Як купити новину?

Громадський Простір

У зв’язку із нещодавньою спробою підкупу журналістів Громадського Простору ми спробували провести невелике розслідування. Виявилось, що в Україні працюють агенти, робота яких полягає в тому, щоб “домовитися” зі ЗМІ.

За оцінкою представника такого “медіа-бізнесу”, лише 5% ЗМІ відмовляють у запиті про зняття за винагороду невигідного комусь матеріалу. То є лише частина того, що вдалось дізнатися. Запис розмови додається.

Приводом для розслідування став випадок, коли на редакційну пошту Громадського Простору надійшло повідомлення з пропозицією за винагороду зняти опубліковану днем раніше новину. Після уточнень стало ясно, що мова йде не про помилку або неправдиву інформацію, що міститься в статті. Мова йшла про невідомого “замовника”, який зацікавлений в тому, аби опублікована інформація зникла з інформаційного простору. Результати моніторингу засвідчили, що Портал був чи не єдиним медіа-ресурсом, де було оприлюднено цю інформацію (також сайт МФВ).

З листів до редактора Громадського Простору: 
– “Ситуація наступна: на Вашому сайті розміщено новину. Замовник просить провести з Вами переговори з приводу її зняття. Якщо ж це можливо, то прошу Вас назвати ціну питання :). Все може вирішитись прямо зараз, тому б була дуже вдячна Вам за швидку відповідь (аби питання не втратило актуальність). Через це, по можливості, дуже прошу Вас спробувати вирішити найпростішим шляхом питання, з я яким я до Вас звернулася. Зараз мені потрібні тільки Ваша згода і ціна.

Громадський Простір вирішив провести невелике розслідування і дізнався досить цікаві подробиці. У телефонній розмові з посередником, що намагався підкупити “Громадський Простір”, наш журналіст представилась уповноваженою бізнес-компанії, що бажає дуже оперативно приховати певну інформацію, вже опубліковану в інтернеті. Нас цікавило, наскільки просто отримати таку послугу, який алгоритм і у який спосіб працює “ця частина бізнесу”.

Розмову було записано на диктофон:

Виявляється, в Україні налагоджена діяльність агентів, які виступають посередниками у вирішенні подібних питань. Схема, за якою вони працюють, проста і цинічна. Замовник телефонує агенту і надає небажане посилання, а той проводить переговори зі ЗМІ з приводу її зняття. У разі згоди умови угоди передають замовнику і посередник передає винагороду представнику ЗМІ. Агент запевняє нас у своїй надійності і гарантує конфіденційність, адже дорожить діловою репутацією.

– “Моя робота проходить завжди в площині: Переговорила – отримала у відповідь згоду і цифру – узгодила цифру з замовником – зняли з сайту/розмістили на сайті, перевела (або ж особисто передала) винагороду. Моя репутація для мене важлива, бо я вже більше 7 років працюю в цій сфері, і не маю бажання її, репутацію, втрачати, тому всі свої зобов”язання виконую.”

З регіональними ЗМІ домовитись важче – вони більше дбають про стандарти

Крім того, вдалося дізнатися цікаві факти: виявляється, вірогідність відмови з боку ЗМІ – не більше 5%. При цьому з невеликими регіональними ЗМІ таким агентам працюється важче, адже вони частіше дбають про журналістські стандарти:

– “З сайтами дрібними і регіональними працювати важче, важче виходити на зв’язок і домовлятися. Це я вам одразу кажу – вони тримають редакційну політику частіше”, – з телефонної розмови з “агентом”.

То скільки ж це коштує?

При спробі з’ясувати ціну, яку може запросити ЗМІ за зняття новини, з’ясувалось, що це залежить від багатьох чинників і знаходиться в проміжку від 200 до 300 000 доларів. Середніх цін немає: – “Середньої температури по лікарні у цій частині бізнесу не існує”.

Як швидко зупинити перепост небажаної інформації? 

- “з тих джерел, що її вже опублікували, просто зняти швидко. Вирішити питання, домовитись. Інформації не буде в інтернеті, не буде звідки поширювати”.

Тема підкупу ЗМІ і не тільки – очевидно була, є і буде. Наприклад, 13 лютого 2013 р. у ЗМІ з’явилась інформація про спроби за «дуже великі гроші» зам’яти скандал навколо тендерів одного із публічних акціонерних товариств. Як показала практика, інформація справді «заминається» – з кількох сайтів зникла відповідна новина.

Громадський Простір звертається до колег із закликом не піддаватися на провокації і висловлює повагу до журналістів, які дотримуються стандартів в своїй роботі. Протистояти такому шквалу підкупів можна, оперативно розголошуючи ці факти. Звичайно, не можна виключати і звичайну кампанію з дискредитації ЗМІ руками самих же ЗМІ.

Ми поцікавились у медіа-юриста Тараса Шевченка (Інститут медіа-права), яким чином журналіст і редакція має чинити, щоб надалі запобігати таким ситуаціям. Як це можна фіксувати і оформляти?

– “Такі пропозиції не роблять як правило (винятки будуть завжди) тим, хто точно не візьме ці гроші. Тому можливості захисту від подібного: по-перше, відмовляти на пропозицію одразу, і по-друге, надати факту звернення і вашій відповіді розголосу. Якщо хочете піти далі? то можна також звернутися до прокуратури із заявою про вчинення замаху на дачу хабаря”.

Імен і контактів фігурантів розслідування не розголошуємо з етичних причин (та й реклами), за винятком відповідних органів.

