Еко Місто: фотографи, музиканти, художники плечем до плеча збирають сміття

Любов Єремічева

Сергій Безбородько – лідер та один із засновників чернігівської ініціативи Еко Місто. Як і багато інших команд, активісти Еко Міста розпочали свої добрі справи на благо громади вже після Майдану, тож цим інтерв’ю Громадський простір продовжує серію розповідей про новостворені організації. Як ви вже зрозуміли, специфіка цієї молодої ініціативи – екологічна діяльність. За короткий проміжок часу активним чернігівцям вдалося залучити в свої лави багатьох волонтерів, серед яких є й представники культурно-інтелектуальної еліти. Про основні напрямки роботи, про те, чи є актуальними суботники на сьогоднішній день та що заважає Еко Місту стати зареєстрованою інституцією – у цій бесіді.

Сергію, з чого почалася ідея Еко Міста? Хто ці ентузіасти, які почали ініціативу, коли це відбулося?

– Наша історія почалася з простої ідеї прибрати своє улюблене місце відпочинку. Навесні 2014 року, як тільки зійшов сніг, ми з друзями просто жахнулися від того, яка неймовірна кількість сміття накопичилася за зиму на нашій улюбленій галявинці в лісі. Ми купили рукавички, сміттєві мішки і призначили зустріч на ранок суботи. Зараз смішно згадувати, але перший наш суботник закінчився в той момент, коли закінчилися порожні мішки, а сміття було ще дуже багато. Оцінивши масштаби забруднення, ми вирішили зустрітися в наступну суботу на тому ж місці, а потім знову, і ще раз, і так тривало все літо. Щосуботи ми зустрічалися і проводили три година за прибиранням громадських місць відпочинку. За те літо ми змогли прибрати від сміття майже весь лісопарк Ялівщина, берег Десни в районі старої переправи, березовий гай і озеро Земснаряд. Про свої досягнення регулярно звітували на сторінках у соціальних мережах і дуже швидко почали знаходити однодумців.

У чому полягає основна місія Еко Міста? Чого ви прагнете досягнути?

– Прибрати все сміття – просто утопія, завжди знайдуться “свині”, які залишать після себе купу відходів в лісі. Але надихнути молодих активних людей на добрі справи нам цілком під силу і саме в соціальній активації ми бачимо свою основну мету. Чернігів – невелике провінційне містечко, тут все ще прийнято споживати понад міру, загортати споживане в тридцять три шари упаковки і не думати про наслідки. Але ми впевнені, що все це ненадовго – і з нами вже згодні кілька сотень людей, які роздільно збирають сміття, возять використані батарейки у спеціальні пункти прийому і допомагають нам на суботниках. Ми не агітуємо відмовлятися від всіх зручностей, а всього лише пропонуємо вести звичний спосіб життя, в якому буде трохи більше екологічної свідомості. Це питання вибору, а не обмежень.

Які основні напрямки вашої діяльності?

– Зараз у нас кілька напрямків роботи, в яких є успіхи. Перший, як ви вже здогадалися – соціально-екологічні акції з прибирання зелених зон. Їх ми проводимо у весняно-літній період. За минулий рік на таких акціях побували майже 4000 чернігівців, було роздільно зібрано понад 10 000 мішків сміття, майже 10 тонн скла і 2 тонни пластика відправлені на вторинну переробку! Ще один напрямок – збір відпрацьованих батарейок та просвітницька діяльність. Нещодавно закінчився наш проект «Дні екології в школах Чернігова», за яким інтерактивну лекцію «Велика шкода маленьких батарейок» почули діти з кожної чернігівської школи.

Чи ви вже зареєстровані як громадська організація? Якщо ні, то чому? 

– Ми досі не зареєстровані як громадська організація, що абсолютно ніяк не заважає нам робити великі справи, домовлятися про співпрацю з органами місцевої влади, просто офіційно називаємо себе «ініціативною групою». Нас трохи лякає сувора звітність, бюрократія, офіційні папери. Плануємо реєстрацію вже в новому році, хочеться детальніше розібратися з усіма правилами.

Щодо методів… Чи не є суботники чимось віджилим, старомодним, нецікавим? Як вам вдається залучати волонтерів, активістів до ваших акцій?

– Ми ні в якому разі не вважаємо суботники чимось старомодним або не цікавим, принаймні наші. З першого дня на акції ходить практично вся «просунута» молодь міста! Фотографи, музиканти, ді-джеї, програмісти, художники, журналісти, озброївшись рукавичками та сміттєвими мішками, плечем до плеча збирають сміття – і надихають інших на позитивні зміни. Така компанія дуже швидко стала обростати однодумцями і підтримкою. Після кожного прибирання ми залишаємося в лісі і проводимо разом час, знайомимося, спілкуємося, відпочиваємо. Люди з нетерпінням чекають суботу, щоб знову зустрітися з друзями. Ну, а для залучення нових волонтерів у нас найкраще працюють соціальні мережі і «сарафанне радіо». За всю історію проведення суботників не було жодної людини, яка була би розчарована від того, що даремно витратила час, тому на нові акції волонтери приводять своїх друзів. Був навіть випадок, коли дівчинка-студентка на наступне прибирання прийшла з мамою!

Яку вашу ініціативу вважаєте найуспішнішою, найцікавішою?

– У травні місяці цього року, нам вдалося добитися дозволу і підтримки від влади і поставити скриньки для збору відпрацьованих батарейок в кожній школі міста. За скринькою стежить педагог-організатор, а волонтери допомагають його обслуговувати. Здавалося б – все просто, але ефект перевершив всі очікування! Виявилося, що майже кожен школяр знає про шкоду батарейок, але досі не мав зручної можливості, щоб попрощатися зі старими батарейками і відправити їх на переробку. Так ось, почавши збір батарейок в травні, трохи прикрасивши його конкурсом серед шкіл на найбільшу кількість зібраних елементів живлення, на сьогоднішній день нам вдалося зібрати понад 50 000 батарейок, що у вазі складає більше 1 тонни. А після нового року, з нового семестру, ми хочемо ввести індивідуальну мотивацію для школярів. За кожну здану батарейку, учень буде отримувати монетку, ми назвали її «еко». Такі монетки можна буде збирати, накопичувати, купувати за них цікаві сувеніри і навіть розплачуватися в деяких кафешках нашого міста.

З якими труднощами доводиться зіштовхуватися молодій ініціативі?

– Банально говорити про відсутність постійного фінансування не хочеться, все ж таки, основною трудністю на теперішньому етапі я б назвав малий досвід громадської роботи, менеджменту та організації. Майже для кожного члена нашої команди така діяльність – нова, тому часто виникають збої і непорозуміння. Саме тому весь минулий рік ми відвідували безліч тренінгів з командоутворення, адвокації громадських ініціатив та інші. Досвід, знайомства та друзі дуже важливі для молодої організації.

Актуальний меседж (послання) чи побажання тим, хто читатиме про вас?

– “Думай глобально, дій локально!” – головний заклик до суспільства, щоб ми нарешті прокинулися й почали діяти. Набридло скаржитися та жалітися, ніхто не зробить наше оточення кращим, окрім нас самих.

Довідково: сайт організації