Аби соцмережі працювали на Вас – 8 дружніх порад НУО

Громадський Простір

Наявність акаунтів громадських організацій у соціальних мережах сьогодні вже цілком звичне явище, бо треба бути там, де люди… багато людей. Та звісно підходи до використання цих інструментів в кожної організації свої, іноді занадто “свої”. НУО, що себе поважає та бажає бути пізнаваною для власних клієнтів, партнерів, донорів та навіть медіа – має працювати над якістю своєї медіаприсутності, про що ми уже трішки згадували в попередньому пості. Навіть якщо руки/ресурси активістів не дійшли до створення офіційного веб-сайту, рятівним колом стає саме сторінка організації у Facebook, Twitter та інших відомих мережах. І це дозволяє знайти потрібну НУО не через 6 рукостискань, а значно простіше. Втім, у цьому вільному Інтернет-просторі варто триматись глузду, норми, адекватності, якщо вашим прагненням не є відвернути увагу потенційних прихильників від ваших ідей. Ми зупинимося лише на деяких моментах, які часто потрапляють на очі команді Громадського Простору в практиці щоденного робочого серфінгу у відкритому морі соціальних мереж, там, де віддзеркалюється громадське життя країни, сторінки громадських організацій та їхніх ініціатив.

Ось вони, ми впевнені, знайомі багатьом випадки:

1.  Синдром Штірліца. Організація N – точно існує, і навіть діє – про це нам відомо зі своїх джерел. Реалізовують проекти, роблять акції, когось рятують, комусь допомагають. Але як з вами сконтакувати? Як взяти інтерв’ю у вашого лідера, чи коментар в організатора акції? Веб-сайту ви (ще) не створили, та й соцсторінки інформацією не наповнили. Ми або хто інший і хотіли б з вами дружити чи навіть поширити знання про ваші ідеї, але ви не лишили жодного шансу – ні телефону, ні електронної адреси, ні дотичних лінків та адрес відповідальних осіб. Про комунікації через опцію прямих повідомлень у ФБ навіть страшно пригадувати – як зона “Бермудського трикутника”, не менше.

Дружня порада: Ретельно заповнюйте всю довідкову інформацію про вас на всіх ваших сторінках та веб-сайтах – ніколи не знаєш, коли-який чудесний донор захоче знайти саме вас і підтримати ваші благородні ідеї, чи CNN згадає про вашу діяльність і забажає показати коментар саме з вашим лідером. 

2. І нащо нам ваші статті про нас. Коли про вас можна знайти інформацію де завгодно, тільки не на вашій сторінці. Частенько помічаємо – діяльність певних НУО, особливо регіональних, вже частіше висвітлюється в медіа – інтерв’ю, репортажі з вуличних акцій тощо (говоримо про позитивний контекст). Проте ці статті НУО – про себе активних і хороших – з невідомих причин не включають до своїх сторінок.  Завжди краще казати про власну практику. Тож відстежуючи всі републікації-відгуки на власні матеріали, помічаємо дивний “тренд” серед ГО. Актуальне, зазвичай досить цікаве інтерв’ю з представником/ницями НУО, яке є +1 до вашої інформаційної карми – просто ігнориться організацією. Навіщо партнерам, донорам, прихильникам бути в курсі ваших активностей?! Відвідуємо події, які ЗМІ досі вважають неінфоприводними, бо щотакетігромадськіактивності… Оскільки профільне медіа – все ж намагаємось віднайти і показати раціональне зерно того чи іншого заходу… Сповістивши НУО про вже так швидко підготовлений матеріал про них, який вони можуть вже поширювати для своєї аудиторії – згодом так і не знаходимо його на сторінках цих НУО.

Дружня порада: Перепостити статтю про згадку вашої діяльності займе у вас кілька секунд, добре, ще якийсь час ви можете витратити на написання підводки, якою завжди краще супроводжувати будь-який допис. Але ці медіа-матеріали, згадки, відгуки,  ретельно зібрані на сторінці вашої НУО, можуть значно спростити роботу журналістів, які вами зацікавилися, та й зайве поінформувати прихильників, донорів не завадить. Врешті – це все складові репутаційного менеджменту, тож не будьте сором’язливими – розповідайте про себе!

