Як громадянське суспільство України формує нові смисли у час війни

Уже 11 років поспіль в Україні проходить Форум розвитку громадянського суспільства, який тепер щороку залучає тисячі учасників/ць онлайн та офлайн.Тема цьогорічного заходу — «Основний елемент»! «Саме ...

315526723_1888060394881166_7781931793465691355_n

Громадський Простір

Уже 11 років поспіль в Україні проходить Форум розвитку громадянського суспільства, який тепер щороку залучає тисячі учасників/ць онлайн та офлайн.

Тема цьогорічного заходу — «Основний елемент»! «Саме в Україні сьогодні вирішується, чи спроможна світова система безпеки підтримувати мир на планеті. Чи існуватиме завтра світ, в якому Розмаїття є запорукою процвітання та розвитку? Відповідь сьогодні дає Україна — основний елемент вільного світу», — зазначають організатори події. 

Дата Форуму обрана не випадково, адже 5 грудня весь демократичний світ відзначає Міжнародний день волонтера. І цього року ми бачимо, яку силу має добровільний внесок кожного з нас у творення вільного майбутнього. 

Як повномасштабна війна вплинула на громадянське суспільство України, що вдалося та що не вдалося, які сьогодні завдання ставлять перед собою громадські активісти — про це весь день дискутували, ділилися досвідом та знаннями учасники Форуму.  

DSC00326-2

 

Звичайні люди роблять надзвичайні речі

«Правильний вибір у складні часи — це завжди вихід за межі комфорту, — завила Олександра Матвійчук, правозахисниця, керівниця «Центру громадянських свобод». — Мій друг та правозахисник Максим Буткевич, який багато років допомагав біженцям і шукачам притулку, боровся з расизмом, ксенофобією та дискримінацією, зараз у російському полоні. Він потрапив туди як військовий. У перший день повномасштабного вторгнення він зібрав свої речі та пішов до військкомату. У своєму єдиному за ці місяці інтерв’ю він сказав: я все своє свідоме життя був антимілітаристом і залишаюся ним за переконанням, однак у цей час я почуваю себе на своєму місці. Буду стільки, скільки потрібно, щоб захистити те, що найцінніше. 

DSC00290

Часи трагічні, усі роблять те, що можуть на тому місці, на якому вони є. Українське громадянське суспільство за ці місяці виросло. Зараз байдужих майже не лишилося. Звичайні люди роблять надзвичайні речі, і ризикують своїм власним життям заради інших. І мова не тільки про військових. Путін думав, що йому будуть протистояти тільки ЗСУ, він прорахувався. Йому опирається та проти нього виступив весь український народ»

 

Україна сьогодні формує поняття свободи для сучасного світу 

«Свобода — це те, чим не торгують, — нагадала у своїй промові Олена Павленко, президентка аналітичного центру Dixi Group. — Не може країна бути трішки вільною. Вона є або суверенною, і сама вирішує свій шлях розвитку, або у неї немає свободи. 

DSC00296

Україна сьогодні формує поняття свободи для сучасного світу. І нове визначення поняття свободи:

⇒ це право не просто на самозахист, але і на військову підтримку інших демократичних країн для збереження своєї території;

⇒ це право закінчити війну на своїх умовах без тиску з боку інших країн і не оглядаючися на гарантії для країни агресора; 

⇒ це право сидіти на рівних за міжнародним столом переговорів і формувати новий порядок денний для світу; 

⇒ це необхідність змінювати міжнародні правила, документи та інституції, які показали свою застарілість і недієвість в умовах нинішньої війни». 

 

Нові правила, які дадуть можливість громадянам не остерігатися власної держави

Громадянське суспільство України, яке стало надзвичайно впливовим та потужним, повинно нарешті трансформувати свою діяльність — перейти до творення інститутів, які нам потрібні на майбутнє. Про це заявив під час Форуму Євген Глібовицький, експерт з довготермінових стратегій, який займається дослідженнями цінностей українського суспільства: 

photo_5226516681864626324_y

«Ми накладаємо постійно латки на ту подерту свитину українських державних інститутів… маємо нарешті перейти до творення інститутів не як пострадянських, а таких, які нам потрібні на майбутнє… Мені здається, що українське суспільство знечулило цей процес, проавансувавши довіру до державних інституцій. Ми повинні приготуватися до наступного періоду,  цей наступний період — це творення нових інститутів, нових правил, нових систем правил та інституцій, які за ними наглядають.

Боюся, що це буде складний процес, і тому не очікую, що ми потрапимо в якийсь такий момент солодкої відбудови, коли тільки знечулення буде поступати в оці зранені тіла та душі. Мені здається, що нас ще чекає багато конфліктів і внутрішніх протистоянь… Це якраз і є довершення тієї Революції, яка почалася на Майдані. Яка закінчується тим, що пройшовши повний цикл, ми отримуємо нові правила, які дадуть можливість громадянам не остерігатися власної держави, які дадуть можливість громадянському суспільству займатися більш профільними завданнями, а не постійно виходити разом і гасити пожежі».  

