Політизація та ручне управління — в цілому спектрі нових інституцій

Культурна спільнота, громадські організації ініціювали відкритий громадський діалог щодо вже непоодиноких спроб атак на нові інституції, зокрема створені після Революції Гідності. 6 квітня відбувся ...

NEW_slider_ГП(79)

Громадський Простір

Культурна спільнота, громадські організації ініціювали відкритий громадський діалог щодо вже непоодиноких спроб атак на нові інституції, зокрема створені після Революції Гідності. 6 квітня відбувся онлайн брифінг “Атака на нові інституції: хто наступний?”, де кейс Українського культурного фонду згадувався на рівні з атаками на НАБУ, Національну службу охорони здоров’я, Держкіно та ін. Інституції треба захищати — ключова думка усіх спікерів/ок дискусії.

 

Наступ на УКФ став тригером для спільнот, які теж відчувають тиск 

 

“Приводом (для брифінгу) є ганебні псевдовибори в Українському культурному фонді, — зазначив Євген Глібовицький, член Наглядової Ради Суспільного мовлення (Національної суспільної телерадіокомпанії України).
 
 
people_int(23)
 
Це вибори, які дуже нагадують спробу створити видимість демократичного процесу, при тому, що сам процес був дуже закритим, і його характер визначили не тільки події, які відбувалися зараз, але й події, які відбувалися раніше, коли формувалася наглядова рада, яка не є інклюзивною, яка не створює зв’язків з ширшими спільнотами, і в межах культурного сектору, і за межами культурного сектору.
 
Але причина нашого зібрання не в тому, що сталося в УКФ. Причина полягає в тому, що ми зараз з вами спостерігаємо системні спроби втручання та ручного управління в цілому спектрі нових інституцій. Бачимо спроби обмежити спроможність нових інституцій — і це виходить далеко за межі УКФ”. 
 
Правозахисниця, голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук: “Можна згадати щонайменше 6 спроб атак на НАБУ, які здійснювалися як в законодавчий спосіб, з використанням парламенту, так і дискредитаційні якісь кампанії.

 

people_int(27)

Можна згадати нещодавні ганебні обшуки на річницю Революції Гідності, які відбулися в Музеї Майдану, можна згадати проблеми, які були штучно створені в Національній службі охорони здоров`я, можна згадати недофінансування Українського інституту національної пам’яті або проблеми взагалі з виділенням фінансування Архіву національної пам’яті, про що також були відкриті звернення. Тобто я перераховую інституції з різних сфер, що говорить нам про те, що ця атака, яку ми зараз спостерігаємо в культурній сфері — це не суто проблема культурної сфери, а це, на жаль, стає системною практикою в нашій країні, яка має це вікно можливостей якийсь невеликий час, аби побудувати і захистити інституції”. 

“УКФ за три роки став найпотужнішим акселератором або інвестором, як вони самі себе називають, української культури за всі 30 років незалежності, — акцентує Ольга Балашова, очільниця ГО “Музей сучасного мистецтва”. — Завдяки підтримці УКФ матеріалізувалися сотні, можливо, тисячі ідей, і збагатився наш культурний архів та наша колективна пам’ять.  Жодна інша інституція в Україні не зробила так багато для посилення суб’єктності і національної безпеки за настільки незначні кошти. Саме через цю усвідомлену значущість для культурної спільноти та сотень тисяч людей по всій Україні, саме наступ на УКФ став тригером і для нашого зібрання, й закликом об’єднуватися, та для інших професійних спільнот, які теж сьогодні відчувають тиск.

people_int(24)

 

Ця наглядова рада УКФ, окремі її учасники, продемонстрували себе негідними, некомпетентними, та навіть відвертими шкідниками. Зокрема, ті чотири члени, які проголосували за найгіршу кандидатку, не обравши її, на щастя. Але це закрите голосування, хоча за законом воно мало б бути відкритим, стало ляпасом усій професійній спільноті, яка за останні три роки нарощувала спроможність. Отже, довіри до цієї наглядової ради немає”.         

Іван Козленко, в.о. генерального директора Національного центру Олександра Довженка, нагадав передісторію 2019 р.: “Кейс Держкіно, який тут хочу озвучити, є в цьому сенсі показовим. Ми спостерігали дуже сумнівний та контроверсійний конкурс на посаду голови Держкіно, двічі перезапущений.

people_int(21)

І тепер ми бачимо на посаді людину некомпетентну, і весь час останні півтора року відбувався процес повільної атаки, рейдерського захоплення Держкіно — що ми нещодавно бачили з реформування складу ради з державної підтримки кінематографії. Ця рада була створена на кшталт наглядової ради при УКФ як орган, з яким голова Держкіно мав би ділити частину своїх повноважень, і мала б бути органом незалежним, прозорим та компетентним, але нещодавні вибори до складу ради переконали нас у тому, що такого не відбулося. Те, що ми маємо наразі — це вісім з дев’яти членів складу ради з державної підтримки кінематографії, які мають або конфлікт інтересів, або є пов’язаними особами, або є кандидатами, що не відповідають критеріям, визначеними законодавством. Це делегітимізує рішення ради, як і рішення наглядової ради при УКФ”. 