3. Розповідати про-все-на-світі. Дивимось далі – так, довідка про вас є, трапляється і побачити матеріали про ваші цікаві події, але це… 1 із 10 постів. Інший простір рясніє “дуже і дуже актуальними новинами, цінними порадами та фотографіями… а ще картинками”. Наприклад, вузькопрофільна організація з Одеси “За збереження абрикосів від заморозків” поширює дуже важливі новини:

"У Горішніх Плавнях вперше зібрали нову модель квадракоптера"
"Протестувальники пропонують встановити четверте світло для світлофора"
"Як святкують у Польщі день матері"
"Зірка Василь підтримав свою кандидатуру на Євробачення"

Так, щось подібне іноді зустрічається на офіційних сторінках НУО. І про це актуально знати, і про це, і про те, але до чого тут ваша НУО? А як же “абрикоси”, хто  подбає про них? Хто дослідить проблематику і поширить інформацію про те, як можна протидіяти капосним заморозкам на конкретних прикладах?

Дружня порада: Не захоплюйтеся. Часом, запостити фото із хмарами, може, й не так страшно, але не перетворюйте сторінку громадської організації на традиційну соцмережеву мішанину, це ваше обличчя і відображення того, хто ви і що робите? 

4. Доженемо і заподіємо добро. Це дуже поширений синдром у соцмережевій спільноті українського розливу.  А що ж – якщо творити добро, то із розмахом – створимо п’ять груп, а краще десять ідентичної тематики, як ось “Добро для всіх”,  “Добро переможе зло”, “А ви ще не на стороні добра? Тоді ми до вас”, “Добро і діти”, “Добрим бути добре для добра”… І активно, активно, активно, вдень і вночі – не шкодуючи сил, додавати у них одну й ту ж людину, звісно ж, без попередження та узгодження! І аби та сама новина про те, як ви побілили дерева у дитячому садку, таки добряче в’їлася у мозок тієї самої людини, запостіть  її у всі десять груп одразу! При чому, всі п’ятдесят людей, які є у цих групах, на 80% одні й ті ж.

Дружня порада: Однієї групи по темі буде достатньо, особливо, якщо ви узгодите з потенційним учасником його (її) туди включення. Це буде саме ваша аудиторія, яка цікавиться саме вашими ідеями добра. І Ваш перелік друзів не біднішатиме щодня, а тих, що ще тримаються – перестане оскомити. От згадайте, скільки ефекту від такої масованої атаки Ви змогли отримати на виході?

5. І де це я? – таке питання ми з вами задаємо, коли раптом опиняємося у спільному чаті на 357 учасників, куди вас вже й не відомо хто включив. Скролячи його кілометрову стрічку, бачите сповіщення про тих сміливих, які наважилися без попередження залишити неясну розмову, далі йдуть фрази, типу: “Привіт, я з вами”, і “Ура!”, і вже якщо вам вистачить терпіння, ви дістанетесь до самого початку, де ваш добрий друг Амвросій зі старої-нової громадської ініціативи почав дискусію про те, як можна нашвидкоруч врятувати світ. Адже у нього виникли для цього супер-ідеї.

Дружня порада: Навіть якщо ви хороший і дієвий громадський активіст/ка, чи організація, і у вас й справді унікальні ідеї порятунку світу, країни, міста чи села, не діставайте ваших друзів гігантськими чатами – хтозна, може саме в цей момент вони теж рятують світ, тільки у свій спосіб, і на вчитування у довгі розмови незнайомих людей у них й справді нема часу і сил. Додавайте тільки тих, з ким ви це узгодили попередньо. Це буде набагато ефективнішим для ваших же благородних ідей!

6. Приватний простір – зась. Ви авторитетна і поважна людина, і дуже дієвий активіст – ми про це, повірте, здогадуємося і бачимо. Ми знаємо, чим займається ваша громадська організація, бо ви ж регулярно про це повідомляєте на сторінках своєї НУО, на власному веб-сайті, на порталі Громадський Простір, з екранів телебачення… Тому всі, хто захотів підтримати вашу ініціативу, вже підтримали або ще знайдуть час і можливість та зроблять це. Те саме стосується ваших цікавих акцій – всі, кому цікава ваша тема, вже давно записали у своєму нотатнику її час, аби на неї завітати. Тож коли Ви вже вдесяте постите ваші новини, оголошення, заклики: “Хто ще не доздав макулатуру, у вас залишився останній шанс!”... – увага, на сторінках інших людей, не факт що друзів, які ще не встигли/не знають як поставити відповідний бан-режим, то це може викликати цілий спектр не найкращих епітетів у ваш бік, роздратування, ігнорування, почуття провини та інші форми деструктивних реакцій, які аж ніяк не допоможуть вашій ідеї, більш того, ви тільки наживете недоброзичливців.

Дружня порада: Не вчиняйте так. Не постіть новини, заклики чи оголошення на приватних сторінках людей. Вашого доброго імені та доброго імені вашої НУО цілком достатньо для того, аби ваша реальна аудиторія мала шанс зреагувати на важливу інформацію – через поширення вашими каналами.

