Технологія і демократія – в Україні та світі. У Києві вдруге відбувся Personal Democracy Forum
Використання відкритих даних для запровадження більш надійних виборів, електронні інструменти для контролю за владою та бізнесом, як ефективно працювати з місцевою владою над відкриттям даних, тренди ...
Додано:
Громадський Простір
Використання відкритих даних для запровадження більш надійних виборів, електронні інструменти для контролю за владою та бізнесом, як ефективно працювати з місцевою владою над відкриттям даних, тренди та виклики, про технологію та демократію, як вони переплетені в сучасному світі та червоні лінії – про все це говорили на Personal Democracy Forum, що відбувся у Києві 25-26 вересня.
Конференцію відвідали понад 200 учасників – IT фахівці, громадські активісти, посадовці, журналісти та науковці, щоб обговорити виклики громадських технологій #civictech.
Про ключові моменти Форуму Громадський Простір активно інформував в Twitter-трансляції за хештегом #PDFUA17. А зараз репортажно передаємо дух та контекст Форуму – як його зафіксували наші журналісти.
Широка географія експертної спільноти Форуму – з Польщі, Боснії і Герцеговини, Білорусі, Молдови, Казахстану, Угорщини, США, Литви, Німеччини, Румунії, Хорватії, Ізраїлю, Грузії та інших країн. Учасники форуму сфокусувались як на позитивних тенденціях, так і на можливих ризиках, які можуть з’явитись разом із технологіями.
Другий день Форуму – це калейдоскоп практичних воркшопів, серед тем – і універсальний дизайн, і виборчі дані – аналіз і візуалізація, і e-декларації та антикорупційне законодавство, і безпека/конфіденційність, і молодіжні інновації для демократії і прав людини, і вплив на відкритий уряд та багато іншого.
Марцін Валєцкі, Head of Democratization Department, БДІПЛ, зазначив, що останні десятиліття характеризуються зниженням стандартів демократії і це десятиліття значних викликів. Тому цей Форум дасть можливість обговорити основні проблеми та знайти способи для подолання негативних тенденцій.
З вітальним словом звернулась в.о. Заступника Директора ПРООН в Україні пані Ван Нгуєн.
“Ми підтримуємо Україну та її народ з метою досягнення цілей стабільного розвитку. Це 17 цілей, які є основою сталого розвитку суспільства, які були підтримані Президентом України Петром Порошенком. Головний принцип, щоб ніхто не залишався позаду, ми маємо зробити усе можливе, щоб охопити усі категорії людей, зокрема незахищені категорії“, – сказала вона. “Машини важливі, але вони не можуть замінити людей. Ми не будемо відрізнятись від машин, якщо не будемо щось робити без любові. Якщо ми не матимемо цілі, ми не будемо відрізнятись від машин”.
Майкл МакНалті з Національного демократичного інституту (США) озвучив такий меседж:
«Якщо ви ігноруєте вибори, якщо ви поза політикою, ви втрачаєте останній шанс щось змінити. Багато залежить від того, щоб вибори були проведені чесно, щоб вони викликали довіру. Багато виборів у світі тим чи іншим чином викривлюються. Ми всі хочемо, щоб вони проводились достовірніше. Прозорість даних про вибори – це один із способів цього досягти. Вибори – це не один день, це постійний цикл».
Річард Янгс, Фонд Карнегі за міжнародний мир (Великобританія), зауважив, що: «В останні роки, коли громадські технології розвиваються дуже динамічно, та загальний стан демократії у світі не є найкращим. Це говорить про те, що зв’язок між мікро та макро рівнями, між персональною демократією та загальними інституційними проявами політичної демократії – працює не так добре, як міг би або мав би».
Олександр Щелоков, E-Data.gov.ua (Україна), говорив про наболіле для України:
«В Україні зробити портал відкритих даних електронних сервісів неважко. Три роки часу пішло у активістів, щоб Верховна Рада прийняла закон про відкритість використання публічних кроків. Нам знадобилось лише три місяці, щоб написати код, створити той електронний інструмент, який ви та ваші колеги можуть зараз використовувати, щоб контролювати владу. І вже через три дні журналіст зробив своє перше розслідування. Ми думали це перемога, машина запрацювала, є відкриті дані, є сервіс, є журналісти, які цим цікавляться. Але чомусь дуже важко в Україні зміни відбуваються. Це пов’язано з двома речами.
