СпільноART: письменники та художники створять антологію про ромів

Із 8 до 14-го квітня Ромська Програма Міжнародного фонду «Відродження» загостила літераторів та художників на літературно-мистецькій резиденції «СпільноART» (місто Яремче). Проект ставив за мету ...

DSC08186

Любов Єремічева

Із 8 до 14-го квітня Ромська Програма Міжнародного фонду «Відродження» загостила літераторів та художників на літературно-мистецькій резиденції «СпільноART» (місто Яремче). Проект ставив за мету створити простір для спільного творчого процесу письменників і митців українського й ромського походження, а також з інших етнічних громад, для вільної саморефлексії та самопрезентації, здобуття нових знань і навичок, навчаючись у професіоналів своєї справи. За словами організаторів, результатом резиденції стане інноваційний якісний літературний і мистецький продукт — ілюстрована антологія малої прози, яка розкриє різні аспекти ідентичності та співжиття української і ромської громад.

Резиденція зібрала 33 учасники, з 8-ми регіонів України, які протягом тижня відвідали 15 лекцій та майстер-класів від знаних письменників, художників, ілюстраторів та дизайнерів, та провели разом понад 70 годин творчості.

DSC08330

Зокрема, відбулися майстер-класи від поетеси, письменниці, літературознавиці Маріанни Кіяновської, іконописця Остапа Лозинського,  журналістки, авторки репортажного спецпроекту «Наші Інші» в онлайн-журналі «The Ukrainians» Олесі Яремчук, ілюстраторки Віолетти Борігард, поетки, сценаристки Люби Якимчук, графічного дизайнера Юрка Барабаша, художника Яреми Стецика,  журналіста, письменника, драматурга Олександра Гавроша.

говорити, можливо, різними мовами, але розуміти однакові змісти

«Україна — дуже полікультурна країна, тут віками уживається багато різних національностей і народностей, але попри те, ми споглядаємо відсутність нормального рівня толерантності, — розповідає про актуальність ініціативи Радослава Чекмишева, Менеджерка Інціатив у сфері культури Міжнародного фонду «Відродження», керівниця проекту літературно-мистецької резиденції «СпільноART», — Ті радикальні рухи, які ми спостерігаємо останнім часом в Україні, змушують напружуватися і ще раз порушувати тему толерантності і комфортного співжиття в громаді.

Адже в умовах війни на Сході України, наша внутрішня безпека — це ключова цінність, навколо якої ми всі маємо об’єднуватися. Тому роми — це про те, аби жити комфортно в спільному просторі, це про те, аби пізнавати одне одного, створювати щось нове та інноваційне. Це про те, аби говорити, можливо, різними мовами, але розуміти однакові змісти».

DSC08559

«Мені цікаво поєднувати різні види мистецтва, — говорить Радослава, — тому поєднання літератури і візуального мистецтва, мені здається, зможе створити той вплив на читача і на глядача нашого кінцевого продукту, завдяки якому ми зможемо реалізувати наш задум в повній мірі. Ми сподіваємося, що за результатами резиденції ми зможемо створити ілюстровану антологію малої прози, яка розкриє різні аспекти і різні теми співжиття в громаді українського і ромського народів».

За словами Радослави Чекмишевої, видання має вийти у світ до Форуму видавців у вересні цього року. 

Роман Кабачій, куратор літературно-мистецької резиденції «СпільноART» розповів Громадському Простору: «Сюди запрошено молодих художників та письменників, які попрацюють над спільною антологією текстів та малюнків на тематику іншості, ситуацією національних меншин в Україні, їхніх громад, з акцентом, передусім, на ромів. Сюди подалися люди з різних регіонів України — Харківщина, Полтавщина, Дніпропетровщина, Херсонщина, Миколаївщина, це якщо брати Схід. Також представлено Захід — є Закарпаття, Тернопіль, Львів… Тому репрезентативність дуже гарна. 

