“Життя після поранення”. Фотопроект про молодих українських воїнів

15 грудня 2016 року в Американському домі відкрилася фотовиставка українського документального фотографа Олексій Фурмана “Життя після поранення”. Це проект про молодих українських військових, які ...

Олександр Сарабун

Віталій Ніщименко

15 грудня 2016 року в Американському домі відкрилася фотовиставка українського документального фотографа Олексій Фурмана “Життя після поранення”. Це проект про молодих українських військових, які отримали важкі поранення під час війни з проросійськими сепаратистами і регулярними військами російської федерації на Донбасі. Адаптація до мирного життя після повернення додому мало висвітлюється в ЗМІ. У мирному житті ветерани війни мають ресоціалізуватися, адже тепер у них є тяжкі спогади, які не так просто забути. Військові та добровольці мають подолати безліч труднощів. У цьому їм допомагають їхні рідні, які завжди поруч, друзі, волонтери та психологи.

1

Олексій Фурман розповів: “Я знімав події Євромайдану, потім поїхав до Криму, де починалась анексія, а потім на Схід. А потім я виграв стипендію Фулбрайта-  і поїхав на навчання до Америки. У мене було багато часу. Я дивився на американську, європейську фотожурналістику, аналізував історію військової фотографії і звернув увагу, що на початку 2000-х з’явились історії, яких раніше не було. Це були історії про молодих ветеранів Іраку і Афганістану, які поверталися до мирного життя. Я подумав, наскільки було б чудово таку історію зробити в Україні, де хлопці, які повертаються, особливо з пораненнями – стикаються з нестачею програм фізичної і психологічної реабілітації. Я почав цю історію знімати у грудні 2014 року, знімаю її досі”.

Фурман Олексій

16 грудня фотовиставка також була презентована військовим психологам. До них звернувся один з героїв з-поміж шести фотоісторій, доброволець батальйону “Донбас”, що втратив під час війни ногу, але після реабілітації повернувся на фронт -Олександр Сарабун“Я отримав поранення в Іловайську, у так званому коридорі.

Олександр Сарабун

У той час не було психологів, які могли допомогти. Єдині хто тоді був – військові капелани і батюшки. Психологи приходили молоді, які казали: “Давай фігурки поліпимо… А давай почнемо малювати…”. Ти сидиш і дивишся: “Яке малювати?! У мене нога болить!”. У моєму баченні психолог – це провідник між війною і реальним світом. І мені здається, що завдання психологів вивести військового із післявоєнного ступору, з яким лишається ампутант, поранений боєць або той, який замкнувся у собі”.

2

4

 

3

Також Проект “Життя після поранення” отримав гран-прі фотоконкурсу IAFOR Documentary Photography Award  та гран-прі Міжнародної Фотовиставки газети “День” (Україна).

Виставка триватиме до 17 січня 2017 р. в Американському Домі (м. Київ, вул. Пимоненка, 6). Для входу в приміщення із собою необхідно мати паспорт або посвідчення водія.

Більше про фотовиставку у відео:


Тематика публікації:      

Останні публікації цього розділу:

Інна Підлуська: якщо сьогодні щось не вийшло — це не обов'язково "зрада"

Мистецтво перемагати булінг

Анна Бондаренко: у нашому просторі волонтерства стає все більше

Ірина Ткаченко: Ми всі трішки Ілони Маски — вашим космосом може бути громада

Міжсекторна комунікація: як знайти довгочасний win-win?

Олена Данілова про міжсекторну синергію: вибудувати довіру — це довгий шлях і багато роботи