Перше – відсутня реформа судова. Ті сотні справ, які подаються до суду, ті корупційні схеми, які відкриваються, не мають успіху, тому що вони повертаються або не мають відповідного ухвалення суду.
Друге: поки що Україна тільки на початку розвитку електронних сервісів, на ринку публічних фінансів 1-2 сервіси, які працюють професійно».
Джилліан Йорк, Electronic Frontier Foundation (Німеччина), розповіла учасникам історію Інтернету та кому він належить, зокрема, що на сьогодні лише кілька компаній контролюють Інтернет – це Apple, Alphabet, Microsoft, Amazon, Facebook.
Аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев розповів про безпеку та приватність щодо персональних даних громадян:
«Наприкінці 2015 року в межах ініціативи щодо протидії зловживанням з боку громадян було внесено декілька коротких змін до законодавства. Ці зміни обмежувались двома реченнями: «Міністерство фінансів України отримує доступ до банківської таємниці і персональних даних громадян». І вже з лютого 2016 року є два речення: «Уряд оформлює підзаконні акти». На жаль, і урядові постанови не відповідали на основні питання, які стоять перед захистом персональних даних, щодо яких громадян збирається інформація, з якою метою збирається і як буде використовуватись, наскільки часто щодо громадян збирається інформація і власне, що з цими даними буде далі. Але в цілому уряд визначив терміни верифікації і моніторинг громадян щодо отримання соціальних виплат.
Верифікація – це термін, який визначає процес перевірки усіх даних, які є у громадянина, з тією інформацією, яку він надав під час оформлення будь-якої соціальної виплати з державного та місцевого бюджету.
А моніторинг – це постійний моніторинг змін персональних даних громадян, які унеможливлюють отримання уже оформленої певної соціальної виплати.
Після прийняття цієї нормативної бази (цей процес я можу назвати таким простим банальним словосполученням «Мінфін хоче знати все, щоб попередити масові зловживання з боку громадян») лунали поодинокі голоси заперечення, що в цих умовах неможливо забезпечити захист громадян, їх права, немає системи контролю, неможливо зрозуміти, на яких принципах здійснюється ця перевірка і як це вплине на самого громадянина. Але на всі ці зауваження були слова, красиві і правильні, вони дуже резонували в громадянському суспільстві: «ми маємо політичну волю», «ми будемо змінювати ситуацію», «ми гарантуємо конфіденційність», «ми гарантуємо захист персональних даних громадян».
Але є банальна істина: слова не є гарантією у відносинах з державою».
Важливий меседж прозвучав від Ніколь Ананд, The Engine Room (США):
«Ми маємо забезпечити, щоб урядові органи та самі громадяни мали приблизно однакові повноваження. Ми знаємо, що влада має різні прояви, але ми маємо розбити такі механізми, щоб контролювати тих, хто впливає на рішення».
Метью Стендер, Onlinecensorship.org (Німеччина):
«Нам важливо зрозуміти, що швидкий розвиток технологій – це те, що відбувається безпрецедентними темпами. Дуже довго розроблялась машина для друку, наприклад. У 60-х комп’ютери були розміром з будівлю, тепер у вас є можливість на маленькому Айфоні запустити симулятор штучного інтелекту».
Денис Бігус, Канцелярська сотня (Україна), розповів про свій проект:
«Новий проект, який ми розробляємо, стосується благодійності – в якійсь її формі. Цей проект має вирішити кілька проблем, які, як мені здається, притаманні благодійності, принаймні в Україні.
По-перше, благодійність – це сумно і доволі серйозно, потім знову сумно. В Україні є кілька команд, які намагаються робити благодійність веселою, вони влаштовують атракції, інтеракції. Але переважно все ж таки досі благодійність працює так: вам показують хвору дитину або безхатнього котика, або засновника Вікіпедії. І показують, і показують, доки ви не здаєтесь і не перераховуєте кошти.
Друге: проблема в тому, що переважна кількість благодійників не мають потім можливості похвалитись. Якщо ви жертвуєте мільйон доларів, то в вечірніх новинах телеканалу про це розкажуть. Скоріше за все це навіть буде ваш телеканал. Що робити людям, які не можуть пожертвувати мільйон? Вони достатньо хороші, щоб перераховувати кошти, але їм муляє анонімність.
