«Наше завдання — не втратити людей»: історія Мангушської громади

onesinglejournalist

Мангушська громада — одна з тих у Приазов’ї, де ідентичність завжди була сильнішою за географію. Заснована греками, вона десятиліттями жила власним ритмом: зі своїми традиціями, мовою, святами, відчуттям «свого кола». Саме ця внутрішня зібраність стала ключовою після 2022 року, коли громада втратила територію, але не людей.

Сьогодні Мангушська громада працює у форматі військової адміністрації, релокованої з окупованої частини Донеччини. Її команда фізично перебуває в Дніпрі, а мешканці — розкидані по всій Україні. Але зв’язок між ними не переривався ні на день.

«Коли у 2022 році люди почали виїжджати з окупованої території, вони телефонували туди, де ще відчували опору. Своїм керівникам, у громаду, тим, кого знали особисто. Дзвонили й питали: що нам робити далі, куди звертатися, як тримати зв’язок. І тоді стало зрозуміло, що наше головне завдання — не втратити людей, навіть якщо всі вони опинилися в різних містах і регіонах», — згадує начальниця Мангушської селищної військової адміністрації Наталія Воробйова. 

Зібрати людей, навіть коли всі в різних містах

Першим завданням стало не управління територією — її вже не було, — а збір людей. У громаді почали формувати реєстри: хто звідки, де зараз живе, чи має статус ВПО. Так поступово з’явилася база, яка дозволила не втратити контакт.

Найбільше мангушців нині живе в Дніпрі, Києві та на Львівщині. Більшість із них інтегрувалися у нові громади: діти ходять до місцевих шкіл, дорослі шукають роботу, облаштовують побут. Але водночас зберігають зв’язок із «своєю» громадою — через онлайн-зустрічі, заходи, поїздки, хаби.

«Ми почали буквально збирати громаду по частинах. Формували реєстри: хто звідки виїхав, де зараз перебуває, чи має статус ВПО. Це була не формальність, а спосіб зрозуміти, де наші люди і як ми можемо з ними залишатися на зв’язку. Ці бази працюють і сьогодні, хоча люди постійно переміщуються — хтось інтегрувався в новій громаді, хтось повернувся ближче до дому, але зв’язок ми не втратили», — каже Наталія Воробйова.

Системна підтримка, а не разова допомога

Ще до створення військової адміністрації в громаді ухвалювали програми соціальної підтримки. Вони охоплювали лікування — від складних операцій до онкології, підтримку родин загиблих військових, ветеранів, звільнених з полону, дітей.

Сьогодні ці програми продовжують діяти. Зокрема, військовослужбовці, звільнені з полону, отримують фінансову допомогу; підтримку надають і цивільним, які повернулися з неволі. Окремий фокус — діти: виплати до Дня захисту дітей, оздоровлення, можливість хоча б на кілька тижнів повернути відчуття нормального дитинства.

Діти з Мангушської громади вже побували на оздоровленні в Україні та за кордоном — у Греції, Румунії, Латвії. Це стало можливим завдяки партнерствам, які громада вибудовує через особисті контакти, міжнародні заходи та міжмуніципальну співпрацю.

«Ми завжди намагаємося думати про дітей, бо саме вони найгостріше переживають втрату дому. Оздоровлення, поїздки, спільні заходи — це не просто відпочинок. Це можливість дітям побачити одне одного наживо, поспілкуватися, згадати, що вони частина однієї громади. Через такі поїздки й партнерства ми фактично зберігаємо наше майбутнє».

Партнерства і традиції

У межах ініціативи «Пліч-о-пліч» Мангушська громада налагодила співпрацю з громадами в різних регіонах України — зокрема, із Солотвинською на Закарпатті та громадами Черкащини. Ці партнерства виходять за рамки формальних меморандумів.

Різдвяні зустрічі, обмін традиціями, грецькі колядки, листи й подарунки для дітей з родин військових — усе це стало способом зберегти відчуття спільності, а також нагадуванням: громада — це не лише адміністративна одиниця, а передусім люди, які впізнають одне одного.

Центр життєстійкості як точка збору

Окремим простором для зустрічей і підтримки став Центр життєстійкості у Києві. Подібні центри створені як безбар’єрні простори, де кожен може отримати соціальні та юридичні консультації, психологічні тренінги та тематичні заходи — все це для жителів Мангушської громади, які мусили евакуюватися після її окупації. Така робота передбачена державною програмою з формування життєстійкості та реалізується разом із місцевою владою та партнерами.

Сьогодні сюди приходять не лише мешканці Мангушської громади, а й люди з інших громад Донеччини. Центр співпрацює з військовими частинами та реабілітаційними установами, а психолог, який там працює, поступово вибудував довіру з військовими.

«Наші відвідувачі уже самі починають чекати на зустрічі. Це означає, що простір працює», — говорить Наталія.

Як U-LEAD підтримує громаду

Працюючи в умовах релокації та постійних змін законодавства, команда Мангушської селищної військової адміністрації потребує не загальних консультацій, а практичних рішень для щоденної роботи. Саме так Наталія Воробйова описує співпрацю з «U-LEAD з Європою» — як із фаховим партнером, який допомагає розібратися в нюансах роботи військових адміністрацій, місцевого самоврядування та актуальних законодавчих змін.

«Це ті люди, до яких можна звернутися і отримати не формальну відповідь, а розуміння, як діяти правильно в конкретній ситуації», — зазначає Наталія Воробйова.

У 2025 році команда Мангушської громади долучалася до навчальних заходів «U-LEAD з Європою», зокрема до навчального візиту в Полтаву, присвяченого відновленню та інтеграції громад, а також до навчальної програми «Кроки для спеціалістів. Співпраця громад в умовах релокації». Ці формати дали змогу не лише ознайомитися з досвідом інших громад, а й вибудувати практичні контакти для подальшої співпраці.

Для громад Донеччини, які працюють у режимі релокації, важливо мати партнера, що добре розуміє регіональний контекст — історію громад, управлінські традиції та кадрові виклики в умовах тривалої невизначеності, зазначає Вікторія Троценко, керівниця Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Донецькій області.

«Як регіональний офіс, ми супроводжуємо громади Донеччини на всіх етапах трансформацій: від адаптації до нових форматів управління до збереження безперервності управлінських процесів і спроможності працювати з людьми, розпорошеними по різних регіонах країни. 

Досвід Мангушської громади демонструє, що навіть у складних умовах громади здатні залишатися керованими, відповідальними та орієнтованими на своїх мешканців. Окремо хочеться відзначити управлінську спроможність команди. Її працівники є постійними учасниками навчальних заходів U-LEAD, демонструють відкритість до нових підходів і готовність швидко адаптуватися до змін. У складних умовах релокації така залученість до навчання є показником професійної відповідальності».

Довідково: Започаткована у 2016 році, «U-LEAD з Європою» є спільною ініціативою України та Європейського Союзу, а також його держав-членів Німеччини, Данії, Австрії, Франції, Польщі та Словенії, для створення багаторівневої системи управління, яка є прозорою, підзвітною та відповідає на потреби громадян України. У 2025 році стартувала третя фаза «U-LEAD з Європою», яка сфокусована на зміцненні місцевого самоврядування та забезпеченні стійкого відновлення на місцевому та регіональному рівнях у контексті цілей європейської інтеграції України.