Марта Руда: Україну екологічну я бачу як країну щасливих людей

Марта Руда - експертка в ГО "Інститут дослідження адаптації законодавства" та в Центрі підтримки реформ при Кабміні, поділилася із Громадським Простором думками щодо екологічної реформи, розповівши, ...

Марта Руда

Громадський Простір

Марта Руда – експертка в ГО “Інститут дослідження адаптації законодавства” та в Центрі підтримки реформ при Кабміні, поділилася із Громадським Простором думками щодо екологічної реформи, розповівши, на які основні каміння спотикання вона наштовхується зараз та міркує над тим, чи є успіхи у цій сфері за останні роки. Цією бесідою продовжуємо серію матеріалів, присвячену трансформації нашої країни.

Громадський простір: Назвіться, будь ласка, та озвучте сферу вашої діяльності. 

Я експертка з екології у Реанімаційному Пакеті Реформ та громадській організації “Інститут дослідження адаптації законодавства”. Маю досвід роботи в державних органах з екології, давно цим переймаюся особисто, тому стараюсь і в законодавчих органах, і в тій можливості реформування, яка зараз з’явилася, домогтися того, щоб в нашій державі ця сфера була реформована і не забута, не відкинута на задній план.

Громадський простір: Традиційно, екологія, освіта, охорона здоров’я, культура – є такими темами, що знаходяться не на передових ділянках нашої держави. Чому вас зацікавила саме екологія?

Важко сказати чому. Мені саме ця тема близька особисто і я відчуваю важливість цієї сфери,  її необхідність для людини. Географією я захоплювалась ще в школі,  і це захоплення переросло у щось більше. Я сама із Західної України, нас часто возили на природу, в гори – можливо, ці поїздки прищепили любов до природи, до екології, це заслуга вчителів. Втім, у мене юридична освіта, і також за плечима Європейські студії.

Громадський простір: На якому місці знаходиться Україна серед європейських держав в плані екологічної безпеки?

в ЄС давно є усвідомлення важливості екологічної сфери

Якщо порівнювати нас з країнами Європейського союзу, то ми значно відстаємо, по-перше, в плані регулювання, і взагалі за пріоритетністю цієї сфери. Тому що в ЄС давно є усвідомлення важливості цієї сфери, її інтеграції в принцип сталого розвитку, тобто поєднання соціальних, економічних і екологічних аспектів для того, щоб не було дисбалансу – наприклад, щоб через розвиток бізнесу не страждали соціальна сфера і екологічна. А у нас суспільство знаходиться на іншому етапі, на жаль, на нижчому рівні усвідомлення важливості соціального і екологічного аспектів.

Нам здається, що зараз ми проведемо всі економічні реформи і все це на добре, а от що від цього люди постраждають, і потім ми вкладемо значно більше коштів  в лікування, в соціальну сферу, економічну – цього ми ще не усвідомлюємо. Тому в цьому плані ми знаходимося нижче, відповідно, в нас менш правильно врегульовано законодавство і менше впроваджено. Ми зараз бачимо, що є дуже багато питань по стану довкілля. Хоча через кризу і закриття багатьох підприємств-забруднювачів, котрі ще були за часів Радянського Союзу, екологія трошки покращилась, тому що просто закрили деякі підприємства. Але взагалі у нас над цим дуже низький контроль – ми навіть не знаємо про чимало проблем, які в нас існують, через те, що не моніторяться багато показників стану довкілля.

Громадський простір: В контексті екологічних реформ, якими є ключові стратегічні цілі держави на найближчі роки?

На щастя, в нас є дуже великий об’ємний розділ щодо охорони навколишнього середовища в Угоді про асоціацію, і цим уже держава підписалася на цілий ряд важливих тем. Розділ поділений на вісім підсфер, кожна з яких врегульована рядом актів, які потрібно буде впровадити, і це поставило Україні ряд дійсно важливих цілей, яких потрібно прагнути. Не вистачало саме такої комплексності і деталізації в національному законодавстві.

