні. Це, зазвичай, пов’язують із різними чинниками: ліквідація колгоспів, проголошення Незалежності, криза традиційних сімейних цінностей, еміграція…

Насправді тут є дві складові. Одна – загальнопланетарний тренд скорочення населення в країнах, які досягли певного рівня добробуту, через суттєве зниження народжень на одну жінку фертильного віку. Інша – це війна проти України, яка не просто посилює загальну тенденцію, але різко впливає на всі складові статево-вікової піраміди українського населення.

Зараз в Україні демографічна ситуація дійсно катастрофічна. Смертність значно перевищує народжуваність, плюс еміграція, плюс окупація, плюс втрати чоловічого населення на фронтах. І це реальна загроза для існування, як багатьох територіальних громад, так і України, як держави, вцілому.

Верховна Рада ухвалила чергове рішення про підвищення виплат при народженні дитини. Це вже відбувається не вперше. Напевне найбільші виплати були впроваджені ще за Президента В.Ющенка і це мало певний короткочасний ефект, який потім зійшов до нуля… Напевне тепер вплив може бути ще меншим.

Адже загалом є багато різних причин, які призводять до скорочення народжуваності, про них по-різному пишуть прихильники різних теорій, у тому числі, теорії змов.

Ми зараз не будемо детально занурюватись в різні теорії, але беззаперечним є факт, що по мірі покращення якості життя людини, зниження дитячої смертності, більшої інтегрованості жінок в економічне та суспільне життя, впровадження систем пенсійного забезпечення – відбувається скорочення кількості народжень, а відтак, і чисельності населення цілих країн та континентів.

Якось на одному форумі почув виступ «активіста», який з трибуни прямо волав у зал: «Де наші школи? Де наші клуби? Ви позакривали все! Це все ваші реформи»!

Звучить ніби переконливо, емоційно, сприймається усіма ніби правильною позицією. Адже дійсно шкіл, медичних закладів і клубів меншає, і процес не припиняється. Але напевне причина не у закритті тому, що так комусь хочеться, а у тому, що стрімко скорочується населення, скорочується кількість дітей. В 1962 році в Україні завершився «бебі-бум» і кількість народжень на одну жінку опустилась нижче показника 2,2. Це був старт тенденції щодо скорочення населення. Правда, певний час воно математично зростало, але це зростання відбувалось за рахунок бебі-бумерів, які дорослішали і їх було більше тих, старших, які помирали. Але кожне наступне покоління народжених після 1962 року ставало менш чисельним, і таким чином, наближало нас до початку обвалу загальної чисельності населення, коли більшість народжених після 1950-1962 років виходила з активного життя, їх заміщало значно менше молоді.

Давайте глянемо деякі математичні розрахунки, зроблені за допомогою ШІ, але які добре ілюструють ситуацію із скороченням населення.

Уявімо собі містечко на 10 тисяч населення. 1950 рік. Народжуваність – 2 дітей на жінку дітородного віку. Припускаємо, що у кожному наступному поколінні в середньому кількість дітей на одну жінку стає на 10% менше. Міграції нема. Спробуємо розрахувати прогнозну чисельність населення  в 2030 році.

От так виглядають розрахунки:

Початкова чисельність 1950 року = 10 000.

1. Народжуваність (TFR) в 1950 = 2 дітей на жінку.
2. У кожному наступному поколінні TFR зменшується на 10% (коефіцієнт 0.9).
3. Довжина покоління = 25 років (стандартна робоча оцінка).
4. Немає міграції; інші демографічні параметри (смертність, частка жінок тощо) тримаються такими, щоб початковий TFR=2 відповідав стабільності (тобто 2 ≈ рівень відтворення).

Модель і обчислення

Вираховуємо число поколінь між 1950 і 2030:

80 років, 3.2 покоління.

Отже при наших простих припущеннях, що у містечку все добре, нема міграції, але просто дещо менше народжують у кожному наступному поколінні (ми обрали для розрахунку 25-річне покоління) населення зменшиться з 10 000 в 1950 р. до приблизно 7 140 у 2030. Якщо ж дивитись більш реалістично, що пік народжень буде не в 25 років, а раніше, то  реалістичний діапазон для прогнозу населення складатиме 6 560–7 550 осіб

Замість висновку:

1. Населення скорочується і це довгий інерційний процес, якого навіть в середньостроковій перспективі не можливо змінити на зворотній іншим способом ніж зовнішньою міграцією.
2. Аби чисельність населення почала зростати, рівень народжуваності на жінку має перевищувати показник у 2,2, що досягнути в нинішніх умовах вкрай складно.
3. Територіальні громади можуть використовувати математичний апарат для розрахунків прогнозної чисельності власного населення на середньо- і довгострокові періоди.
4. Аби зменшити швидкість скорочення населення у громаді варто розуміти не тільки причини низької народжуваності, але й причини виїзду з громади. Заходи щодо скорочення виїзду з громади можуть дати кращі та швидші результати.
5. Оскільки орієнтуватись на зростання народжень не надто доводиться, громади мають думати про те, як втримати своїх жителів від виїзду і як залучити інших приїхати у громаду на постійне проживання. Це і є реальна конкуренція за людей, які є найціннішим ресурсом громади.
6. ГО «Інститут громадянського суспільства» при допомозі територіальним громадам у розробці стратегій розвитку, проводить дослідження емоційного настрою жителів громади різних категорій, які безпосередньо впливають на зміни демографічної ситуації і щодо яких можна готувати певні місцеві програми для її покращення.

Якою буде і чи взагалі залишиться громада на мапі через 20 чи 30 років залежить від того, чи має сьогодні територіальна громада розуміння щодо впровадження і реалізації власної місцевої демографічної політики.