Чому? Про сам предмет інтересу

Отже, у цьому конкретному повідомленні була озвучена вельми невигідна для когось інформація. Що ж викликало такий інтерес до порталу громадських організацій та моніторингової роботи одеської НУО? Своїм баченням ситуації з нами поділився директор фонду «Місцева ініціатива» Юрій Звеліндовський:

“Щодо отриманої від Вас інформації, на предмет того, що наш Прес-реліз, викликав таку реакцію, можу сказати наступне: 
- Я взагалі не розумію, що саме із озвученого на Прес-конференції та потім викладеного в Прес-релізі могло спровокувати такі дії, а найголовніше, ми так і не зрозуміли, хто саме за всім цим стоїть. 

Проект «Енергозбереження – це твоя справа» реалізовувався нашим Фондом «Місцева ініціатива» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». У процесі реалізації ми працювали в декількох напрямках.

Перший напрямок: ми вивчали ситуацію, пов’язану з обсягами споживання енергоресурсів в нашому місті, в т.ч. нас цікавила інформація про кількість споживачів, які споживають той чи інший ресурс без обліку (тобто яка кількість споживачів не має приладів обліку на воду, тепло, електроенергію). 

У зв’язку з тим, що ми зіткнулися з достатнім рівнем «закритості» з боку монополістів, особливо з боку Одесаобленерго, нами і був опублікований, якщо так можна висловитися, «рейтинг закритості», відповідно до якого – 

КП «Теплопостачання міста Одеси» – повністю надали інформацію, 
ТОВ «Інфоксводоканал» – частково надали інформацію, 
ВАТ «Одесаобленерго» – взагалі не надали інформацію. 

На сьогодні і Одесаобленерго і Інфоксводоканал – приватні структури, і не надаючи інформацію, посилаються на якісь свої внутрішні положення про конфіденційність, які, до речі, ніхто досі не оскаржив і не опротестував. І начебто на запит чітко не відповіли, але й закон при цьому не порушили! 

Тому я не думаю, що хтось хотів видалити прес-реліз на прохання монополістів. 

Другий напрямок, в якому ми працювали, це вивчення ситуації, пов’язаної з реалізацією постанови КМУ № 243 від 2010 р., а саме будівництво сонячних електростанцій (СЕС). Тут і виділення десятків, а то й сотень гектар сільськогосподарських земель під будівництво (СЕС). І використання так званого «зеленого тарифу». А щоб легше було собі уявити територію, а це 80 Га в Білгород-Дністровському р-ні і 80 Га в Арцизькому р-ні всього 160 Га., то для порівняння таку ж площу займають 320 футбольних полів. 

Що стосується «зеленого тарифу», так ми як побутові споживачі, набуваємо електроенергію менш, ніж за 1,00 грн за кВт, а ті, хто будуть виробляти «сонячну» електроенергію і поставляти її в мережі, будуть отримувати більше, ніж по 5, 00 грн за кожний кВт. Сумарна потужність згаданих електростанцій – 80 МВт. Ось і підрахуйте, яку різницю має компенсувати держава щомісяця, навіть з урахуванням того, що сонячна батарея буде ефективно працювати лише частину доби. 

Але заявляти, що саме ці, оприлюднені нами дані, дали привід для таких дій з боку невідомих нам опонентів, я теж не можу. Та інформація, з якою ми працювали, вона або вже є у вільному доступі, а це як Постанова КМУ № 243 від 2010 р. так і закон України «Про електроенергетику», або те, що отримали цілком законним і легальним шляхом від органів держвлади, відправивши їм попередньо запити. 

Та нам довелося проробити невелику аналітичну роботу, що включає в себе в т.ч. і технічні розрахунки, але повірте, не ми перші – не ми останні. Сумнівність даного проекту обговорювалася до нас, обговорюється нами і при нас, і буде обговорюватися після нас. Ми не ставимо під сумнів необхідність розвитку альтернативної енергетики, ми просто не бачимо сенсу нарощувати її такими темпами, зберігаючи при цьому таке бездарне і марнотратне споживання ресурсів. 

Плюс ще розмір «зеленого тарифу». Все це на мій погляд буде збитково для держави. Ми так остаточно доб’ємо економіку, а почнемо саме з енергетики. Зауважте, це ми ще не підняли питання про те, скільки свинини і яловичини за останні роки було імпортовано в Україну, а адже в Арцизькому р-ні під сонячні електростанції були виділені пасовища. 

Може бути, все вищевикладене і повинно було викликати серед певних кіл ажіотаж, але не в нашій країні і не в наш час. 

За останні роки Український народ своєю байдужістю до всього, що відбувається породив безстрашність навіть у найзапекліших махінаторів, переступають закон на кожному кроці, і займають при цьому високі посади. А розголос подібної інформації давно вже нікого не дивує, і, на жаль, не приводить до бажаних результатів. Я маю на увазі відповідну реакцію як з боку уповноважених на те органів, так і з боку громад.

Найбільше, чого я побоююся, і то про що не хотілося б думати, що хтось намагається таким чином дискредитувати саме діяльність Міжнародного фонду «Відродження», який підтримує будь-які демократичні починання і перетворення, сприяючи в т.ч. таким організації як наша. 

На завершення хочу додати, що наша діяльність на реалізації даного проекту не завершується. Проблемні питання, пов’язані з енергозбереженням та енергозабезпеченням житлового фонду, це і є наш основний профіль. Активна громадянська позиція, це та основа, завдяки якій ми й досягаємо позитивних результатів. А ажіотаж навколо Прес-релізу, зайве підтвердження того, що ми рухаємося в правильному напрямку“.