У нас раніше існувало багато екологічних актів, але вони були декларативні, наприклад, не було ніяких механізмів, не були виділені кошти  на реалізацію, таким чином, дуже багато речей залишились на папері. А ось зараз, з Угодою про асоціацію, є великий шанс справді їх впровадити, адже там уже двосторонні органи, які контролюватимуть виконання, далі звітуємося. Європейський Союз приїжджає до нас, дивиться, і це вже значно покращить виконання цих цілей в сфері екології, сподіваємося.

Громадський простір: Ви згадували про важливі законопроекти, які створені саме в цьому ключі зараз…

Так, якраз  в контексті цього, велика робота на першому етапі ведеться по законопроектам. У нас і досі багато застарілих підходів до регулювання. Ось зараз у Верховній Раді зареєстровані три великі комплексні законопроекти, котрі спрямовані на виконання Угоди про асоціацію і вони допоможуть базово змінити ситуацію. По-перше, це законопроект про оцінку впливу на довкілля, який дозволить оцінити майбутній вплив різних забруднюючих установок, які збираються будувати. За участі громадськості повністю буде проведена комплексна експертиза, до того, як видати остаточний дозвіл, що можна, наприклад, там це будувати.

 

Марта Руда

Другий законопроект стосується стратегічної екологічної оцінки, він також зареєстрований у Верховній раді і передбачає оцінку різних планів програм – це містобудівна документація, наприклад, енергетична стратегія України, яка повинна підлягати цьому. Він також передбачає європейські зобов’язання, міжнародні зобов’язання і дуже важливий для того, щоб ми на попередньому етапі  перед тим, як щось робити, думали, що ми робимо і до чого воно призведе. Тобто щоб ми могли оцінювати наслідки.

Третій законопроект стосується нового підходу до управління водними ресурсами, тому що у нас це поділено на двадцять чотири області, тобто різні області управляють водними ресурсами. А те, що річка тече з однієї області в іншу, і якщо там дадуть дозвіл на якісь викиди, а водойма ж далі тече… Або якщо дають дозвіл забрати багато підземних вод, а в сусідній області вже криза – не буде води. Тому в Європейському Союзі вже давно такі ресурси управляються за басейновим принципом. Виділяється – де є басейн річки, куди вона впадає, звідки бере початок, територія  країни розділяється за цими басейнам і управляєтеся. Це значно ефективніше і логічніше. Тому такий законопроект, який також зареєстровано у Верховній Раді, спрямований на поділ території в Україні на, здається, дев’ять басейнів. Потім будуть створені органи управління, що наблизить нас до Європейського Союзу і дійсно покращить цю сферу. Тому що наразі у нас погана наявність знань у кого є вода, і низька можливість цим управляти.

українці традиційно добре ставляться до природи, стараються все берегти, але це треба приживлювати змалечку

Однією з важливих проблем є те, що у нас було запроваджено мораторій на перевірки екологічної інспекції. Виявлено дуже багато випадків, коли в річки скидали все, що хотіли, забруднювали ґрунти, і навіть коли люди бачили, що навколо відбуваються порушення, що відбувається скид, інспекція не могла приїхати перевірити – через мораторій на перевірки. Зараз, наскільки я знаю, вони вже мають можливість перевіряти. Але весь механізм потребує того, щоб на місці був контроль, щоб в тих самих органів були гроші, щоб перевірити, що забруднено, підрахувати відповідну шкоду. І взагалі мова йде про просвіту населення, яку потрібно починати з молодого покоління. Те, що потрібно впроваджувати, поки на папері, у нас  бракує комплексних широких програм, фінансування, розробки різних матеріалів, аби була змога роздати їх по всіх школах. Хоча українці традиційно добре ставляться до природи, стараються все берегти, але це треба приживлювати змалечку, бо якщо батьки цього не приживили, а в школі про це не говорять, то дитина може і не знати. Є дуже гарний приклад у Франції, де є спеціальна шкільна програма, в рамках якої діток возять до навчальних ферм. Діти, які живуть в містах, не знають як виглядає, наприклад, свинка, помідор, чому треба його берегти, чому треба  сміття збирати роздільно. Їх привозять, показують, як це все функціонує, як річка тече, і це допомагає дітям зрозуміти себе як частину природи, і таким чином більш відповідально ставитися до навколишнього середовища у майбутньому, будучи дорослими.

Громадський простір:  Чи входить проблема зміни клімату в порядок денний нашої держави на сьогодні?

