DOCU/ХІТИ: три фільми, які ви маєте подивитися на Docudays UA-2026

Кожного року в програму DOCU/ХІТИ потрапляють стрічки, які гучно прозвучали на світових форумах і варті уваги українських глядачів та глядачок, адже розсувають межі та переосмислюють уявлення про сучасну креативну документалістику. Знайомтесь — три фільми, які ви просто маєте подивитися.

Підбірку створено за кураторства програмерки Docudays UA Ольги Сидорушкіної.

«Якби голуби перетворилися на золото» чеської режисерки Пепи Лубояцкі — хоробра та сповнена любові стрічка про болючу сторінку життя її родини, яку прийнято приховувати. Але замість сорому Пепа вибирає радикальну чесність та пошуки зцілення, створивши один з найбільш гуманних фільмів цьогорічної програми Docudays UA. Цe історія стосунків режисерки з її старшим алкозалежним братом, який живе на вулиці і не здатен знайти сили, щоб змінити життя. Пепа аналізує їхнє спільне минуле, історію залежності в родині та ставлення суспільства до таких самих маргіналізованих людей як і її брат. Фільм неймовірно щирий, важливий, при цьому абсолютно не пафосний, а іноді навіть грайливий, зокрема режисерка вдається до ШІ, що додає фільму дрібку хуліганства. Стрічка шукає відповідь на жорстоке питання: «Як це — горювали за людиною, яка ще жива?». Картина мала прем’єру на Берлінському кінофестивалі в секції Forum та отримала нагороду Berlinale Documentary Award як найкращий документальний фільм фестивалю та Caligari Film Award.

Вражаюча кінематографічна робота та гостра соціальна тема зробили «Срібло» режисерки Наталії Коняж одним із головних міжнародних хітів цього року. Стрічка розповідає про найбільшу срібновидобувну шахту в Болівії та спостерігає за шахтарями, що поколіннями працюють і живуть поблизу роботи, ризикують своїми життями та шукають надію під тиском сірої приреченості існування. Колоніальна спадщина тут нікуди не зникла, лише змінила назву — тепер це світові технічні гіганти, які використовують срібло як сировину. Штучний інтелект та передові технології співіснують поруч із середньовічними умовами праці, які майже не змінилися за століття.

Наталія створює сумну та красиву оповідь, з якої видно, як капіталізм замкнув кожного у власній шахті, з якої так хочеться знайти вихід.

В’єтнамський фільм, що отримав нагороду Golden Leopard на Локарнському кінофестивалі у 2025 році, «Волосся, папір, вода…» режисерів Чіонг Мінь Куі та Ніколя Ґро занурює глядачів та глядачок у життя Цао Тхі Хоу, яка слово за словом, спогад за спогадом навчає своїх онуків мови народу рук, що перебуває під загрозою зникнення. Хоу — гомеопатка та фермерка, природа та усні традиції її народу — її головний спадок, який вона передає майбутнім поколінням як магію. Зняті на 16-міліметрову плівку, зернисті, текстуровані зображення створюють позачасову інтимність її розповіді. Звук природних текстур: шелест листя, багнюка під ногами, краплі води, формують відчуття зустрічі з чимось тендітним і величним одночасно.

Чільне фото: кадр із фільму «Волосся, папір, вода…»

23 Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Державного агентства України з питань кіно. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу чи урядів цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.

Джерело: Docudays UA.