Саботаж

“Саботаж – Навмисний зрив роботи, який виявляється у прямій відмові від неї або в недбалому, несумлінному виконанні; прихована протидія здійсненню чого-небудь” (з Великого тлумачного словника української мови).

26 серпня 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ №508 “Про заходи щодо створення меморіалу українських героїв” (не плутати з меморіалом Героїв Майдану). Було утворено відповідний Організаційний комітет, співголовами якого призначили керівників Уряду та Адміністрації Президента.

Вже менше через місяць, хутко і бадьоро, Кабінет Міністрів України на виконання Указу своїм розпорядженням №998 затвердив план заходів, який, зокрема, передбачав спорудження Українського національного пантеону.

І все.

З тих пір мені доводилося неодноразово звертатися до всяких-різних суб’єктів владних повноважень з запитами і зверненнями, з метою з’ясувати що відбувається (вірніше – не відбувається) та спонукати чиновників до виконання покладених на них завдань. Та де там.

Вже й керівництво АП змінилося, і цьому Уряду недовго залишилося, то захотілося спитати наостаннє: як воно, мовляв? Що зроблено?
Спитав, contra spem spero, так би мовити.

З відповідей очевидно, що можна було і не питати. Ні, спорудженню Пантеону завадила не нестача коштів, не ворожі підступи, не світова масонська змова і не якісь надзвичайні природні явища непереборного характеру.

Справа у тому, що за чотири роки не було проведено засідання Організаційного комітету. За чотири роки.

На цьому місці залишається сердечно подякувати панам співголовам. Завіса.

Воїстину, богоспасенною є та держава, в якій, не побоїмося цього слова, квітнуть такого рівня управлінська культура та виконавська дисципліна.

Тільки українських героїв шкода. І соромно.