Фестиваль рівних прав і можливостей INFEST 2016: як це було

Громадський Простір

19 жовтня, в рамках проекту «Жінки – це 50% успіху України», відбувся перший на Вінниччині Фестиваль рівних прав і можливостей INFEST 2016. Він об’єднав усіх тих, кого турбує посилення безпеки та збереження миру кожного міста та села, кожної сім’ї, кожної людини. Про те, як минув фестиваль, у чому його родзинки, що планується на майбутнє Громадському Простору розповіли наступного ж дня після заходу – його організаторка Світлана Ходакова – координаторка проекту Жінки – це 50% успіху України у Вінницькій області, голова правління ВООГО “Відкрите суспільство” та Світлана Дубина, голова правління Інформаційно-просвітницького центру «ВІСЬ» (партнера події). 

Організатори події так пояснюють її концепцію:

У час розгортання конфліктної ситуації на території рідної країни відчуття небезпеки та соціальної несправедливості особливо загострюється. Мірилом ефективності подолання кризового стану стає дотримання гуманістичних цінностей у найскладніших ситуаціях, зокрема через забезпечення рівних прав та можливостей кожного. Тому головними завданнями заходу було визначено підвищення рівня гендерної культури жителів (у першу чергу, молоді) та посилення рівня толерантності й взаємоповаги у відносинах один до одного.

Дотримання рівних прав та можливостей – це не лише проблема, що стосується жінок і чоловіків, це питання захисту та розвитку різних спільнот – інвалідів, переселенців, ветеранів АТО, дітей, пенсіонерів, жертв домашнього насилля, негетеронормативних осіб тощо. Світлана Ходакова, голова організації – ініціаторка проекту зазначає, що «Подібного фестивалю на Вінниччині ще не було. Хоча очевидним є те, що потреба у його проведенні вже стала нагальною. Адже проблема дотримання рівних прав та можливостей – це проблема безперешкодного руху до правової, безпечної для кожного, держави».

INFEST 2016 представляв п’ять основних потоків: практично-просвітницький – майстер-класи, лекції; перформативний – вистави, публічні дебати, майстер клас з самооборони; відео-майстерня – перегляд та обговорення тематичних відео-роликів; консультації – безкоштовні консультації з питань захисту власних прав; панельний інтерактив – мистецькі заходи, флеш-моб, виставка карикатур на тематику протидії дискримінації, інфографіка.

Повністю бесіду Ви маєте змогу побачити та почути на відео, тут пропонуємо окремі її фрагменти:

Світлана Ходакова:

“Я сьогодні зустріла викладачку із університету “Україна”, студенти з якого були у нас. Вона казала, що студенти у захваті. Там навчаються й студенти, які не чують. Вони проводили Театр Жестової Мови – для них був перекладач жестової мови. У них брали інтерв’ю, вони розповідали, наскільки важливо, коли їх запрошують на такі заходи і дають їм можливість почути, що там відбувається, тому ще це дуже рідко буває. Вони не інтегровані у суспільне життя, на жаль. Це тільки початкові кроки – було б добре, якби вони могли відвідувати кінотеатр, наприклад, чи зайти кудись кави попити”. 

Фото з Фестивалю INFEST 2016

 “Люди хочуть ходити на фестивалі, їм це подобається, їм подобається, коли різні локації і в різний час – їм хочеться інтелектуально “тусуватися”…Я подумала: “А чому б нам не зробити такий фестиваль?” Ми ж маємо дуже багато матеріалу – власного і багато такого, що можна просто показати, і скільки в нас організацій, які працюють в даній сфері, що також мають такі напрацювання – Гендерний Соціальний театр, Театр Жестової Мови, наші дебатери…

Вчорашній захід показав… Коли ми повернулися в офіс, і зробили зворотній зв’язок того, що відбулося, то говорили про те, що ми ж не робили прогон, репетицію. Ми все це зробили без репетиції. Так, були якісь шорохуватості – не без того, але як на перший фестиваль, на таку кількість людей і на такий простір, я думаю, що головне – дух”.

Що мені ще вчора сподобалося – багатьох людей я знала, а багатьох я бачила вперше – вони побачили оголошення, афішу… Виникли нові партнерства. В Аграрному університеті кажуть: “Давайте ми заплануємо те й те”, Жмеринка хоче, Козятин хоче, нова поліція теж хоче.  Гендер вже від маргінального стає більш популярним, модним”.

Редакторка одного телеканалу, яка презентувала нам приклади медіа-кампаній, завершила на флеш-мобі #‎яНеБоюсьСказати‬. Цим флеш-мобом почалися публічні дебати на тему, чи має бути цей флеш-моб анонімним. Тобто  одні говорили, що має бути анонімним, інші – публічним. Вони шукали аргументи за і проти. Коли вони шукали ці аргументи, то знаходили інші. Це було досить цікаво. І після цього вони оголосили про постійно діючий флеш-моб. Представники дебатного клубу зробили таблички “Я не хочу мовчати”, тому що вони зіштовхуються із проявами дискримінації – в навчальних закладах, у своєму житті. Вони говорять про те, що це треба робити видимим для того, щоби  зменшувалась кількість такої дискримінації, її рівень.  Якщо вони будуть робити це видимим, говорити про це, не боятися, ми швидше досягнемо тих змін, до яких прагнемо. Із цими табличками учасники фотографувались, робили фотосесії і потім мають викладати у соцмережі. Тобто флеш-моб #‎яНеБоюсьСказати переріс у “я не хочу мовчати”.

Світлана Дубина:

“Я вчора особисто отримала велику насолоду – і від власне події, і від реакції людей, які взяли у ній участь, особливо молодих. Я дуже мріяла, щоб таке сталося – і мрія збулась.

Вчора було класно, тому що про серйозні речі вдалося поговорити різноформатно, абсолютно різними векторами, різним людям. Нарешті ми почали мережувати організації. І якщо в нас є спільні теми, говоримо про них усіма організаціями, які до цього долучені – ми то пазлуємо.

Був успіх, було гарно, і я думаю, що була користь. Судячи по дітях – була користь”.

Власне, відео всієї розмови: 

Український Жіночий Фонд підтримав захід просвітницькою літературою з визначеної тематики.
За фінансової підтримки Уряду Швеції.