Волонтерка Ольга Климко закликає долучатись до ініціатив на вшанування Героїв Небесної Сотні

Громадський Простір

Громадський Простір поспілкувався  з Ольгою Климко, громадською активісткою з Полтави, кандидаткою економічних наук, доценткою, яка була з перших днів на Майдані, допомагала пораненим в лікарнях І протягом 3 років тримається цього волонтерського фронту, підтримує рідних загиблих, відвідує суди у справах розстрілів на Майдані. Крім того, координує важливі ініціативи на вшанування Героїв Небесної Сотні.

Чим займається громадська організація, яка об’єднала рідних Героїв Небесної Сотні?

Ольга Климко: На поточний момент громадська організація  «Родина Героїв Небесної Сотні» підтримує своїх членів, щоб стояти в судах, давати покази відносно фактів вбивства наших співгромадян на Майдані. Взагалі суди по злочинам на Майдані – це дуже важлива складова нашої боротьби за незалежність, яка досі не всіма розуміється як дуже важлива.  Тому що зараз, і три роки тому, саме судова і правоохоронна системи – спричинили до того, що всі події в Україні стали розвиватися в тому ключі, який ми бачили.

Змінити судову систему, через те, як відбуваються суди по злочинам на Майдані зараз – це так само важливо, як витримати той тиск, який витримують Збройні Сили і Національна гвардія в зоні військових дій. На жаль, навіть не всі ГО  знають, що відвідування  судів – це є свідчення нашого бажання змінити їхнє ставлення до тих людей, які загинули на Майдані.

Дуже часто ставлення судді до обвинуваченого більш шанобливе, більш гуманне, ніж до потерпілих у справах Майдану. От, наприклад, обвинувачений каже, що в нього болить голова – і він не хоче далі давати свідчення, і він не дає свідчення. А те, що поранені  приїжджають з інших міст – і вимушені неодноразово робити це.. Але в нього така забаганка – і суддя буде її виконувати. Тому Адвокатська дорадча група, яка є на Фейсбук, кожного тижня оновлює весь розклад засідань в суді. Якщо у вас є трошечки вільного часу, а ви маєте його знайти, прийдіть на засідання, покажіть цим суддям, що нам не байдуже, що всі їхні помилки, не дуже професійні речі – будемо бачити і будемо не миритися, щоб судова система змінилася.

Вшанувати

Ініціативна група людей, яка відвідує суди –  ми побачили наскільки яскраво розповідають рідні Героїв про них, які люди це були, як вони любили країну, родину, як вони мріяли – як вони бачили своє майбутнє.  І от втілити це майбутнє ми захотіли в рамках проекту “Відзнаки героїв”.

Ну от, наприклад, Назар Войтович – вчився на дизайнера, був тільки на 2 курсі, йому було лише 17 років, але він настільки був впевнений, що за кілька років матиме  можливість висловити своє бачення життя в мистецтві, він так мріяв бути студентом Художньої академії у Львові… В пам’ять про нього ми створюємо мистецьку резиденцію в Травневому, де будуть  приїжджати художники і працювати на батьківщині Назара, там дуже чекають їх.  Ми хочемо створити національний конкурс мозаїчних фігур, мозаїки – для того, щоб в такі способи увічнити оте ставлення Назара до України, те, як він хотів її красою змінити…

Наприклад, Богдан Сольчаник,  людина, яка досягла багато в науковому житті. Але він зробив свій вибір – приїхав на Майдан у найжахливіші часи, він відчував відповідальність, що там є більш молоді… Він був викладачем – і розумів, що  як людина, яка виховує – не може не бути на Майдані. І ми зараз робимо для молодих науковців  тревел-гранти, щоб вони могли поїхати в Європу, виступити на конференціях, показати роль України у європейських цінностях, роль сміливості, що європейські цінності – це не тільки спокійне життя, а й відповідальність за європейський вибір – аж до межі, що навіть віддати життя, аби європейський простір був простором права, а не авторитаризму…. І він, мабуть, як ніхто розумів, що авторитаризм буде посягати і на нашу територіальну цілісність, і далі – на всю європейську…

Наша організація дуже залежна від вас –  громадських організацій України, і ми здійснюємо це у партнерстві з університетами. Якщо Ви маєте бажання взяти участь – увічнити пам’ять героя через такі справи, які розкривають його характер, будь ласка, зайдіть на нашу сторінку у Фейсбук, яка називається Громадська Організація «Родина Героїв Небесної Сотні» і сторінка  Відзнаки Героїв – Ви там побачите, що саме ми виконуємо в цей момент. Особливо ми хочемо знайти партнерів серед ГО, аби висвітлювати антикорупційні ініціативи. Один із наймолодших Героїв Небесної Сотні Юрій Поправка –  був людиною, яка сприймала як свою відповідальність те, що люди мають відмовитися від корупційних зв’язків всередині свого життя. Боротьба з корупцією була для нього не просто словами, він це пропускав через свою душу … Тому ми дуже хочемо підтримати тих людей, які готові сьогодні боротися за ті принципи, за гідність, які продемонстрували Майдан і Герої Небесної Сотні.

Пані Ольго, Ви сьогодні волонтерка ГО “Родина Героїв Небесної Сотні”, що Вас покликало до цієї справи? Ви були волонтеркою Майдану, а що продовжує тримати Вас ?

Ольга Климко: Тут справа така, я дякую дуже долі, що в один із днів в 2015 році прийшла на засідання суду. Якщо ти вже туди прийшов перший раз, то вже не можеш кинути це. Тому що ти бачиш як судова система, яка забороняла Майдан, сьогодні ставиться  до тих людей, які  виступають потерпілими, як вона захищає обвинувачених, як вона знаходить можливості   пересилати судові справи з одного суду в інший, щоб виходили на свободу колишні беркутівці і так далі. Я вислухала дуже багато розповідей про Героїв, далі я подружилася з батьками – з Юрієм Петровичем Войтовичем, з паном Ігорем Костенком, з родиною Тарасюка. Вони так розповідали про своїх дітей, що це не можна не сприйняти…

Це як зірки – ось, можливо, в побуті ми не кожен день дивимось на зірки, але це люди – зірки, і я захотіла – щоб їх побачили велика кількість українців – ТАК як їх зуміла побачити я. Чому це важливо для мене… Дуже багато красивих слів про це могла б сказати пані Оксана Забужко – чому треба шанувати своїх героїв… Тому що ти тільки тоді людина, коли ти визнаєш геройство інших. Але я б хотіла сказати, якщо Ви проживаєте своє життя – і не бачите зірок, не піднімаєте свою голову до зірок – ви багато втрачаєте.

Так, це інколи дуже боляче, інколи плачеш, інколи не можеш заснути – коли послухаєш, як мама, як тато розказують, як вони шукали ці тіла, як вони були понівечені… До речі, застрелені або в голову, або в серце – тобто ніхто не стріляв, щоб ці люди залишилися живі… Їх розстрілювали 3 години… Це непересічна подія, це відповідальність кожного, особливо тих, хто був на Майдані, це були наші брати і сестри, це були перші загиблі в такий важкий період історії України. Але це були загиблі, які дійсно йшли без зброї проти ворога. Це не можна ні з чим порівняти, крім таких, знаєте, високих слів, що то є Апостоли в якомусь сенсі… Це були дуже часто молоді люди. Устим Голоднюк… ну що я можу сказати, батько розповідає, що хлопець настільки хотів бути сильним, настільки був веселим… Я б хотіла, щоб Україна пишалася кожним з них.

 Відео всієї розмови з Ольгою Климко