Олег Черненко: не хочеться ображати Майдан, але він — лише один з етапів

Громадський Простір продовжує знайомити читачів з новими громадськими ініціативами, що виникли в епоху після Євромайдану. Цього разу ми поспілкувалися з головою громадської організації «Хмельницька ...

Oleg Chernenko

Олександр Ярощук

Громадський Простір продовжує знайомити читачів з новими громадськими ініціативами, що виникли в епоху після Євромайдану. Цього разу ми поспілкувалися з головою громадської організації «Хмельницька ініціатива» Олегом Черненком та дізналися, чим живе сьогодні громадянське суспільство у Хмельницькому і які проекти намагаються втілити в життя активісти Поділля.

Г.П.: Пане Олеже, розкажіть детальніше про створення вашої організації. Що спонукало вас до активної громадської діяльності у Хмельницькому? Як і коли виникла така ідея?

О.Ч.: Під час Революції Гідності ми часто зустрічалися у місті на Майдані, знали, хто дійсно щось робить. У нас була закрита спільнота, в якій ми зібрали людей, які дійсно хочуть щось змінювати і робити.

Створити громадську організацію у Хмельницькому було моєю давньою ідеєю. Нехай вона буде невелика — 3 людей, але в ній мають бути люди, які розуміються в законодавстві, або люди, які професійно займаються громадською діяльністю. Це не означає, що вони завжди отримують за це гроші, а це означає, що вони готують якісні продукти і з ними рахуються політичні партії, органи влади тощо.

Зараз проблема в тому, що Майдан розійшовся, а деякі люди, по факту, ще там

Зараз проблема в тому, що Майдан розійшовся, а деякі люди, по факту, ще там. Знову жбанду геть!,зрада-перемога- це одна й та ж пісня, а конкретики мало. Ми зібралися. У нас є юрист, адвокат, є ще програміст. Всі громадські активісти. Ми зрозуміли, що дивимося в одну сторону.

Є дуже багато громадських організацій, яким потрібні люди на місцях, які вже мають методологію, але потрібно це якісно доопрацювати на місці і тоді навіть якщо в організації три людини, ти можеш проваджувати зміни, керуючись тим, що з тобою спілкуються серйозні організації.

Г.П.: Наскільки великою є ваша організація? Щось змінилося?

О.Ч.: Як було три засновники, так і залишилося. Членство в організації — це не є головне.

Г.П.: А загалом у Хмельницькому скільки б активних людей ви могли нарахувати?

О.Ч.: У Хмельницьку активних людей десь 10-15. Не так багато людей, які роблять якісний продукт, з яким рахуються у місті.

Г.П.: У яких проектах бере участь організація? Вони мають місцевий чи всеукраїнський масштаб?

О.Ч.: У першому проекті ми працюємо над Стратегією регіонального розвитку. Раніше я навіть не знав, що вона в області є, а виявляється, що вона одна з найкращих в Україні. До її написання долучилися Юрій Ганущак та Анатолій Ткачук, які є експертами децентралізації і обоє хмельниччани. Стратегія не виконувалася, тому що всі сподівалися на гарного дядька, який створить фонд розвитку проектів. Якщо й не створили, то не створили. Давайте звернемо стратегію розвитку, будемо писати план, хоча Франція та інші країни планують на 5 років і більше.

Другий проект — Індекс євроінтеграції. Будемо рахувати наскільки Хмельницька область відповідає положенням євроінтеграційних документів. Потрібно знайти точки, де в нас є прогалини і над якими потрібно працювати.

Ще один проект — щорічник “Регіони України”. Це суспільно-політичний зріз області.

Разом з Центром політичних студій та аналітики займалися лобіюванням закону про фінансування партій. Зараз займаємося прозорими радами. Будемо пропонувати і нагадувати на сесії ради партіям, що вони підписали меморандум про прозорі ради, де вказано цілий перелік питань. Будемо вносити це в регламент, тому що якщо ми зараз прогавимо регламент, то потім внести якісь зміни буде важко — тоді ми будемо гасити пожежі.

Реєстрація — це лише формальність. Якщо хочеш щось зробити, то вдасться

Г.П.: Як проходив процес реєстрації організації: складно чи спокійно?

Процес реєстрації проходив у муках. Але це тільки через наші причини, тому що не було часу, ще чогось. Реєстрація — це лише формальність. Якщо хочеш щось зробити, то вдасться.

Г.П.: Нагадайте, коли ви зареєструвалися?

О.Ч.: Офіційно зареєструвалися у серпні 2014 року, але працювали вже до того десь пів року.

Г.П.: Яким було спілкування з реєструючими органами? Виникали проблеми?

Ні, не було. Досить лояльно. Навіть одного разу я вніс помилку в документації і одразу ж на місці все виправили. Як таких перешкод в реєстрації я не бачу.

Г.П.: На вашу думку, яким є громадянське суспільство на Хмельниччині?

О.Ч.: Хмельницький досить млявий у плані громадянського суспільства і розвитку. Це біда і дуже погано.

Г.П.: Яким чином намагаєтеся побороти це?

О.Ч.: Намагаємося по максимуму зустрічатися зі студентами.

Перше — десакралізувати владу. Їх потрібно поважати, але не боятися. Це головна думка, яку я намагаюся донести до молоді. По-іншому ніяк. Якщо ти їх поважаєш, вони йдуть на контакт. Не потрібно казати, що ця влада погана. На місцях особливо багато з ким можна працювати, багато з ким можна йти на контакт. Розповідаємо студентам як написати запит на інформацію, як провести акцію і так далі.

Потрібно вести щоденну просвітницьку роботу. Потрібно піднімати якісно наше суспільство на інший рівень. Потрібно створити критичну масу активістів, які б тиснули на депутатів, тому що їхня пасивність породжена нашим небажанням їх контролювати.

Не хочеться ображати Майдан, але він — лише один з етапів

Г.П.: Все ж, на вашу думку, після Майдану щось змінилося у поглядах людей? Люди стали активнішими?

О.Ч.: Змінилося однозначно. З’явилося кілька людей, які прониклися духом громадського середовища. Не хочеться ображати Майдан, але він — лише один з етапів. Коли вже все геть погано, тоді треба йти на Майдан — це останній аргумент. Але з нього ще й потрібно вчасно вийти, підходити до більш конструктивного плану дій.

Г.П.: Насамкінець, який основний меседж ви б хотіли передати громадським активістам України та й взагалі усій державі?

О.Ч.: Потрібно зрозуміти, що революція — це один маленький, хоча і важливий, етап. Зараз потрібно засукати рукава і працювати. Нам потрібно перевиховати суспільство. І ще: не потрібно чекати швидких результатів, а навпаки наполегливо працювати.


Тематика публікації:    

Останні публікації цього розділу:

ЄС + Україна, Грузія та Молдова: громадські організації пропонують новий формат діалогу

Неформальна освіта в Україні: пропозиція велика, але люди часто вибирають не вчитися

Міжнародний тиждень Еразмус+ в Україні: партнерство, можливості, стратегування

Міст порозуміння: як в Україні починається діалог влади і громадян?

Вшосте відзначено переможців Національного рейтингу благодійників

«Сідайте за кермо!»: поради Аліни Бочарнікової щодо ГО соцпідприємництва