Роль незалежних медіа у відбудові України

З якими викликами зіткнулися українські медіа від початку повномасштабного вторгнення російських військ? Яким є майбутнє медіа після війни та яка їхня роль під час відновлення України?

Дискусія на цю тему відбулася під час конференції «Зі стійкості до відновлення», за участі представників українських ЗМІ:

  • Ольги Руденко, Kyiv Independent 
  • Світлани Остапи, Детектор.Медіа, голова Наглядової ради Суспільного
  • Сергія Сидоренка, Європейська Правда

Модерувала дискусію Ася Іванчева, Національний фонд на підтримку демократії (NED). “Як ми знаємо, медіа відіграють надзвичайну роль, без чіткого активного звітування, не лише самі громадяни не будуть знати про війну, а й буде важко говорити про потребу відновлення, і прозоро говорити про це. Водночас і самі ЗМІ змінюються, перетворюються, знаходячись під надзвичайним тиском кризи під час війни. Це, в першу чергу, через зменшення в рази рекламування..  А з іншого боку, це можливість також побачити як відновиться медіа сектор, як він буде відбудовуватись, як він буде віднаходити нові креативні рішення…”

Організатор панелі: National Endowment for Democracy

309662292_5664684753553981_6254770986306936611_n

  • Світлана Остапа, Детектор.Медіа, голова Наглядової ради Суспільного:

«Ще до повномасштабного вторгнення ми розглядали варіанти на засіданні наглядової ради — що буде з компанією, якщо почнеться повномасштабне вторгнення. Ми розглядали варіант евакуації — а це дуже не просто для компанії, де працює 4 тисячі людей. Суспільне мовлення — це філії у кожній області.

Перед нами на початку війни було три великих завдання — забезпечити безперебійну роботу телерадіокомпанії, створити умови для безпечної роботи працівників і оперативно надавати українцям перевірену інформацію з першоджерел. 

Нагадаю, що по телевежах були завдані ракетні удари у Києві й Харкові, були пошкодження, була зупинка мовлення, але швидко вдалося відновити. Також пошкодження отримали Житомирська та Сумська регіональні філії, окуповано приміщення Суспільного у Херсоні і втрачено доступ у Сєвєродонецьку. Перед війною у Херсоні ми змогли евакуювати документи за кілька днів, а обладнання, все що люди могли винести в руках, вони винесли. Частина наших працівників залишаються на окупованих територіях. Були випадки, коли наші працівники потрапляли до полону, але на щастя, вдалося їх звідти витягти. 

Ми розробили декілька кризових сценаріїв, завдяки чому вдалося перегрупувати компанію. Посилено протокол безпеки роботи під час воєнних дій. Працювали усі регіональні філії. Були міста біля прифронтової зони, де залишилися працювати лише кореспонденти Суспільного, інші канали зверталися до Суспільного, щоб робити з ними включення, і мовник цьому сприяв, щоб максимально поширити правду про війну. Ми також запровадили страхування кореспондентів та журналістів, які їдуть працювати у гарячі точки.

У нас дуже сильно виросла аудиторія — і телевізійна, і радійна, і на діджитал, особливо на діджитал — у 2.5 рази. У нас тепер 6 мільйонів підписників — в основному на Telegram каналі. У нас виріс рівень довіри. Є дослідження — 87% довіряють новинам Суспільного. Тобто, українці у кризові моменти звертаються до тих медіа, яким вони довіряють, які надають перевірену інформацію».

  • Ольга Руденко, Kyiv Independent:

«Сталося те, що на початку повномасштабного вторгнення у лютому ми, так би мовити, опинилися у правильному місці й та робота, яку ми робили, стала дуже потрібна світові. Різко зросла наша аудиторія — в кілька десятків разів, й інтерес до України, з дуже трагічних причин, виріс. Я іноді так формулюю — ми стали успішними з дуже трагічної причини… З того моменту редакція працює без вихідних, як, мабуть, всі редакції в Україні. Наша місія — старатися доносити збалансовану інформацію з української позиції, але не ставати державною пропагандою, не порушувати журналістські стандарти — наскільки це можливо під час війни. Тому що це такий дуже дивний складний час для українських журналістів, коли ми щодня робимо дуже багато складних рішень, приймаємо багато дуже надзвичайних викликів, знаходимо щодня баланс, щоб бути громадянином та бути журналістом. І це про дуже багато особистих і складних викликів, які є всередині кожного з нас сьогодні».

«Звичайно, що нам треба зберегти наскільки можливо нашу незалежність, нашу позицію, яка дозволить нам слідкувати і бути watchdogs, коли буде відбуватися реконструкція України. В Україні є надзвичайна школа журналістських розслідувань і надзвичайно сильні команди, які зараз в основному всі переключилися на розслідування російських військових злочинів і роблять чудову роботу там… Але після війни, я сподіваюся, і ми до цього хочемо долучитися, будуть слідкувати за тим, щоб деякі непорядні люди не крали…».

  • Сергій Сидоренко, Європейська Правда:

«Як висвітлювати правду про наш рух до ЄС, до відновлення, до демократії незалежним медіа? Це завдання або місія, що містить у собі дуже важливий виклик. Для цього медіа має бути готовим руйнувати навіть свої відносини зі своєю аудиторією. В Україні без цього ніяк. Це відбувається on weekly basis. Коли пишемо щось про Україну, про урядовців, про конкретних політиків, про конкретних партнерів України… те, що не збігається із думкою частини аудиторії — викликає обурення, звинувачення. Медіа, яке починає над цим працювати, має бути готовим долати це, бути готовим продовжувати висвітлювати це попри те, що є суб’єктивні виклики, пов’язані із цією задачею. Вважаю, що нам вдається впоратися з цим, але емоційно це буває іноді важко».  

«На превеликий жаль, в Україні є «медіа», які є інструментами впливу… Я не бачу іншого шляху вибудовування здорового медіапростору окрім як радикальної зміни правил гри на ринку медіа. Сподіваюся, що після того, як інституалізується правильний ринок медіа, ті ж міжнародні партнери допоможуть правильним медіа захищатися, наприклад, юридично. Це дозволить не тримати штат юристів, а централізувати цей процес. Це одна з ідей».

 


Останні публікації цього розділу:

Іван Науменко: сталася толока в масштабах цілої країни

Олеся Островська-Люта: головним проектом всіх українських творців культури була демократія

Ігор Бураковський: відбудова України — це безпрецедентне історичне завдання

Ігор Козловський: росія не врахувала, що в нас суб'єктне громадянське суспільство

Олександра Матвійчук: ми боремось не тільки за територію, а й за наш демократичний вибір