З того, що я бачу в інформаційному полі, після конференції в Парижі, актуальність цієї проблеми знизилась. На конференції було дуже багато різних ініціатив, обговорень,  і громадські активісти об’єдналися, провели роботу, щоб Україна взяла на себе дійсно хороші зобов’язання (хоча вони оголосили про дуже низькі зобов’язання зі своєї сторони). Після Паризької конференції ця проблематика втратила свою актуальність і єдине, що підіймається, це тематика кіотських грошей, котрі Україна була винна Японії. Але саме проблема зміни клімату не обговорюється і не актуальна в державних колах. Єдиний такий успіх, яким можна похвалитися, що також є частинкою цього процесу, це план боротьби з опустелюванням, розроблений Міністерством з екології разом з робочою групою, громадськістю – це знаходиться на завершальному етапі. Здавалося б, до чого Україна до пустель? Насправді, це велика проблема і для України – у нас через сільське господарство осушується земля, забирається вода, ми змінюємо самі водотік річок, десь орошено, десь осушено, болота висушуються, і через це знижується рівень води, що приносить збитки для держави. Це також змінює наш клімат. Це потребує цілого ряду дій на рівні держави: від посадки дерев до управління сільським господарством, управління водними ресурсами, щоб довгостроково впливати на ситуацію. І в цьому плані є успіхи.

Громадський простір: Про беззаконня: бурштинові скандали, які постійно звучать, вирубка лісів, прибережні зони… Як планує держава з цим боротися?

беззаконня може бути подолано простим шляхом – це правоохоронні органи, але вони закривають на це очі

Думаю, мало хто не знає про ці проблеми в Україні, особливо про бурштин. Вдалося зняти ці всі вирубки, всі були шоковані такими відео. Але держава, декларуючи те, що ми хочемо боротися, насправді дуже мало робить. Беззаконня може бути подолано простим шляхом, який вже є – це міліція, правоохоронні органи, але те, що воно не долається, так само як і вирубка лісів, це ознака того, що вони закривають на це очі. Чому? Можливо, вони є в цих схемах, чи вони бояться, але вони однозначно знають, і однозначно їх викликають, але очевидно там великі злочинні угрупування. Це вже фактично питання політичної волі правоохоронних органів, щоб з цим боротися. Я знаю про ініціативи на рівні парламенту, щоб цю галузь вивести з тіні. Є кілька законопроектів, зокрема є непоганий про старателів, у якому їх фактично легалізують, вони платять податок, якщо там невеличка територія, непромисловий видобуток. Але, на жаль, Верховна Рада не добралося до цього. Та й взагалі зараз у Верховній Раді мало за що голосують, але принаймні є спроби на законодавчому рівні це врегулювати. Хоча, на мою думку, тут більша роль правоохоронних органів, адже навіть якщо приймуть хороший закон, а міліція, прокуратура і правоохоронні органи не будуть його контролювати, то сама ситуація залишитися.

Громадський простір:  Питання щодо Чорнобильської зони. На скільки мені відомо, з неї планували створити заповідник. Чи є рух в цьому напрямку?

Наскільки я знаю, плани ці є і Мінприроди над цим працює. Вони принаймні декларують, що у них є такі повноваження  щодо створення та підготовки заповідника. Такі кардинальні кроки мені невідомі наразі, але і екологічні активісти про це говорять, адвокатують, тому що там дуже гарно збереглися і флора, і фауна. А на якому етапі це – ще невідомо.

Громадський простір:  Зрозуміло. Чи відбуваються зміни зсередини  самого Міністерства? Наскільки легше стало громадським активістам та усім, хто має бажання якимось чином впливати на екологічну ситуацію, достукатися до чиновників? 

за два роки, які пройшли після Майдану, ситуація покращилась

Можу сказати, що за два роки, які пройшли після Майдану, ситуація покращилась – не стовідсотково, не кардинально, але загалом покращилась. Міністерство стало більш відкрите до громадськості, запрошує, анонсує, сайт став інформативнішим. Хоча й досі про деякі речі громадськість дізнається постфактум  – про те, що уже відбулося – чи якась нарада, чи робоча зустріч. Але Міністерство йде на діалог, старається бути відкритим, розширюватися, хоча у них не збільшився штат людей, які займаються зв’язками з громадськістю. І це проблема самого Міністерства, що у нас фактично немає ресурсів, щоб нормально вести роботу з громадськістю.