 

Захист інституцій — це спільна справа

 

“Безсумнівно, наразі мобілізацією став політичний тиск на УКФ. Конкурс, який проводила наглядова рада, показав, що сама наглядова рада є загрозою для УКФ, — Ірина Подоляк, народна депутатка 8 скликання, заступниця міністра культури, молоді та спорту 2019-2020 роки, членкиня наглядової ради Українського інституту. — І коли ми зараз чуємо: нехай подаються достойні кандидати, нехай беруть участь в наступному конкурсі, який вже буде незабаром, мусимо розуміти, що якщо нічого не зміниться, то цього нового кандидата буде розглядати і погоджувати така ж наглядова рада. Інституції і громадські об`єднання, які делегували до складу наглядової ради своїх представників, на превеликий жаль, проігнорували вимоги закону.  А закон передбачає дуже чітко, що члени наглядової ради мають бути компетентними, мати бездоганну ділову репутацію і високий суспільний авторитет. 

people_int(22)

Таємне голосування виявило, що найслабша кандидатка отримала найбільшу кількість голосів членів наглядової ради. Це говорить про змову, говорімо відверто, і про те, що ручне управління і політизація повністю повертаються в гуманітарну сферу… Ми цього не приймаємо, тому декларуємо наші вимоги від імені спільнот, які підписалися під листом ПЕНу”.
 
“Інституції мають значення, — переконана Олександра Матвійчук. — Інституції, про які згадується у сьогоднішній дискусії, Український культурний фонд та інші, були створені після Революції Гідності, яка окреслила шлях розвитку українського суспільства і надала нам вікно можливостей. Чому я кажу про вікно можливостей? Тому що жодні революції не створюють інституцій. Це доволі кропітка робота і те, чи зміняться правила гри в країні чи ні, після тих чи інших революцій, залежить не від того, наскільки вони були потужними, а від того, чи використає суспільство це вікно можливостей, аби побудувати інституції і захистити їх. Без цього ми, як і будь-яка країна, потрапляємо в так званий “ефект колії”, описаний ще Ангусом Медісоном, тобто б`ємося в стелю розвитку і скочуємося назад, якщо не виконаємо “домашнє завдання”. Тому інституції треба захищати. І попри те, що після Революції Гідності ми бачили процес створення нових інституцій, ми постійно стаємо свідками спроб атак на них.
 
Дуже гарно, що кейс УКФ призвів до консолідації культурної спільноти і дуже добре, що це стало поштовхом до виходу із мильної бульбашки… Я зараз представляю правозахисні організації, знаю, що представники і представниці громадянського суспільства із різних сфер готові включитися в спільну роботу. Якщо ми хочемо захистити і Український культурний фонд, і НАБУ, і Музей Майдану, будь-які інші інституції, в інших сферах, маємо проявити солідарність і маємо вважати це спільною справою, незалежно від того чи працюємо в цій сфері, чи ні”.
 
Євген Глібовицький переконаний: критично важливо, щоб в результаті ми почули один одного, незважаючи на те, до якої сфери кожен з нас належить, могли зрозуміти, як можемо об’єднатися спільно і відстоювати наш спільний інтерес, який полягає в тому, щоб країна розвивалася в мирний спосіб, і зі сталою швидкістю. “Інакше, рано чи пізно, є ризик того, що невирішені конфлікти будуть призводити до ескалації, і ми розуміємо, наскільки небезпечною може бути ескалація в країні, яка пройшла через такі потрясіння, яка має таку кількість людей, що відчувають себе вразливими, з одного боку, а з іншого боку, вміють користуватися засобами немирного вирішення конфліктів”.
 
 
 

3 вимоги до владних інституцій

 

169827465_2539976406126640_5742303341396398755_n (1)
 
 
 
169436981_2539977296126551_2406279824244552007_n (1)
 
 
 169497145_2539978389459775_368457454081164796_n (1)
 
 
Повний запис онлайн брифінгу 
 

 
Організатори онлайн-брифінгу — Центр громадянських свобод, ГО “Конгрес Активістів Культури”, Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу, Ukrainer, Dofa fund: cultural networking.


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

Максим Буткевич: щоб протистояти смерті, не можна відмовлятися від власної свободи

Громадянське суспільство в умовах війни: презентовано Барометр ОГС 2024

Культурна євроінтеграція та опір стиранню: про що говорили на Шостому Міжнародному Ярмарку Грантів у Сфері Культури

Безоплатна правова допомога для військових: контакти та ресурси

Як «Молода Просвіта» підтримує громади та переселенців на Івано-Франківщині

Діалог та підтримка: як ГЦ "Нова генерація" зміцнює громади Херсонщини