DSC08483

Ми задоволені тим, як працюють і вчаться учасники. Сподіваюся, що на виході буде цікава, гарна книжка із добрими текстами та  ілюстраціями. Наші художники хоч і дуже різні за стилями, але всі, безумовно, талановиті. Текстовики теж різні, ми також залучимо молодих письменників, які не брали участь у резиденції, але знайомі з темою, наприклад, Андрія Любку».

багато хто стає заручником інформаційних кампаній

«Це важливо, тому що суспільство розвивається досить бурхливо, — пояснює Роман Кабачій, — Багато хто стає заручником якихось інформаційних кампаній. З однієї сторони, про ромів стає більше інформації, більше ромів інтегруються у суспільство, є кільканадцять ромів, які закінчили Будапештський університет і повертаються з певними ідеями, але в той же час ми маємо напади на ромські табори, навіть із вбивствами, і це не може не хвилювати. Тому хочеться, аби суспільство було готове до того, що потрібно працювати на рівні культури з такими темами». 

Микола Бурлуцький, керівник громадської організації «Чачімо», радник з ромських питань при Харківській обласній державній адміністрації розповів учасниками резиденції про деякі аспекти ромської культури та спробував розвіяти основні стереотипи, пов’язані із життям ромів в Україні. (Читайте також: Микола Бурлуцький: багато ромів мають освіту, але вони не ходять з плакатами «Я – ром!»).

DSC07925

Власні вірші ромською мовою зачитала Раїса Набаранчук (ромська поетеса Рані Романі), а також відповіла на численні запитання учасників резиденції про сучасне життя ромів в Україні. 

DSC08049

DSC07977

Учасники, зокрема, відвідали Літературний целанівський центр та книгарню «Букініст» у Чернівцях, а також Музей Небесної Сотні та Промприлад. Реновація у Івано-Франківську — інноваційний центр на базі старого заводу, який працює на перетині чотирьох напрямків розвитку регіону: нової економіки та урбаністики, сучасного мистецтва та освіти.
DSC08155

Літературний целанівський центр (Чернівці)

DSC08151

Літературний целанівський центр (Чернівці)

DSC08470

“Промприлад. Реновація” у Івано-Франківську

«Мені було цікаво приїхати на цю резиденцію, насамперед, для того, щоб познайомитися з новими людьми. Ми займаємося літературою, пишемо тексти, блоги, книжки, але часто не знаємо людей, які це читають і не дуже близько знайомі з тими, хто це пише.

Протягом тижня ми обмінювалися ідеями, досвідом, показали одне одному, які ми є, що і чому ми робимо. У чомусь я побачив щось нове, у деяких речах я переконався у тому, про що й раніше думав. Надіюся, що майбутня антологія буде цікавою, хоча зараз поки що складно сказати, якою саме вона буде. Думаю, що в майбутньому, люди, які тут познайомилися будуть ще перетинатися, допомагати одне одному, тримати зв’язок», — ділиться своїми враженнями від резиденції ужгородський письменник Банди Шолтес.

DSC08561

«У моїх особистих інтересах — вже є поєднання художнього і літературного, тому мені було цікаво взяти тут участь і поспостерігати, як буде відбуватись взаємодія. Для мене це можливість працювати як з текстовим матеріалом, так і з візуальним. Власне, оце взаємодоповнення може допомогти розкривати зміст, і краще зрозуміти письменникам свою думку, і відповідно — художникам зрозуміти свою роботу з візуальним образом. 

Мене хвилює тема інакшості, оскільки в мене є досвід в науковій роботі — роботі в психіатричній лікарні, тобто роботі з інакшими людьми, яких суспільство визнає інакшими. Власне, ромська тема для мене десь перегукується з проблемами, питаннями інакшості. Мені цікаво поглянути на інакшість, як на інакшість меншин», — розповідає учасниця резиденції зі Львова, мистецтвознавиця Анастасія Холявка.

