Молитовний Майдан: погляд з Америки

Громадський Простір

Д-р Джон Берджес, викладач систематичної теології Піттзбурзької протестантської семінарії (США), побував із візитом в українських вузах, зокрема, прочитав лекції для студентів НПУ імені М.П. Драгоманова. Його тема –  політична теологія – як християни дивляться на політику. Ми розпитали у гостя столиці про його погляди на ситуацію в Україні, про залученість різних церков та релігійних спільнот до подій на Майдані та у теперішні дні – до підтримки під час війни.

Переклад – Тетяни Калениченко.

Громадський простір: Не так давно у нас був Майдан і зараз триває війна… Багато релігійних діячів з різних релігій включаються в цей процес духовно. Чи знаєте ви про це? Що ви про це думаєте?

Д-р Джон Берджес: Я дуже пильно вивчав все, що відбувалося, всі новини про Україну. Але це мій перший візит і вперше можу доторкнутись до України. Я знав, що на Майдані були дуже активні релігійні лідери. По факту, Майдан допоміг різним представникам конфесій та релігій об’єднатись і бути разом. Я також бачив молитовні намети на Майдані, їх фото. Але також знаю, що Україна – це полірелігійна країна. Наприклад, є три православні церкви, греко-католицька церква, багато інших релігійних груп, серед них протестанти, юдеї, мусульмани. Майдан допоміг багатьох людей зібрати разом, але питання в тому: куди ми йдемо в майбутнє? І велике питання на зараз: чи буде в нас одна православна церква в Україні чи будуть три православні церкви так само? Наприклад, католики, православні та протестанти співпрацювали на Майдані, але можливо в них є різні погляди щодо українського майбутнього. Мені здається, що зараз тривають процеси, коли Україна намагається розібратися з цими питаннями. І мені дуже цікаво, що буде в результаті. Тому зараз дуже цікавий час для того, щоб бути в Україні.

Громадський простір: Як ви гадаєте, наскільки є важливими релігія і духовне наставництво, коли є така криза, як війна?

Д-р Джон Берджес: Так. Це дуже важливе питання. По факту, це тема нашого курсу. Тому що, з одного боку, релігія може вплинути на формування національної ідентичності. Але, з іншого боку, релігія  і особливо християнство говорить про щось, поза цим світом. І християни вірять в те, що в них є єдність поза національною ідентичністю. Важливе питання – як ми реалізуємо те, що, з одного боку, ми маємо національну ідентичність, а з іншого – виходимо за її межі і маємо жити в єдності.

Громадський простір: Але наскільки важлива духовна підтримка людям від духовних лідерів у такі важкі часи?

Д-р Джон Берджес:  Дуже важливо на даний момент для України, щоб всі парафії, всі релігійні громади або конфесії були сильними у своїй ідентичності, поширювали свою діяльність. Якщо християни будуть сильними у своїй християнській ідентичності, тоді вони зможуть допомогти іншим. Якщо вони будуть грати просто в політичні ігри, вони втратять свою ідентичність.  Отже, вони мають починати з молитви.

Громадський простір: Ми бачили дуже хороші приклади і на Майдані, і зараз, коли і юдеї, і мусульмани, і християни… Я навіть знаю, що буддисти були на Майдан та інші: наскільки це посилює нас?

Д-р Джон Берджес: Так, звичайно. Це те, що найбільше вразило усіх – молитовний рух Майдану, коли молились разом. Я бачив фотографії, коли кожного ранку служителі були на сцені Майдану. День починався з молитви і день завершувався з молитвою. І ви праві – це разом у молитві об’єднались люди різних релігій. Це був старт прекрасної можливості продовжувати цю демонстрацію в майбутньому, навчати цьому інших.

Громадський простір: У нас є такий орган, як Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, де представники різних церков разом приймають рішення. Чи є щось подібне в Америці?

Д-р Джон Берджес: У нас є Національна рада церков у США, але до неї входять тільки християнські церкви. Я думаю, що це унікальний і цікавий випадок, що в Україні є рада, яка поєднує не тільки християнські, а ще й інші релігії. Це справді дуже важливий приклад як для України, так  і для всього світу. Тому що я провів чимало часу в Росії, де ми маємо зовсім іншу ситуацію.

Громадський простір: Яка там ситуація?

Д-р Джон Берджес: Загалом у Росії російська православна церква – це найбільш видима церква. Інші церкви дуже малі і дуже мало впливають на ситуацію. У російській ситуації, в їхньому випадку, немає жодного поєднання союзу церков. Однак, ми не можемо казати, що в Україні така ж ситуація, як у США, так само як Україна не схожа на Росію. Але це, скажімо так, типова історія для України, що вона знаходиться між імперіями і виступає в ролі певного медіатора. Це також питання щодо майбутнього України – як їй вдасться, з одного боку, зберегти і християнську ідентичність, і свою полірелігійність. Наприклад, українські протестанти набагато більш активні і в соціальному житті, і в політиці в Україні, ніж в Росії. Отже, знову ж таки, це робить Україну дуже цікавим місцем для візиту.

Громадський простір: Чи можемо ми, американці і українці, чомусь повчитися одне у одного?

Д-р Джон Берджес: Отже, і в американців, і в українців були революції і ми будували нашу національну ідентичність після революції. Революції, безперечно, можуть слугувати початком чогось нового, але вони також вносять свій елемент хаосу. І у випадку Сполучених Штатів пішло багато років, щоб навчити різних людей жити разом. Ми досі вчимося це робити. Так само в нас залишаються проблеми міжрасових стосунків. Є різні релігійні групи, які між собою не спілкуються, не контактують. Я думаю, це те, чому можуть повчитись українці – дуже гарно, плідно працювати, але також треба набратись терпіння. Тому що будівництво нації забирає час. Я гадаю, що багато американців та європейців натхненні тим, що українці висловили на Майдані: вони хочуть правову державу, де керує закон. І це, знову ж таки, нагадує їм про те, як важливо мати демократію в країні і країну без корупції. Часто в США або в Європі ми забуваємо про те, як важливо в принципі мати державу, де керує закон. Українці допомогли нам нагадати про це.

Громадський простір: Можливо, наостанок кілька побажань нашим читачам?

Д-р Джон Берджес: Найбільше, найголовніше моє побажання всім українцям – щоб вони продовжували розвивати свою країну і вчились, як жити один з одним, навіть якщо вони в чомусь не погоджуються. Можливо, українці зможуть послужити прикладом для всього світу, як створювати примирення після революції. У будь-якому випадку, це моє побажання та надія на майбутнє.

__________________________

Розмову вела: Любов Єремічева
Транскрибування: Христина Юхней