«Проект 1930»: ужгородці рятують пожежні гідранти – унікальний атрибут міського середовища

Громадський Простір

В Ужгороді ще у червні минулого року стартувала ініціатива «Проект 1930» – громадська кампанія з порятунку ужгородських пожежних наземних гідрантів зразка 1930 року. Хто був у цьому чарівному місті, мабуть, помічав як ці автентичні конструкції додають старим кварталам Ужгорода особливої атмосфери. У чому актуальність ініціативи та пожежних гідрантів Громадському Простору розповів Микола Яцков – співзасновник ініціативи, регіональний координатор Інституту “Республіка” у Закарпатті.

Простір: Миколо, у тебе на сторінці можна побачити силу-силенну матеріалів про ужгородські пожежні гідранти, власне  розкажи для чого вони, коли з’явились в місті?

Микола: Після першої світової війни Закарпаття відійшло до складу Чехословацької республіки. Саме в цей короткий міжвоєнний проміжок часу регіон та Ужгород досить бурхливо розвивалися. Уряд ЧСР не шкодував інвестицій у регіональний розвиток та між іншим надав субвенцію самоврядуванню міста обсягом у 8 млн. чеських крон на облаштування централізованого водогону та супутньої інфраструктури.

Ось так, на вулицях міста у 1930 році було встановлено 300 наземних та 10 підземних пожежних гідрантів із зазначенням лого власника фірми, яка виконувала проектні та монтажні роботи – празького інженера Ярослава Матічки (чеською Ing. Jaroslav Matička).

Підземний гідрант

Надземний гідрант

 Довідка: Гідрант - це пристрій (кран) на водопровідній мережі для подачі води, здебільшого при гасінні пожеж, поливання вулиць, тощо. Існують наземні та підземні типи гідрантів.

Із трьох сотень наземних гідрантів на сьогодні залишилось 68, і з кожним роком стає дедалі менше. У міській раді не знали скільки вони мають гідрантів зразка 1930 року. Навмання називалась цифра у 25 одиниць, та й окремого обліку не було. Тому одним із пунктів кампанії була повна інвентаризація “безхатченків” та взяття на окремий баланс міським водоканалом.

Що цікавого, ми виявили п’ять унікальних гідрантів. Маємо два нетипові види корпусів, один нестандартний захисний ковпак, два варіанта гравіювання назви фірми на ковпаку та відсутність зазначення “1930” – року виготовлення. Це тема для колекціонерів технічної справи та туристичних квестів.

До речі, на тильній стороні корпусу 65 гідрантів закарбовано рік виготовлення “1930”, а на звороті зазначено підпис “IJM” – абревіатура від Ing. Jaroslav Matička (Інженер Ярослав Матічка) та цифрами “2013”. Що означає остання цифрова комбінація достеменно не відомо, однак маємо байку, що це кінцевий строк експлуатації виробу з гарантією від виробника.

Загалом ця мережа гідрантів є артефактом минулої епохи, маркером, який позначає історичний ареал міста, та служить в інтересах цивільної оборони. Для нас це одна з найголовніших мотивацій, яка штовхає до зацікавлення цією темою. Тому ужгородці почали гуртуватись довкола ініціативи «Проект 1930», заради порятунку ужгородських пожежних наземних гідрантів зразка 1930 року

Простір: Добре, а яким чином вдалося популяризувати кампанію? 

Микола: Все почалось з об’єднання зусиль ентузіастів під єдиним брендом – “1930”. В нашій команді опинились дуже цікаві непересічні люди, яким тема гідрантів не була байдужа від самого початку. Не з технічної точки зору, а здебільшого – культурологічної. Чеські гідранти локалізовано в історичній забудові міста, вони дуже гармонічно вписані у дизайн старих кварталів. І до певної міри їхня автентична конструкція, деталі оздоблення надихають на створення інших малих архітектурних форм у тому ж стилі, що якісно вирізняє Ужгород від інших міст центральної Європи.

Ключовим повідомленням нашої кампанії стало гасло, що гідранти 1930 року – візитівка міста. Саме воно пронизане у всіх наших матеріалах, що поширювали на сторінці  та серед журналістів.

Для частини ужгородців тема відновлення дорадянської культурної спадщини теж важлива, тому намагались вміло розставляти акценти з огляду на довідкові історичні матеріали. Власне завдяки дизайнеру та пошуковцю Олегу Олашину ми довідались про багато цікавих фактів, пов’язаних з появою та використанням гідрантів.

Наприклад, у 1938 році на нараді Комітету оборони міста Ужгород розглядалась можливість застосування гідрантів для протидії газовим атакам ворога.