DSC08622

Ростислав Кузик, поет, перформер, письменник (м. Львів), пояснює свою мотивацію участі у резиденції: «Цікаво було набратися досвіду і практичних знань про письмо, власне, про написання прозових текстів, тому що я віддаю собі належне і розумію, що мені там є набагато чого більше вчитися, ніж, скажімо, у написанні поезії. По-друге, резиденція зачіпає ромську тематику, це теж мені було цікаво. Адже до того я теж розумів, що роми — не тільки такі, якими їх звикло бачити наше суспільство, насправді, вони різні і до них не треба ставити поверхнево, а намагатися їх зрозуміти. Ця резиденція дає змогу поспілкуватися з ними і подивитися на них з іншого кута. 

За ці кілька днів, наприклад, у мене багато стереотипів стосовно ромів, які я від себе відганяв (але вони все рівно були, бо я не знав, як є насправді), просто посипались, розбились. Це одна із тих речей, які є моїм особистим досягненням, поки я тут».

DSC08632

«Мене зачіпає тема ромів, тому що вони — серед нас, вони теж складають нашу культурну спадщину. Неможливо зменшити їх важливість у цій спадщині, — говорить Тетяна Литвин, художниця з Євпаторії, — Я захоплююся свободою, яка є всередині цих людей, що немає ніякої важкої руки, яка дала б їм владу, бо вони самі знають, що їм треба.

Спілкуючись тут з ромами, для себе я зрозуміла, як мені підійти до рома, привітатись з ним, що я можу з ним подружитись. Я звільнилась від багатьох стереотипів, які в мене були, тому що ми вже живемо в сучасній Україні, де є багато освічених ромів, серед них є письменники, художники. Це вже свідчить про їхню культуру. Дуже цікаво, що у своїх творах вони показують себе, але показують себе в Україні». 

DSC08717

«Я все життя спостерігаю, що дуже багато цікавих, творчих ідей народжуються на стику, тому що люди по-різному дивляться на одне й те саме і по-різному це виражають, — Катерина Гладка, журналістка та письменниця (м. Київ) ділиться своїми думками, чому така взаємодія між творчими людьми різних напрямків є важливою, — Тому, наприклад, музиканти, художники, у даному випадку художники і літератори, можуть подивитися на одне й те саме з різних сторін і так може народитися щось третє. 

від різності народжується щось спільне

Я пам’ятаю, що колись давно Мирослав Маринович говорив мені: якщо ти створюєш якусь спільноту або творчий простір, подбай про те, щоб це були зовсім різні люди. Він розповідав, як у їхньому середовищі, коли він ще був студентом, народжувалися дуже цікаві творчі ідеї навіть на стику, умовно кажучи, інженер та письменник. Це завжди така синергія — просто від різності народжується щось спільне. Це парадокс, але дуже цікавий».

DSC08571

Катерина Гладка пояснила свою небайдужість до ромської теми: «У мене, по-перше, був досвід спілкування з ромами. А по-друге, я дуже не люблю, коли хтось когось поневолює. Ці всі упередження за якоюсь ознакою… Я сама зіштовхувалася з тим, що мене намагалися «покласти» в якусь ознаку, і я дуже цього не люблю, у мене це все розмивається, розширюється. Тому я розумію, що це дуже цікава культура, її не можна судити по одному якомусь факту чи якійсь негативній історії.

Мені цікаво, що можна зробити спільного і чогось більш відкритого один до одного. Власне, у нас тут є учасник, якого ми всі  відкрили, хоча він спочатку мовчав перші кілька днів, але коли  заговорив, з’ясувалося, що там є про що говорити і навіть дуже є про що говорити».   

 …………………………………………………………………………………………..

Монтаж відео: Віталій Ніщименко


Тематика публікації:          

Останні публікації цього розділу:

Молодіжний центр Волині: країні потрібні здорові, хороші середовища, які творять соціальні зміни

Ірина Бекешкіна: наша перша сила у єдності, а друга — це зв'язки зі ЗМІ

Переосмислюючи відносини: як діяти громадянському суспільству в новій системі координат

Соціальне замовлення: ключовий механізм підтримки соцпідприємця?

Євген Захаров: Катування — це практика «руского міра», що тягне нас назад

Від соціального підприємництва до системного: досвід Фонду Шваба