А ще порада для тих, хто потерпає від такого на своїх сторінках – у Facebook є спеціальні налаштування конфіденційності, які позбавлять вас від неузгоджених фото та посилань.

Ось покрокова схема:

Крок 1

Крок 2

Крок 3

7. Нерозумний кроспостинг. Якщо Ви відстежуєте діяльність громадської організації в різних соцмережах, наприклад, вона є у Твіттері та Фейсбуці, намагається бути активною, живою у спілкуванні з прихильниками, робить для кожного допису коментар-підводку для лінків, додає вдалі фото, ілюстрації, відповідає на запитання, реагує на відгуки – то ви попали на сторінку “здорової НУО”. А могли часто бачити й іншу картину – наприклад, заходячи на сторінку НУО у Твіттер – без опису, контактів – намагаєтесь розшифрувати бодай один твіт, що несе якийсь  зміст – і не виходить, бо вся стрічка це суцільний набір шифрів: “Я додав(-ла) відео в список відтворення @YouTube”? “Я добавил 84 фото на Facebook”, на тому фото, яке ви щойно запостили, якийсь солідний чоловік в такій же солідній позі з промовистим розмахом рук промовляє якусь промову. Хто це? Де це? Навіщо це? Ні гу-гу: ані підпису, ані коментаря. Так само й відео – що ви хотіли ним сказати? Хто ці чудові люди, які так гарно говорять? Що це за захід? Нове чи річної давності? Чи варто на нього витрачати 45 хвилин свого життя? Автоматичний постинг ідентичних постів в різні сомережі, короткий заголовок і лінк – менше зло, але… Якщо Ви все ж розглядаєте соцсторінки як додаткові майданчики для презентації, комунікації, а не для нарощення лінкової маси, то робіть свої сторінки цікавими, змістовними, живими. Або навіщо тоді?

Спеціально наочно для Вас – якою не має бути Ваша сторінка

Дружня порада: Якщо інформація стосується вашої професійної діяльності, життєдіяльності вашої організації, а не фото “як_я_провів_літо”, завжди вказуйте вихідні дані: що це, де це, навіщо, коли було чи може триває саме зараз, чим може бути корисним. І робіть в соцмедіа контент унікальним  – оберіть ракурс, стиль, манеру для створення образу сучасної активної НУО.

 8. Парад зрад і образ. Критика може стати рушієм прогресу, але переважно, коли вона є конструктивна і по суті справи. Соціальні мережі стали місцем збору всього сказаного й не сказаного в реальному житті – і дуже часто стають схожі на звалища порепаних ілюзій, виплеску затиснених і дозволених емоцій, суцільних “зрад”… Корисна і аргументована критика – це частина демократичного процесу – як же влада ще дізнається, що і як вона робить невірно, як громадська організація зрозуміє, де вона допустила помилки, а громадські і політичні лідери, журналісти та інші публічні персони усвідомлять рівень своєї непрофесійності? Все так, все правильно. Тільки коли замість коректних зауважень щодо конкретних дій, справ, висловлювань, поважні люди у соцмережах починають переходити на особистості, приватні речі, “грантоїдські натяки” від своїх же колег по цеху… “Я вас благаю, хіба Омелян Свиридович колись був нормальною людиною? І батько у нього такий самий, а ще в нього авто такого ж кольору, які колись бачив у хроніках…“, тоді гучні громадські обговорення стають схожими на гранд-базар – з вигуками та емоціями, образами. Пригадуєте? Стосується навіть дуже поважних осіб, організацій…

Дружня порада. Зауваження і критика корисні щодо справи, дій, висловлювань, це не про особистості. Агресія в інтернеті розростається з геометричною прогресією. Безпідставно, бездоказово кинути в загальний котел звинувачення, особливо, інтригуючи -“О, ви ще побачите хто це така/такий”, в момент позбавляє вас усіх зірочок, заслуг (якщо такі були) – бо це вже інший рівень – міжлюдський.

І насамкінець. Соціальні мережі – чудове поле для поширення інформації про діяльність вашої громадської організації чи ініціативи. Ретельне ведення своїх сторінок. зокрема, регулярність постів, їхня якість, вчасність, цікавість, достовірність – примножать аудиторію ваших симпатиків. Можна багато дружніх порад, багато кумедних прикладів навести, але ми ж свідома громадська спільнота – творімо самі свою репутацію, думаючи, обираючи, покращуючи. І нехай соціальні мережі працюють на нас!

Любов Єремічева, Алла Прунь
Ілюстрація Віталій Ніщименко