Громадянське суспільство йде на вибори: плюси і мінуси

Громадський Простір

В контексті сучасних дискусій щодо особливостей виборчої кампанії до Верховної Ради України 2014 року найчастіше звертають увагу на один доволі цікавий та, почасти, неочікуваний для багатьох факт — наявність в передвиборчих списках партій багатьох громадських активістів та журналістів. Очевидно, що щось мало змінитися на політичній арені, аби призвести до такого стану речей.

З одного боку, це може бути логічним наслідком Майдану та майданівського руху, а отже свідчити про стрімкий розвиток громадянського суспільства. З іншого боку — це також може бути процес об’єктивного розвитку політичної системи в Україні. Не варто виключати й того, що громадянське суспільством по-новому бачить свою роль та місце в координаті сил влада-суспільство-громадяни. Інше питання, яке очевидно мало б постати, стосується наступного: що зміниться в системі влади після проходження до парламенту цих осіб? Адже щось же повинно змінитися?!

З огляду на це, нам вдалося поспілкуватися з експертами та представниками громадянського суспільства, які не йдуть на вибори, та дізнатися їхню думку – чи доцільно брати участь у виборах громадським активістам та журналістам.

- Чому громадські активісти пішли на вибори? Що їх спонукало взяти участь саме у цій виборчій кампанії? Які були для цього причини?

“Громадські діячі мають з чим іти, мають якісь конкретні плани, конкретні програми. Вони вже працювали над чимось, якщо мають хорошу команду або соратників, навіть однодумців. А такі є. Я особисто знаю таких людей. Це було б дуже добре якби вони пройшли — саме такі бійці”.
Ірина Войціховська, журналіст, редактор, ОДТРК

«Я считаю, что гражданское общество не представлено в полной мере. Нужно еще подумать и сформулировать для себя что такое гражданское общество: если это отдельно взятые люди, которые работали в свое время в медийной сфере или так называемые «совместные политические течения». Еще в 1997 году обсуждался вопрос – когда же в Украине сформируется гражданское общество. И вот я дожил до этого времени и, оказывается, что оно еще не сформировалось. Тут еще один аспект надо заметить: у наших людей очень короткая политическая память. И многие или не хотят разбираться, или времени нет. Я думаю, что должны появится люди, но вопрос когда. По крайней мере не в этом году».
Тимур Душко, Головний редактор видання “Дорожня газета”

“Я думаю, що це принциповий тест для громадянського суспільства. Наскільки він буде позитивним, я думаю, що зараз ще рано говорити, тому що всі мають надії на рахунок того, що він несе свої позитиви. Але яка буде їхня кількість (громадських активістів – авт.), наскільки вони будуть здатні створювати нові правила і порядки? Чи вони будуть просто поглинуті якимось зовнішнім середовищем інших, в тому числі олігархів чи кимось іще. І вони знівелюються, тобто вони будуть “один із 450-ти”, а не як ми на сьогоднішній день говоримо про них як про представників громадянського суспільства. Тобто це перевірка для них, в першу чергу. І якщо вони будуть здатні, то це буде, звичайно, дуже позитивно. Якщо вони не будуть здатні, то буде необхідно всім розібратися чому”. 
Тарас Боросовський, журналіст, редактор, м.Житомир

“Мета, я сподіваюся, гарна, красива — змінювати те, що можна змінити на краще в цій державі. У мене є сподівання, що ті люди, які пройдуть туди, будуть робити якісь великі, серйозні речі”.

- Чому так трапилося, що саме в цьому році багато громадських активістів вирішили взяти участь у виборах?

“Після Революції гідності виникло сподівання, що дійсно можна впливати, і в тому числі впливати, перебуваючи у владі. Не просто потрапити туди і ні на що не впливати. З’явилося відчуття того, що можна на щось впливати, а значить треба брати на себе відповідальність”.

- Чи впливатимуть громадські активісти та журналісти на перебіг виборчої кампанії?

“Дуже мало ще самої кампанії. Але тим не менш вже є виступи, які говорять про те, що коли громадський активіст йшов в певну партію, то він вже проговорював певні моменти. І якщо навіть приходить людина в партію і говорить відверто, що в мене є якась позиція, що є якийсь стрижень, який ніколи не може змінити. І це вже добре для партії, тому що в більшості своїй наші партії були без стрижня і без будь-якої відповідальності. Хтось врешті-решт має це робити, пояснювати; хтось має до цього спонукати своїм власним прикладом. Я думаю, що це класно, що вони йдуть. Вони будуть впливати на інших”.

- Чи не викличе це розкол в громадянському суспільстві — щось на кшталт історичного розмежування між реєстровими і низовими козаками?

“Я не бачу в цьому проблеми. У нас розкол в громадянському суспільстві завжди був і завжди буде”. 
Олег Гришин, Комітет виборців України (КВУ)

Залишається сподіватися, що досягнення Майдану в руках нових політиків не стануть засобом власного піару. Хочеться також з часом побачити, що, все таки, розвиток громадянського суспільства, який трапився на зламі двох епох в українській історії, буде все ж інтенсивним, а не екстенсивним. Саме сьогодні відбуваються ті процеси, після завершення яких можна буде з впевненістю сказати, чи змінилася країна, чи стала вона на крок ближче до цінностей демократичного врядування, рівності, справедливості, цінностей правової держави та активної громадянської участі.

Автор : Олександр Ярощук