DSC00277 (1)

 

Нульова толерантність до всіх тих, хто протидіє поступу України вперед, — головний урок для громадянського суспільства

Сьогодні українці, громадянське суспільство та влада, не можуть дозволити собі відкладати реформи чи усунення тих ворогів, які є в тилу. Як заявила Марина Хромих, виконавча директорка Фундації DEJURE, громадянське суспільство має вивчити один простий урок — це нульова толерантність до всіх тих, хто протидіє поступу України вперед, до тих, хто протидіє реформам та ініціативам, які сприяють демократичній розбудові України. 

DSC00401

«Ми не можемо сьогодні дозволити собі відкладати реформи чи знекровлення тих ворогів, які є тут в тилу, які на жаль, почуваються в абсолютній безпеці, тому що вся увага суспільства і міжнародної спільноти звернена саме на війну, — сказала Марина Хромих. — Сьогодні у людей є сподівання, що захисники та захисниці повернуться з фронту та допоможуть доробити нам нашу домашню роботу. Проте мені здається, що наше з вами завдання якраз, поки вони там борються за нашу безпеку і нашу свободу, бороти нашого внутрішнього ворога тут в тилу — в органах правопорядку, в судовій системі, в органах місцевого самоврядування, будь-де, де ми можемо це робити. Ми це мусимо робити для того, щоб після перемоги не змушувати наших захисників і захисниць робити те, що ми з вами, навіть маючи обмежені ресурси, цілком спроможні зробити».

 

Громадянське суспільство України руйнує уявлення про свою роль у країні, в якій іде війна

Старого світу більше не існує, а системи, вибудувані після Другої світової війни, показали свою неефективність. Сьогодні українці є тими, хто надихає до нових змін, а українське громадянське суспільство руйнує уявлення про свою роль у країні, де йде війна. Про це на форумі заявила Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA:

«Дуже добре пам’ятаю той час, коли після початку війни через три тижні я поїхала в робочу поїздку за кордон. Я була в різних країнах.. і в кожній з них, де б я не зустрічалася з донорами, я чула питання — як допомогти українському громадянському суспільству в екзилі. І я тоді запитувала — яке громадянське суспільство в екзилі? Так, це правда, що мільйони українських біженців поїхали з України, так, це правда, що багато українських активістів та ініціатив намагаються допомагати за кордоном, але всі громадські ініціативи, які я знала, залишалися в Україні й вони продовжували вести цю роботу. І цим ми відрізнялися, ризикуючи власним життям та безпекою, багато активних громадян та громадянок займалися волонтерською роботою, документували воєнні злочини, займалися гуманітарною допомогою, в той час, коли більшість міжнародних організацій з України втекли. 

DSC00417

За ці роки незалежності ми пройшли дуже тривалий шлях — від набуття суб’єктності, від того, коли Україна сприймалася як велика шахівниця, де інші сильні світу сього рухали фігурами — до того часу, коли цими фігурами рухаємо ми самі. Наше громадянське суспільство сьогодні продовжує битися на різних фронтах, заставляє працювати неефективні старі системи, а якщо вони не працюють — тисне для того, щоб з’являлися нові механізми… Безпрецедентний санкційний режим, який був накладений на російську федерацію, постачання тих видів озброєння, які були немислимі ще рік тому, і також те, що ще не сталося, але має статися за декілька кроків — створення спеціального трибуналу щодо злочину збройної агресії російської федерації проти України». 

 317746043_888752665774470_8534275448186299620_n

11 щорічний Форум розвитку громадянського суспільства проводиться Ініціативним центром сприяння активності та розвитку громадського почину “Єднання” (Єднання) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», який реалізовується “Єднання” у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ); за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах проєкту “Термінова підтримка Європейського Союзу для громадянського суспільства», який впроваджується “Єднання”; за фінансової підтримки проєктів ПРООН “Цифрові, інклюзивні, доступні: підтримка цифровізації державних послуг в Україні» та “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, що фінансуються Урядом Швеції та Данії відповідно; за фінансової підтримки Асоціації сприяння різноманіттю, діалогу та освіті (Австрія); за фінансової підтримки Фонду ім. Ч.С. Мотта; за фінансової підтримки проекту “Програма сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.

Проглянути усі активсності Форуму можна за посиланням: https://forum.ednannia.ua/online-main.html

 

________________________________________________________

 


Тематика публікації:            

Останні публікації цього розділу:

Олександра Степанова: наше завдання — не тільки перемогти, а й відновити країну

Війна в Україні увиразнює цінність вільної та креативної особистості

Сектор незламності: про що наш рік та важливі меседжі на 2023-й

Як традиції, творчість та мальовнича природа допомагають адаптуватися переселенцям у Вижниці

Роман Гловацький: якщо до війни ми працювали на сто відсотків, то зараз треба на двісті