Наведемо уривок оригінального тексту зі щоденника Василя Ґренджі-Донського, діяча Карпатської України: «…На зборах зі сторони Гарнізону був присутній майор Гольда, ініціятор цієї організації, а також газовий спеціяліст майор Вигналек. Секретар Ортутай перечитав цікавий реферат. З доповіді виходить, що якщо ходить про бомбардування, то Ужгород стоїть ліпше чим інші міста, маючи в разі потреби знамениті винничні пивниці. Нарікалося на пресу, що справою мало цікавиться, хоч це інтерес загальний. Гірше стоїть справа з газовим нападом. Населення поняття не має, як боронитися. На минулому засіданні радник Мілавц сказав, що в разі нападу можемо пустити в рух гідранти. «Взагалі, водою можемо знаменито боронитися», – сказав мені майор Вигналек. «В хаті треба стало бризкати повітря водою і мокрими покрівцями закрити вікна і двері…».

Для популяризації кампанії випустили обмеженим тиражем поштівки, наліпки для мобільних пристроїв у дизайні інспірованому мотивами стилів ужгородської архітектури епохи модернізму – функціоналізму, експресіонізму, кубізму, рондокубізму, тощо, які були популярними в нашому місті у 20-30-ті роки. Була також ідея зробити поштові марки, однак процедури Укрпошти ще більш бюрократизовані ніж в органах влади…

Також, випустили шаблон дизайну для друку на футболках з можливістю вільного поширення прихильниками кампанії.

Простір: Хто відповідає за утримання гідрантів у місті, і як так трапилось, що місцева влада не контролює ситуацію?

Микола: Копирсаючись в архівах, спілкуючись із фахівцями, наша команда почала вивчати чи є у міста стратегія цивільного захисту населення, яка є протипожежна інфраструктура, та власне хто несе відповідальність за наземні гідранти.

Виявилось, що у нас повний безлад у цій темі. Усі гідранти мають утримуватись міським водоканалом, оскільки є частиною водогону та виконують функції цивільного захисту. Однак, так як тема безпеки не була в пріоритетах, то про неї забули і час від часу пожежники скромно нагадували про потенційну небезпеку проте безуспішно.

За офіційною довідкою, в Ужгороді облікують 410 гідрантів, що включають у себе радянські підземні і кілька чеських наземних. З них 164 в робочому стані, ще 139 потребують капітального ремонту. Найцікавішим є те, що 107 гідрантів не було виявлено. Якщо відверто, то під час ремонтів доріг та тротуарів люки підземних гідрантів частенько закатують в асфальт. Неофіційно про це говорять у міському водоканалі, однак не можуть нічого вдіяти через погану координацію з іншими службами та підрядними організаціями.

Пожежний автомобіль використовує власний запас води нормативно за 5 хв. Дозаправка можлива або у депо, або від гідранту, або безпосередньо з водойм. Проте з об’єктивних обставин, альтернативи гідрантам в Ужгороді немає. Наша річка Уж, озера та інші водойми міліють через засухи та загальне падіння рівня ґрунтових вод. А пожежних депо у нас тільки два при нормативі у шість з радіусом охоплення одного депо у 3 км. Для будівництва нових депо не має вільних земельних ділянок.

Підземні гідранти, не зважаючи на свою дешевизну, мають ряд мінусів. Зокрема, виникає проблема неправильно припаркованих авто на колодязях гідрантів та необхідності відкопування їх з-під снігу взимку.  Під час гасіння універмагу «Україна» пожежники довго не могли знайти підземні гідранти… Переваги наземних гідрантів очевидні.

В Україні як і у СРСР не було жодних держстандартів, які передбачали застосування наземних гідрантів. Їх наче не було для радянської системи. Натомість, повсюдно застосовувались виключно підземні гідранти за ГОСТ 8220-85. Саме тому маємо мережу “безхатьків”, розбіжності на стику сучасних пожежних рукавів та наземних гідрантів зразка 1930 року. Для застосування гідрантів 1930 потрібні спеціальні ключі та перехідники, які ніхто в Україні не виробляв офіційно…

А от з першого січня 2017 року набув чинності ДСТУ EN 14384:2016 (EN 14384:2005, IDT) “Протипожежна техніка. Гідранти пожежні наземні. Загальні вимоги та методи випробування”, який вперше на території України визначив вимоги до пожежних наземних гідрантів. Тому очікуємо на появу пропозицій на ринку від національних виробників.

Простір: Тобто ініціатива 1930 не проти заміни старих гідрантів на сучасні?

Микола: Не зовсім. Ми не бачимо особливої потреби у тотальній заміні усіх наземних чеських гідрантів 1930 року. Більшість з них технічно справні та використовуються комунальними службами та пожежниками. Потрібно скласти дефектні акти та визначити по кожному гідранту, що потрібно полагодити. Десь достатньо буде замінити оздоблювальні елементи, а десь – повна заміна підземної частини разом із водогоном. З цим зможуть впоратися наші місцеві підприємці і явно за скормніший гонорар. Відновлення функціональності гідрантів важливе не менше, ніж збереження автентичності дизайну кожної деталі пристрою.

