“Жива Шафа”: порушуємо “комфортну зону” існування

Олена Загребіна - художниця, викладачка, ініціаторка проекту Жива Шафа. Жива Шафа - можливість розширити власні горизонти, відкрити в собі мистецьку сторону у неформальній атмосфері, а також ...

Олена Загребіна

Любов Єремічева

Олена Загребіна – художниця, викладачка, ініціаторка проекту Жива Шафа. Жива Шафа – можливість розширити власні горизонти, відкрити в собі мистецьку сторону у неформальній атмосфері, а також познайомитися з людьми, які поки не відомі широкому загалу, проте дуже талановиті. Громадський Простір поспілкувався з неординарною дівчиною про неординарний проект. Хто знає, можливо, саме він надихне когось із наших читачів на щось цікаве та небуденне.

Кому належить ідея Живої Шафи, як вона виникла?

– Ідея Живої Шафи виникла у мене рік тому. 9 квітня в Чернігів завітав міністр закордонних справ республіки Ужупіс (Литва) – Томас Чепайтіс, син відомої перекладачки – Наталії Трауберг. Мета його візиту – відкрити консульство у Чернігові. Урочисте відкриття представництва відбулося, і коли ми почали думати, яким буде представництво у Чернігові, то дуже легко виникла ідея книжкової шафи, але не звичайної – а живої! Тобто книжки будуть створюватись в процессі роботи унікальної бібліотеки і наповнювати її небаченими шедеврами! Так і відбувається! Саму бібліотеку відкрили 23 серпня, коли знайшли стареньку антикварну шафу, і ось – плануємо зробити масштабну виставку до річниці. Але, це вже інша історія…

У чому полягає ідея? Хто ваша аудиторія?

Міжнародна бібліотека – творча платформа “Жива Шафа” – культурна ініціатива, що має на меті створити особливу зону спілкування, центральне місце в якій буде займати створення, розповсюдження, читання цікавої авторської або рідкісної літератури. Наголошення на книготворенні, можливості прочитати свої твори та стати “класиком” за життя, платформа для спілкування, творчості, віднайдення авторів, не відомих широкому загалу, проведення лекцій, читань, виставок, кінопоказів, робота з дітьми, освітні заняття, екскурсії, експерементальні майстерні. Жива Шафа зорієнтована на творчу молодь та дітей, а також всіх, хто цінує невимушене спілкування і цікавиться культурою та мистецтвом. Найцікавіше – це атмосфера доброзичливості та такої собі творчої “сім’ї”, що справді панує у Живій Шафі.

Що найцікавішого вдалося провести в Живій Шафі?

– Оскільки ЖИВА ШАФА існує вже більше ніж півроку, то, звісно, вже з’явились улюблені проекти. Один з них – ХОР. Це такі колективні читання, коли і дорослі, і діти читають свої твори. Назва ХОР – невипадкова – оскільки на таких читаннях, зазвичай, немає рафінованої тиші – дорослі і малі письменники і поети, а також музиканти вирішують коли і що їм читати, грати, співати – це дуже жвава і потужна метушня! Для більш старших – гарний настрій, а для дітей – можливість виступити “по-дорослому”, отримати перші уроки самоствердження і радості від того, що тебе чують і підтримують. Якщо ж ХОР – це галасливі і веселі читання, то читання окремих авторів мають навпаки – камерну і затишну атмосферу. Зокрема, у ЖШ відбулись читання чернігівських поетів – Михайла Матушевського та Ольги Гончаренко. А майже кожну суботу ми збираємось у ЖИВІЙ ШАФІ і малюємо нові небачені книжки… Нещодавно завершили проект “Казкова Абетка”, що полягав у створенні однієї літери кожним з учасників ЖШ, згодом ми зберемо ці літери докупи і вийде одна така дуже колоритна абетка.

У чому полягала остання акція, проведена серед живої природи?

– Останній проект у рамках ЖИВОЇ ШАФИ – “Выставка в лесу”, що вже став відкриттям і для нас самих – приголомшив тим, що досить велика кількість людей завітала на цей хепінінг. Навіть коли ми вже зібрали всі роботи, прийшла пара на виставку: Ну що ж! Наступного разу!..

Найцікавіше було відчути те, що ламання стереотипів – це дуже важливо. На жаль, людина схильна обмежувати себе, створювати собі якусь “комфортну зону” існування, і ось, цю зону слід час від часу порушувати. Гадаю, що “Выставка в лесу” – одне з таких порушень. Окрім того, це довів і аукціон, на якому лоти можна було “купити” за булочку з маком, ручку, журнал “Сільська Молодь”, кору з дерева, скляні камінці, обміняти на роботу іншого художника…

Хто вас підтримує?

– Спочатку, коли ЖИВА ШАФА тільки-но з’явилась, була необхідність прописати десь саму Шафу – директор Чернігівського художнього музею ім. Галагана – Ірина Ральченко – люб’язно погодилась оселити нас у приміщенні музею, за що їй велика подяка. Також, щоб підтримати розвиток ЖИВОЇ ШАФИ, на початку її існування посол Литви в Україні Пятрас Вайтєкунас передав особисто книжки, а Томас Чепайтис – книжки своїх перекладів, а також – “Домашние тетради” Наталії Трауберг. Це дуже почесно і приємно. Зазвичай, ми ходимо з високо піднятими головами від такої честі.

Неоціненні помічники – відвідувачі і бібліотекарі ЖИВОЇ ШАФИ, які постійно допомагають, надихають і створюють чудовий настрій. Також в багатьох питаннях допомагає чернігівська платформа “Культпросвіт”.

Значну допомогу і підтримку, в тому числі матеріальну, ми маємо завдяки організації АХАЛАР, що підтримала ЖИВУ ШАФУ як соціальну і культурну ініціативу на платформі “Добродел”.

Які найближчі плани Живої Шафи?

– Найближчим часом плануємо ЖИВУ ШАФУ зробити “легкою на підйом” – працювати над книжками на свіжому повітрі, оскільки погода стає все теплішою, а малювати на свіжому повітрі – одне задоволення. І, звісно, плануємо деякі теплі хоровод-екскурсії з музичним супроводом…

 

Олена Загребіна – художниця, викладачка,ініціаторка проекту Жива Шафа, надихачка: “Міжнародна бібліотека – творча платфо…

Posted by Громадський Простір: Усе для Третього Сектору on 21 квітня 2015 р.

 


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

ЄС + Україна, Грузія та Молдова: громадські організації пропонують новий формат діалогу

Неформальна освіта в Україні: пропозиція велика, але люди часто вибирають не вчитися

Міжнародний тиждень Еразмус+ в Україні: партнерство, можливості, стратегування

Міст порозуміння: як в Україні починається діалог влади і громадян?

Вшосте відзначено переможців Національного рейтингу благодійників

«Сідайте за кермо!»: поради Аліни Бочарнікової щодо ГО соцпідприємництва