Новий звіт МБФ «Альянс громадського здоров’я» про надання ВІЛ-сервісів під час війни в Україні

За результатами нового дослідження МБФ «Альянс громадського здоров’я», вживання наркотиків як ін’єкційним, так і неін’єкційним способом, продовжується під час війни.Більше того, використання ...

Новий звіт МБФ «Альянс громадського здоров’я» про надання ВІЛ-сервісів під час війни в Україні

Тетяна Паламар

За результатами нового дослідження МБФ «Альянс громадського здоров’я», вживання наркотиків як ін’єкційним, так і неін’єкційним способом, продовжується під час війни.

Більше того, використання нестерильного інструментарію є критичним на тимчасово окупованих територіях, в регіонах активних бойових дій або у період загострення безпекової ситуації, коли клієнти бояться виходити на вулицю і вимушені практикувати спільне використання шприців.

Пропонуємо вам дізнатися більше про потреби, отримання та надання ВІЛ-сервісів під час війни в Україні в новому узагальненому звіті за результатами досліджень та рутинного моніторингу серед ключових груп і фахівців неурядових організацій.

У звіті Ви знайдете інформацію про:

  • Зміни у повсякденному житті ЛВНІ, СП, ЧСЧ та транс*людей
  • Ризиковані практики під час війни
  • Користування послугами НУО
  • АРТ, ЗПТ та ПрЕП в умовах війни
  • Функціонування НУО в умовах війни
  • Рекомендації за результатами досліджень

Звіт містить систематизовані результати опитувань, проведених командою МБФ «Альянс громадського здоров’я» з 24 лютого 2022 року щодо потреб ключових груп (КГ), їхнього досвіду отримання послуг з профілактики та лікування ВІЛ, адаптації мережі неурядових організацій (НУО) до надання відповідних сервісів, а також результати рутинного моніторингу щодо надання ВІЛ-сервісів у межах проєктів Альянсу.

Спостерігається зниження рівня особистого доходу респондентів. До війни, у січні 2022 року більше половини опитаних мали дохід вищий за мінімальну заробітну платню (6500 грн), у квітні таких була третина. 21% учасників не мали жодного доходу в квітні проти 7% у січні, а середній дохід скоротився вдвічі – з 10 920 до 6580 грн. Зниження доходу демонструють і результати опитування осіб, які вживають психоактивні речовини рекреаційно: якщо до війни 11% респондентів заробляли менше 5 тис. грн, то з її настанням їх частка зросла до 41%.

За результатами якісного дослідження, втрата роботи або зниження рівня доходу здебільшого пов’язані не з вимушеним переїздом, а із загальним погіршенням ринку праці на фоні зростання вартості продуктів і товарів. Для респондентів, які втратили роботу, основними джерелами доходу є власні соціальні виплати (пенсія за інвалідністю, соціальна допомога для ВПО, соціальна допомога для дітей) або найближчих родичів (пенсія батьків), заробіток членів сім’ї (батьків, дорослих дітей), матеріальна допомога від благодійних організацій у вигляді продуктових або гігієнічних наборів, медичних засобів тощо. Деякі респонденти змогли знайти неофіційний підробіток, наприклад прибирання під’їздів, або ж їм вдалося перевести роботу в дистанційний режим (здебільшого характерно для ЧСЧ). Для учасниць опитування з числа СП секс-робота була основним джерелом доходу, однак інші роботи, які вони характеризували як додаткові, втрачено. Деякі респонденти продовжують працювати, отримуючи менший дохід, і на фоні підвищення цін змушені шукати додаткові підробітки.

Втрата роботи позначилась на зміні життєвого устрою респондентів – вони отримали багато вільного часу і не завжди вміють його заповнити. Частина опитаних почали займатися волонтерством, ремонтом помешкання або поранням на городі, пошуками можливостей підробітку, частина ж поки що не знайшли себе і «божеволіють» вдома. Значну частину дня такі люди витрачають на відвідування гуманітарних штабів і благодійних організацій для отримання продуктових наборів чи іншої допомоги.

З огляду на малі вибірки онлайн-опитувань, нерівномірний розмір груп учасників з регіонів та досить динамічну ситуацію простежити чіткі тенденції щодо міграції КГ неможливо. Більшу сталість демонструють учасники з числа ЛВНІ та старшої вікової групи від 45 років. Міграція в інші області більше характерна для чоловіків, зокрема ЧСЧ, половина з яких повернулися до населеного пункту, в якому проживали до війни. Не простежується відмінностей між статусом клієнта НУО у контексті міграції – більше половини опитаних не змінювали місця проживання, а третина повернулася до свого населеного пункту. Близько половини учасників, які виїхали зі свого населеного пункту і не повернулися додому, планують залишитися на новому місці до перемоги.

За програмними даними Альянсу, станом на 30.06.2022 року в проєкти організації звернулися 8579 ВПО, з них половина – з Донецької та Луганської областей, близько по тисячі клієнтів – з Харківської та Київської областей, від 100 до 400 осіб – із Запорізької, Херсонської, Дніпропетровської, Миколаївської, Чернігівської та Сумської областей. Збільшення навантаження на ВІЛ-сервісні проєкти за рахунок притоку ВПО фіксується у Львівській (2891 особа, або третина всіх ВПО за цей час), Донецькій (2258 осіб) областях, м. Київ (1080 осіб), Харківській області (622 особи). Від 100 до 441 клієнта з числа ВПО звернулися до НУО в Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській, Кіровоградській і Вінницькій областях, у решті регіонів – від 1 до 79 осіб.

Детальну інформацію по кожній ключовій групі шукайте у звіті за посиланням.


Тематика публікації:                  

Останні публікації цього розділу:

Стратегія відновлення після вигорання

Презентація аналітичного звіту "Війна у цифровому вимірі" за серпень 2022 року

Посібник для освітян «Діалог заради майбутнього: будуємо комунікаційні містки»

Економічне та соціальне становище української жінки-вимушеної мігрантки в умовах широкомасштабного російського вторгнення в Україну

Як підняти свій рівень енергії: Які ритуали допоможуть відновити свою продуктивність?

Щодо наслідків видобутку урану та радіаційної безпеки населення