Була навіть з цього приводу зустріч з міським головою. Богдан Андріїв без вагань підтримав ініціативу. Як наслідок, без бою отримали 700 тис. грн. на капремонт гідрантів у 2016 році. Однак, мерія не була готовою до освоєння цих коштів.

Опис комплектності гідранту

Потрібні були інвентаризація, розрахунки, оцінка стану водогону та спроможності відновити функціональність пошкоджених гідрантів. Ці розрахунки досі готуються, надмірно бюрократизований і складний процес.

Ми провели власну інвентаризацію мережі спільно з фахівцями міської ради. Завдяки напрацюванням художниці-дизайнера Ліни Дегтярьової не пропустили жодного гідранту. А знайти їх було не так то й просто у садибній забудові та в заростях чагарників. За нашими попередніми оцінками мало бути близько 80 гідрантів. Таке припущення зробили на основі чеських схем водопроводу та старих фотокарток. В результаті виявили 67 гідрантів підключених до мережі, ще 1 гідрант нам допомогли виявити студенти з кафедри туризму УжНУ, а також 2 цілком добре збережені гідранти, які виконували функції муляжів при вході до міського водоканалу та у ретро-барі “Снек”. Зробили опис кожного з 68 гідрантів, під’єднаних до мережі.

На початку 2017 року за нашою картою пожежники та фахівці водоканалу проведуть тестові випробування кожного пристрою від так будемо знати чи є десь потреба у заміні зношених водогонів.

Восени ми “позичили” один екземпляр гідранту для зняття мірок на ужгородському заводі “Турбогаз”. Інженери заводу безкоштовно зробили усі креслення та вирахували вартість виготовлення окремих деталей, та окремо вартість виготовлення репліки (копії) одного гідранту. Несподівано для нас, вартість модельної оснастки та готового виробу вийшла набагато дешевше ніж те, що пропонувалось на ринку від польських чи чеських виробників. Наразі, ставимо питання про капремонт (реставрацію) гідрантів зразка 1930 року в історичній забудові міста. В інших локаціях міста можливе встановлення сучасних зразків, але тільки не в центрі.

А от щодо можливості виготовлення суцільних реплік гідранту 1930 у нас в команді не має єдності. Частина відстоює необхідність реставрації та збереження автентичних матеріалів, інша частина допускає можливість вкраплення реплік у місцях критично важливих в цілях пожежної безпеки. Дискусія триває.

Простір: В 2017 році зможемо побачити відреставровані гідранти? і чи зможете ще використати кошти з місцевого бюджету?

Микола: Дуже, дуже на це сподіваємось. Щодо коштів, то за попередніми розрахунками з урахуванням видимих дефектів маємо потребу у 250 тисяч грн. Після тестових випробувань, можливо, виникне необхідність збільшити витратну частину кошторису.

Цільова програма, за якою передбачено капітальний ремонт усіх гідрантів (наземних та підземних), розрахована на три роки, і на 2017 рік задекларовано тільки 400 тис. грн. Однак, чи будуть збережені ці цифри у міському бюджеті поки не відомо. Адже, за прогнозами фінансистів, маємо мінус 200 млн. грн. бюджету розвитку, які підуть на освіту та медицину (раніше ці витрати забезпечувались субвенцією з Києва на 100%). Тобіш у лютому після затвердження бюджету будемо себе почувати більш впевнено. Ви ж чудово розумієте, що зросте конкуренція за кошти бюджету розвитку.

Ми передбачали можливі бюджетні ризики. Горизонт планування у місцевого самоврядування обмежується 31 грудня поточного року із подальшими сюрпризами, які криються в Державному бюджеті України. Тому подали про всяк випадок заявку на громадський бюджет міста на 70 тисяч грн., а з іншого боку – проект став гарним майданчиком для подальшого просування завдань ініціативи та мобілізації прихильників. За проектом мерія має зробити повне відновлення найбільш пошкодженого і розкомплектованого гідранта, що на вулиці Крилова, 10. Окрім вартості відливки з чавуну деталей до цього гідранта, в бюджет проекту закладено виготовлення модельної оснастки (форм для відливки) для усіх елементів як цього гідранта, так і всіх інших 68 празьких гідрантів. В підсумку ми зайняли 4 місце серед малих проектів та 9 місце серед загальної кількості проектів-переможців. Це значить, що у нас з’явився додатковий важіль тиску у переговорному процесі.

Пожежі в Ужгороді

Неабияку допомогу у просуванні проекту нам забезпечили пожежі, які відбулись в грудні 2016 року в адміністративному кварталі міста. Горіла в’язниця, будівля профспілок та гаражі поблизу будівлі облдержадміністрації. В усіх випадках пожежники користувались пожежними гідрантами 1930. Ми ще раз переконались, що наша візитівка рятує місто! І альтернативи їй поки що не має.