Профілактика ВІЛ-інфекції в Україні під загрозою

Громадський Простір

Влада і НУО змагаються за звання лідера у боротьбі з ВІЛ/СНІД, а фінансування Глобального фонду скорочується. Виділяти свої гроші на профілактику та замісну терапію держава поки не планує, обмежившись витратами на лікування.

У проекті державної програми 2014-2018 на роки на ці потреби заплановано – “нуль”. Україна, схоже, знову сподівається на міжнародні гроші.

СНІД-центр, оточений колючим дротом, жінок комерційного сексу до міліційних відділків привозили у багажниках авто – такою була українська реальність кілька років тому.

Ситуація змінилася завдяки зусиллям громадських організацій, держави та підтримці міжнародних донорів.

2 квітня представники громадських організацій говорили про підсумки програми Глобального фонду 6 раунду 2007-2012 років.

Наступний раунд програми стане для України останнім. Підтримка Глобального фонду стабільно зменшується – і це натяк державі брати на себе тягар фінансування. 

Збільшення доступу до лікування серед уразливих груп, розширення антиретровірусної терапії, взаємодія програм з протидії ВІЛ/СНІД і туберкульозу – такі пріоритети Глобального фонду на наступні роки.

«Це відповідає інвестиційній програмі Глобального фонду та програмі ООН з ВІЛ/СНІДу», – сказав Мехран Хоссейні, представник Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Мехран Хоссейні каже, що важлива стабільність співфінансування держави, зокрема, в тих напрямках, які поки традиційно забезпечуються зовнішніми донорами. Наприклад, саме за рахунок міжнародної допомоги лікують в’язнів з ВІЛ/СНІД.

Андрій Клєпіков, МБФ Міжнродний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, називає програму 2007-2012 років найбільш масштабною за часи незалежної України. Її бюджет – близько 130 мільйонів доларів.

Під час 6 раунду були розширені програми профілактики серед споживачів ін’єкційних наркотиків, що вплинуло на загальну статистику: у 2012 році вперше з 1999 року зафіксовано зниження кількості нових випадків зараження на ВІЛ.

Зменшенням ВІЛ-інфекцій – Україна завдячує Глобальному фонду, вважає Андрій Клєпіков, виконавчий директор МБФ Міжнродний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні. «На жаль, держава виділяє “нуль” на профілактичні роботи», – каже Андрій Клєпіков.

«Питання сталості… є під загрозою, бо саме в цей час розробляється національна програма, якщо нуль буде виділятися на профілактику, нуль на замісну терапію. Є ризик, що Глобальний фонд буде зменшувати фінансування», – сказав Андрій Клєпіков.

Між двома раундами Україна отримує перерву 2 роки і мусить думати, як забезпечити профілактику ВІЛ/СНІД.

Тетяна Александріна, голова Держслужби соцзахворювань, каже, що держава взяла на себе фінансування лікування, а от з приводу профілактики буде звертатися до того ж таки Глобального фонду, інших джерел міжнародної технічної допомоги.

«Основну функцію забезпечення антиретровірусними препаратами держава взяла на себе. 92% хворих отримують сьогодні лікування за кошти державного бюджету», – хвалиться Тетяна Александріна.

За участі громадськості Держслужба соцзахворювань розробила проект Загальнодержавної програми протидії ВІЛ/СНІД на 2014-2018 роки. У бік документа вже лунає критика.

«Передбачено, що кількість пацієнтів на замісній терапії за кошти бюджетного фонду буде зменшуватися… А зараз нам роздали проект національної програми, в якій “нуль” на замісну терапію, на комплексну профілактику так само. Який це може бути пріоритет, якщо нічого не виділяється. », – прокоментував Андрій Клєпіков, МБФ Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні.

Автор : Ірина Салій