Як борються із корупцією Грузія, Литва та Сінгапур

Галина Жовтко

Експерти з Грузії, Литви та Сінгапуру поділилися своїми баченнями та порадами у підходах в реалізації реформ та боротьби із корупцією. Три різні досвіди у трьох різних державах. На що саме варто звернути увагу українцям та чи варто взагалі слідувати чужому досвіду – обговорювалося під час круглого столу «Як побороти корупцію в Україні?!», організованого  Міжнародним центром реформ, Інститутом аналізу та прогнозування та Київським прес-клубом.

Копіювання чужого досвіду щодо реалізації реформ не обов’язково призведе до того, що реформи в Україні запрацюють. Запрацюють лише ті реформи, які міняють парадигму. Про це заявив Георгій Вашадзе, депутат Парламенту Грузії, екс-заступник міністра юстиції Грузії,

За його словами основна з проблем полягає в тому, що в Україні немає чіткого бачення, які реформи мають відбуватися. “Те, що зараз робиться в Україні – це не реформи, а ігри в реформи, бо неможливо реформувати сьогоднішню систему Генпрокуратури, неможливо реформувати будь-яке Міністерство”, – заявив він.

“Вийдуть лише ті реформи, які будуть реально інноваційні, і які будуть будувати абсолютно новий простір. Що стосується, наприклад, податкової реформи – ДФС реформувати неможливо, треба взагалі створити новий механізм щодо того, як ми адмініструємо податки. І в цьому випадку правил будуть притримуватися всі сторони. Можуть бути, наприклад, приватні податківці, приватні аудитори чи багато сrowdsourcing механізмів, використання яких сьогодні є.

Що стосується грузинської моделі, я прямо скажу, що грузинська модель не запрацює в Україні, бо Грузія мала країна, ми ці реформи зробили у 2004-2005 роках, після цього пройшло 10 років, і набагато кращі механізми та технології існують, які можна сьогодні використовувати у боротьбі проти корупції. У Грузинській моделі – держава як сервіс-провайдер, держава як обслуговуюча сторона для громадян та максимально орієнтується на громадян. А що таке нове покоління реформ? Це держава як відкритий майданчик, де ми беремо співучасть, держава більше не має бути сервіс-провайдером, держава має створювати конкурентне середовище, де багато учасників, і вони всі дбають про те, щоб йшла боротьба проти корупції, створювались нові системи.

Найголовніша проблема в Україні – це монополізація компетенцій. У прокуратури є монопольна функція в плані процесуального керівництва, у Міністерства юстиції була монопольна функція реєструвати майно, вони зараз одні з перших, що пішли на компроміс, у МВС є монополія на видачу паспорта. Тому, поки у них буде монополія на видачу паспорта, то завжди цей сервіс буде корупційним, бюрократичним і проблемним. Ми маємо створити конкурентне середовище. Держава як відкрита платформа, де ми всі беремо участь у щоденному процесі створення різних сервісів”.

Віталіюс Гайлюс, голова Комісії по боротьбі з корупцією Сейму Литви, генерал внутрішньої служби Литви, поділився досвідом Литви, а саме змінами, які відбулися у литовській поліції: “Сьогодні у Литві за спробу підкупу поліцейського затримуються в основному жителі Білорусі та Калінінграда, Латвії, а в Литві уже навіть і не думають про це. І на це не потрібно було жодних ресурсів, жодних структур, лише правильна багаторічна систематична мотивація підрозділів поліції. Цього немає у митниці, цього немає у самоуправлінні… тому наше антикорупційне бюро зареєструвало проект з привенції корупції, де ми зобов’язуємо заклади виявляти ризики і схильних до корупції, цим проектом ми навіть намагаємося ввести такий проект як “таємний клієнт” у державній службі, але це в рамках прав людини. Якщо нам вдасться отримати підтримку в Парламенті, то після встановлення ризику та експерименту з таємним клієнтом, цього держслужбовця чекає кримінальне переслідування. Цей проект має на меті змусити всіх держслужбовців повідомляти про спроби підкупу. 90% держслужбовців не піддаються на корупційні приманки, проте держава має знати про спроби, встановлювати ризики, ми не говоримо про якусь провокацію … провокації у нас і судова практика забороняє”.

Джаба Ебаноідзе, експерт Міжнародного центру реформ, колишній голова Служби доходів та зборів Грузії, колишній заступник Міністра юстиції Грузії: “Я уже два роки спостерігаю як українська влада проводить реформи, але я не бачу жодної політичної волі, що українська влада має намір проводити системні реформи у державі. Політики фрагментарно цим займаються, аби отримати підтримку західних партнерів. Поки не зміниться підхід влади і політиків у проведенні реформ, і поки вони не покажуть свою волю, що вони справді хочуть змінити ситуацію в державі, доти нічого не вийде. Ми можемо багато роздумувати про деякі інструменти щодо того, як треба проводити реформи, які приклади брати, але це інструменти. До цього обов’язково має бути політична воля, якщо не буде політичної волі, то нічого в Україні не вийде”.

Дебнат Гухарой, регіональний директор дослідницької компанії Roy Morgan Asia і президент Бізнес-ради Австралія-Індонезія, поділився успішним досвідом реформ у Сінгапурі:  “Боротьба з корупцією – це не лише боротьба окремих агентств, не лише боротьба Генпрокуратури чи Антикорупційного бюро. Перед тим як зробити крок у майбутнє, зробіть крок назад та подивіться на “себе в дзеркало”. Це не питання, коли люди звинувачують лідерів, а лідери звинувачують людей, поки країна не об’єднається, вона не зміниться.  Є 7 мільярдів людей, але ви не знайдете 7 лідерів у світі, бо ми всі морально банкрути. Міжнародно визнані лідери демократії є під контролем Ґолдман Сакс (Goldman Sachs), і ви скажете , що я божевільний, проте тут є про що подумати. Подумайте про Ґолдман Сакс і його вплив по всьому світу.

 Я хочу поговорити з вами про Лі Куан Ю та Сінгапур. Я й досі не знаю, хто він – соціаліст чи капіталіст. Але він ідеальний приклад того, як зробити все правильно. Він був лідером і люди любили його, вони вірили в  нього та слідували йому. Навіть, коли він робив помилки, то вони пробачали йому. Але чи зробив він все правильно? Так, зробив. Яким ви бачите зараз Сінгапур? Це той мікрокосмос, яким світ має бути. Він – диктатор, який обирався постійно протягом 30 років. В його час у парламенті були лише один чи два опозиціонери, бо люди вірили в нього. Боротьба з корупцією – це соціальна проблема, до якої потрібен цілісний підхід. Ви не може виграти битву, боротьбу проти корупції, лише через Прокуратуру, систему безпеки чи навіть через нове Антикорупційне бюро. Має бути віра людей в те, що лідери ведуть країну у правильному напрямку”.