Новий звіт МБФ «Альянс громадського здоров’я» про надання ВІЛ-сервісів під час війни в Україні

За результатами нового дослідження МБФ «Альянс громадського здоров’я», вживання наркотиків як ін’єкційним, так і неін’єкційним способом, продовжується під час війни.Більше того, використання ...

Новий звіт МБФ «Альянс громадського здоров’я» про надання ВІЛ-сервісів під час війни в Україні

Тетяна Паламар

За результатами нового дослідження МБФ «Альянс громадського здоров’я», вживання наркотиків як ін’єкційним, так і неін’єкційним способом, продовжується під час війни.

Більше того, використання нестерильного інструментарію є критичним на тимчасово окупованих територіях, в регіонах активних бойових дій або у період загострення безпекової ситуації, коли клієнти бояться виходити на вулицю і вимушені практикувати спільне використання шприців.

Пропонуємо вам дізнатися більше про потреби, отримання та надання ВІЛ-сервісів під час війни в Україні в новому узагальненому звіті за результатами досліджень та рутинного моніторингу серед ключових груп і фахівців неурядових організацій.

У звіті Ви знайдете інформацію про:

  • Зміни у повсякденному житті ЛВНІ, СП, ЧСЧ та транс*людей
  • Ризиковані практики під час війни
  • Користування послугами НУО
  • АРТ, ЗПТ та ПрЕП в умовах війни
  • Функціонування НУО в умовах війни
  • Рекомендації за результатами досліджень

Звіт містить систематизовані результати опитувань, проведених командою МБФ «Альянс громадського здоров’я» з 24 лютого 2022 року щодо потреб ключових груп (КГ), їхнього досвіду отримання послуг з профілактики та лікування ВІЛ, адаптації мережі неурядових організацій (НУО) до надання відповідних сервісів, а також результати рутинного моніторингу щодо надання ВІЛ-сервісів у межах проєктів Альянсу.

Спостерігається зниження рівня особистого доходу респондентів. До війни, у січні 2022 року більше половини опитаних мали дохід вищий за мінімальну заробітну платню (6500 грн), у квітні таких була третина. 21% учасників не мали жодного доходу в квітні проти 7% у січні, а середній дохід скоротився вдвічі – з 10 920 до 6580 грн. Зниження доходу демонструють і результати опитування осіб, які вживають психоактивні речовини рекреаційно: якщо до війни 11% респондентів заробляли менше 5 тис. грн, то з її настанням їх частка зросла до 41%.

За результатами якісного дослідження, втрата роботи або зниження рівня доходу здебільшого пов’язані не з вимушеним переїздом, а із загальним погіршенням ринку праці на фоні зростання вартості продуктів і товарів. Для респондентів, які втратили роботу, основними джерелами доходу є власні соціальні виплати (пенсія за інвалідністю, соціальна допомога для ВПО, соціальна допомога для дітей) або найближчих родичів (пенсія батьків), заробіток членів сім’ї (батьків, дорослих дітей), матеріальна допомога від благодійних організацій у вигляді продуктових або гігієнічних наборів, медичних засобів тощо. Деякі респонденти змогли знайти неофіційний підробіток, наприклад прибирання під’їздів, або ж їм вдалося перевести роботу в дистанційний режим (здебільшого характерно для ЧСЧ). Для учасниць опитування з числа СП секс-робота була основним джерелом доходу, однак інші роботи, які вони характеризували як додаткові, втрачено. Деякі респонденти продовжують працювати, отримуючи менший дохід, і на фоні підвищення цін змушені шукати додаткові підробітки.

Втрата роботи позначилась на зміні життєвого устрою респондентів – вони отримали багато вільного часу і не завжди вміють його заповнити. Частина опитаних почали займатися волонтерством, ремонтом помешкання або поранням на городі, пошуками можливостей підробітку, частина ж поки що не знайшли себе і «божеволіють» вдома. Значну частину дня такі люди витрачають на відвідування гуманітарних штабів і благодійних організацій для отримання продуктових наборів чи іншої допомоги.

З огляду на малі вибірки онлайн-опитувань, нерівномірний розмір груп учасників з регіонів та досить динамічну ситуацію простежити чіткі тенденції щодо міграції КГ неможливо. Більшу сталість демонструють учасники з числа ЛВНІ та старшої вікової групи від 45 років. Міграція в інші області більше характерна для чоловіків, зокрема ЧСЧ, половина з яких повернулися до населеного пункту, в якому проживали до війни. Не простежується відмінностей між статусом клієнта НУО у контексті міграції – більше половини опитаних не змінювали місця проживання, а третина повернулася до свого населеного пункту. Близько половини учасників, які виїхали зі свого населеного пункту і не повернулися додому, планують залишитися на новому місці до перемоги.

За програмними даними Альянсу, станом на 30.06.2022 року в проєкти організації звернулися 8579 ВПО, з них половина – з Донецької та Луганської областей, близько по тисячі клієнтів – з Харківської та Київської областей, від 100 до 400 осіб – із Запорізької, Херсонської, Дніпропетровської, Миколаївської, Чернігівської та Сумської областей. Збільшення навантаження на ВІЛ-сервісні проєкти за рахунок притоку ВПО фіксується у Львівській (2891 особа, або третина всіх ВПО за цей час), Донецькій (2258 осіб) областях, м. Київ (1080 осіб), Харківській області (622 особи). Від 100 до 441 клієнта з числа ВПО звернулися до НУО в Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській, Кіровоградській і Вінницькій областях, у решті регіонів – від 1 до 79 осіб.

Детальну інформацію по кожній ключовій групі шукайте у звіті за посиланням.


Тематика публікації:                  

Останні публікації цього розділу:

«Стала мобільність у громадах: рекомендації щодо відновлення» - посібник від «U-LEAD з Європою»

Збір донатів на персональну картку волонтера: відповіді на найпоширеніші питання

Навчання навичкам soft skills та більше нетворкінгу для здобувачів професійної освіти та їхніх вчителів

Як достроково розірвати договір оренди землі

Яка користь для ОГС від організаційної оцінки?

Залучення дітей та молоді до прийняття рішень у своїх громадах. Що таке культура партисипації?