По-третє, благодійність потребує грошей. Єдиний виняток – волонтерство. Але волонтерство потребує дуже багато ресурсів: витрати часу, якісь організаційні моменти. Якщо брати класичний приклад з бабцею, яка переходить дорогу, от виникло у вас бажання її перевести через дорогу, вам треба встати, одягтись, вийти на вулицю, знайти бабцю, переконати її переходити дорогу. Я шкодую, що у нас погана традиція волонтерства. Немає традиції, коли кожен робить щось суспільно значиме. Але це реальність, з цим доводиться миритись».
Представниці Women Who Code Христина Скопик та Наталія Ільченко розповіли про те, як жінки повертаються у технології:
«Ада Лавлейс – жінка-програміст, яка створила першу у світі програму, започаткувала та ввела в обіг такий термін, як цикл. Катерина Ющенко – наша співвітчизниця, жінка-кібернетик, яка створила першу у світі мову програмування високого рівня і до того ж започаткувала першу школу теоретичного програмування. Ну і звичайно, Стефані Ширлі – відома програмістка, яка в Британії започаткувала компанію, яку було оцінено у три мільярди доларів США, що зробило 70 співробітниць мільйонерками».
«Зараз ми живемо у 20 столітті. Чи щось дуже змінилось? Ми живемо в демократичній країні і нібито рівність мала би панувати в усіх сферах життя, в тому числі і ІТ. Але чи правда це? Звернімось до статистики. За статистикою ми можемо побачити кількість чоловіків і кількість жінок у сфері. Це порівняння для України».
Руслана Величко-Трифонюк, Дані міст (Україна) та Недім Усейнов, TechSoup Europe (Польща):
«Відкриті дані в Україні впроваджуються трохи по-українськи. У нас уже був захід і ми жартували серед Open Data активістів, щодо того, як відкриваються в Україні дані. Коли ти починаєш працювати з відкритими даними, ти очікуєш великого польоту, а насправді відбувається жорстке падіння. Але в будь-якому разі прогрес є і, якщо порівнювати його з минулим роком, з тим, наскільки взагалі впровадження політики відкритих даних загалом розвивається в Україні, то це швидкоплинна реформа».
Юрій Грановський, Агенти змін (Україна):
«Нічого поганого у стрімкому розвитку технологій нема, погано лише те, що швидкість розвитку цих тенологій дуже відрізняється від нашої швидкості розвитку емпатії, можливості розуміти один одного, слухати один одного, домовлятись, усвідомлювати проблеми інших людей. І якщо технології біжать вперед дуже стрімко, то говорити один з одним, ми, на жаль, можемо не так добре».
Своє заключне слово сказала координаторка виборчих та парламентських програм Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська:
«Я хочу почати з психологічної реальності, яка є у кожного з нас, принаймні користувачів соціальних мереж, тих, хто читає в інтернеті новини. Це психологічний синдром, який називається Фомо. Fear of missing out. Тобто це страх випасти з процесу, втратити щось, втратити будь-яку інформацію. Втратити інформацію, яка стосується новин, що відбулись 5 хвилин тому, і, не дай Боже, ми дізнаємось не 4 хвилини тому, а за 10 хвилин від нашого сусіда. Це дуже страшно. Страх не чекати електронну пошту або не перевіряти зараз Фейсбук, щоб, не дай боже, не втратити, що ваш сусід запостив фотографію з якимись цитатами, якщо ви не зробили це перші і не набрали найбільше лайків, щоб сьогодні бути в топ в частині уваги ваших колег. І цей синдром є належною реакцією на те, в якому світі ми сьогодні живемо. Це є наша реальність. Але вона є паралельною і конструйованою нами.
Паралельна реальність є в тому, що переважно на подібних заходах говориться про те, як новітні технології або соціальні медіа використовувались для просування демократії, для революції, для якихось позитивних звершень. Але насправді реальність зовсім інша. І колеги з Фейсбуку, які беруть участь у багатьох міжнародних заходах, говорять відверто: ми є бізнес – і це є ринок. Наша головна мета – це збереження вашої уваги. І ця увага може концентруватись у різний спосіб, різними засобами. Я не про те, що Фейсбук – це погано, чи соціальні мережі, чи інтернет. Я про те, що краще оцінювати ризики, наслідки і зважувати інструменти».
Personal Democracy Forum Ukraine був організований Громадянською мережею ОПОРА, TransparenCEE, TechSoup, ePaństwo Foundation в співпраці з ОБСЕ/БДІПЛ та ПРООН за підтримки USAID Ukraine.
