Як спитати з тих, кого не можна карати?

Реформа закладів соціальної реабілітації правопорушників, які не досягнули віку кримінальної відповідальності.Українське законодавство чітко визначає, що кримінальна відповідальність настає з 16 ...

child
Як спитати з тих, кого не можна карати?

Реформа закладів соціальної реабілітації правопорушників, які не досягнули віку кримінальної відповідальності.

Українське законодавство чітко визначає, що кримінальна відповідальність настає з 16 років і за окремі злочини з 14 років. Проте на практиці інколи діти вчиняють кримінальні правопорушення і до настання відповідного віку, за що не несуть кримінальну відповідальність. Це ставить непросте питання перед державою – що робити в такому випадку, аби дитина не повірила у свою безкарність, а в результаті відповідного впливу більше не порушувала закон?

Довгий час звичною відповіддю на таке питання є норма закону – якщо дитина досягла хоча би 11 років на момент вчинення передбаченого Кримінальним кодексом діяння, через судовий розгляд призначати їй примусові заходи виховного характеру, найсуворішим із яких є поміщення до закладів соціальної реабілітації для неповнолітніх (школи для дітей віком до 14 років чи училища для більш старших) строком до 3 років. Ще в 2012 році в Україні було 14 таких закладів, де за рішеннями судів утримували більше 500 дітей, включаючи і більш старших дітей, яким замінювали кримінальне покарання на такі заходи.

Останніми роками в нашій країні посилилася тенденція гуманізації правосуддя щодо дітей, виходячи із того, що «дитина-правопорушник» – це в першу чергу Дитина, і лише потім правопорушник. Це призвело до зменшення кількості судових рішень про поміщення дітей в заклади соціальної реабілітації на користь менш суворих заходів.

Відповідно скорочувалася мережа закладів соціальної реабілітації і зараз діє лише одна школа та одне училище такого типу, де утримують всього два десятки дітей. При такій малій кількості дітей в цих закладах на них передбачено видатки як на повноцінне наповнення, а це 5-6 млн. гривень на рік мінімум. Як наслідок, постало питання про необхідність реформування вказаних закладів.

Тому Міжвідомча координаційна рада з питань правосуддя щодо неповнолітніх (МКР) зібрала експертів, щоб оцінити ситуацію із закладами соціальної реабілітації та спрогнозувати, якою може бути робота держави з неповнолітніми правопорушниками не тільки з погляду фінансування, а головне – з метою ефективного запобігання їх подальшій криміналізації.

Перш за все треба розуміти, що в Європі, США, Канаді після багатовікового досить жорстокого підходу до дітей-правопорушників нарівні з дорослими, включаючи навіть смертну кару, вже минулого століття змінився орієнтир на соціальну і психологічну реабілітацію малолітніх правопорушників, аби вони більше не вчиняли злочини. В Україні ж заклади для таких дітей є досить закритими і вони більше утримують дітей, ніж займаються їх перевихованням.

Вимоги Комітету ООН з прав дитини тут чіткі: з виховною метою треба стимулювати контакти з родиною та зовнішнім світом дітей, щодо яких здійснюється соціальна реабілітація. Проте в Україні цей процес ускладнено, і на кожен візит родичів потрібно отримувати дозвіл безпосередньо в керівника закладу.

Навіть серед тих небагатьох вихованців, які зараз є в діючих школі та училищі, не всі вчиняли тяжкі злочини. Переважна більшість була направлена в ці заклади за крадіжки. Деякі настільки незначні, що експерти висловили сумніви, чи варто було взагалі поміщати дітей «під замок» замість виховної роботи з ними за місцем проживання.

Серед рекомендацій експертів – пропозиція чіткіше прописати в законодавстві категорії дітей, що можуть направлятись в такі заклади. Це мають бути лише ті, хто вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини або схильні до систематичного їх вчинення. Такі норми необхідно передбачити у  спеціальному законі «Про правосуддя, дружнє до дитини», над яким якраз працюють експерти МКР.

Також варто визначитися, хто може ухвалювати рішення про поміщення неповнолітнього в такий заклад? Серед варіантів – прокурор, суддя або мультидисциплінарна (міжвідомча) команда фахівців у галузі правосуддя щодо дітей.

Загалом експерти вважають, що доцільно створити єдиний центр соціальної реабілітації, який повинен мати достатнє фінансування і належний штат фахівців. Це вирішить існуючі проблеми і допоможе ефективно захистити дітей від подальшого соціального падіння і дати можливість піднятися тим, хто оступився.

Матеріал підготовлено експертом Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх Віктором Лобачем та менеджером з комунікації Равчевим Олександром за результатами звіту про експертне обговорення питання реформування закладів соціальної реабілітації дітей.

Повний текст звіту можна прочитати за посиланням

Більше інформації про МКР можна прочитати на сайті Мінюсту та фб-сторінці Міжвідомчої ради.


Останні публікації цього розділу:

Що змінює в українських громадах проєкт ДІЄМО, і шлях ОТГ до прозорості та ефективності

New level communication. Секрети успіху лідерів змін

Наслідки впровадження директиви ЄС щодо відкриття даних досліджень

Правила формування внутрішніх політик в неприбутковій організації

Комунікація в ОТГ. Навіщо розвивати та як впоратися?

Як уникнути вигорання