Зараз із новими зобов’язаннями за Угодою з асоціації і з новим законодавством про децентралізацію йде перерозподіл повноважень, у тому числі в галузі екології. Міністерство збирало представників всіх областей управлінь охорони навколишнього середовища в облдержадміністраціях – говорили про те, що вони можуть на себе взяти, що не можуть, які їхні бачення. Управління на місцях говорять про те, що вони може б і хотіли, але вони не можуть, їм теж треба відповідні ресурси, їм треба поміряти, наприклад, забруднення і так далі – їм не вистачає і технічної бази, і людського ресурсу. Але загалом робота з децентралізації, перерозподілу повноважень почалася.

Громадський простір: Ви вже згадали про деякі проблеми, але загалом – з якими труднощами зіштовхуються екологічні зміни, які відбуваються в державі? Що  нам заважає рухатися і розвиватися?

люди не розуміють: якщо ми сьогодні не забезпечимо якість води і повітря, то завтра будемо все це на собі відчувати

Я би назвала дві головні взаємопов’язані проблеми. Перша причина – це низька пріоритетність екологічної політики. Люди не розуміють: якщо ми сьогодні не забезпечимо якість води і повітря, то завтра будемо все це на собі відчувати – хворіти, помирати, у нас будуть діти народжуватися з відхиленнями і так далі. Це все навіть не для пташок, це для людей. Багато хто цього не розуміє і в органах влади. Через таку низьку пріоритетність, відсутнє нормальне регулювання і фінансування цієї сфери, а вона досить таки коштовна. Наприклад, навіть забезпечити моніторинг води, повітря, поміряти де і як забруднено – це дуже великі кошти. І навіть серед сфер Європейського Союзу, країн, які приєднувалися, ми знаємо, що це найкоштовніша сфера. Скільки грошей треба витратити, підтягнути, для того, щоб це все встановити, тому що це треба всюди: повітря, вода, земля, всю країну треба привести до цих  норм, десь поставити датчики, встановити багато різних охоронних зон, щоб досягти хорошого статусу вод, якості повітря.

Марта Руда

Громадський простір: Мені здається, що якщо у нас забруднено в умах, то буде забруднено і довкола. Яких основних цінностей бракує українцям, щоб ми нарешті почали звертати увагу на екологію, культуру, освіту – те, на що ми, зазвичай, не звертаємо увагу?

я бачу відсутність відповідальності  і довгострокового планування, причинно-наслідкового зв’язку

Можливо, цінності, яких бракує – це не моя сфера, але я бачу відсутність відповідальності  і довгострокового планування, усвідомлення причинно-наслідкового зв’язку. У нас повна короткозорість і відсутність відповідальності, нерозуміння того, що якщо сьогодні ти викинеш батарейку, то завтра з цієї води будеш пити ти, твої діти, твої онуки. Маємо невміння поєднати, здавалось би, очевидні речі…

Громадський простір: Насамкінець, в ідеалі – вилікувана, екологічно чиста і здорова країна – якою ви її собі уявляєте? Що у ній є  якісно нового, чого немає зараз?

Я подумала, що порівняно з іншими країнами, у нас люди менш щасливі. У країнах, котрі є екологічно успішними – люди дійсно більш щасливіші. Тому країну, яка є екологічно дружньою, відповідальною і здоровою, я бачу як країну щасливих людей. Внутрішньо повноцінно щаслива людина – більш відповідальна, і так я бачу нашу країну.

Спілкувалася: Любов Єремічева
Транскрибування: Дар’я Демут 


Тематика публікації:                

Останні публікації цього розділу:

Мислімо критично! На Українському радіо стартує медіаосвітний проєкт "Все Потребує Доказів"

На шляху до сталого розвитку. Як ПРООН заохочує українців до змін

Що варто знати про новий проєкт Стратегії розвитку громадянського суспільства?

Мистецтво дії білоруського художника Олексія Кузьміча

Андрій Грудкін: єдина альтернатива для громад на лінії зіткнення — це розвиток

ЦВК: просвіта. Певність та знання для усвідомленого вибору