Про демографію, реформи і майбутнє

powerreform

Стан демографії в Україні є катастрофічним. Смертність значно перевищує народжуваність, плюс еміграція, плюс окупація, плюс втрати чоловіків на фронтах. І це реальна загроза для існування, як багатьох територіальних громад, так і України, як держави, вцілому.

Днями Верховна Рада ухвалила рішення про підвищення виплат при народженні дитини. Зазначу, що це відбувається не вперше. Напевне найбільші виплати були впроваджені ще за Президента В.Ющенка і це мало певний короткочасний ефект, який потім зійшов до нуля. Гадаю тепер вплив може бути ще меншим.

Адже загалом є багато різних причин, які ведуть до скорочення народжуваності, про них по-різному пишуть прихильники різних теорій, у тому числі, теорії змов.

Ми зараз не будемо детально занурюватись в різні теорії, але беззаперечним є факт, що по мірі покращення якості життя людини, зниження дитячої смертності, більшої інтегрованості жінок в економічне та суспільне життя, впровадження систем пенсійного забезпечення – відбувається скорочення кількості народжень, а, відтак, і чисельності населення цілих країн та континентів.

Якось на одному форумі почув виступ «активіста», який з трибуни прямо волав у зал: «Де наші школи? Де наші клуби? Ви позакривали все! Це все ваші реформи!»

Звучить ніби переконливо, емоційно, сприймається усіма правильно. Адже дійсно, шкіл і клубів меншає і цей процес не зупиняється. Але вочевидь причина не у закритті тому, що так комусь хочеться, а у тому, що скорочується населення, відтак і скорочується кількість учнів.

Зараз я спробую показати деякі математичні розрахунки, зроблені за допомогою ШІ, але які добре ілюструють ситуацію із скороченням населення.

Уявімо собі до прикладу містечко на 10 тисяч населення. 1950 рік. Народжуваність двоє дітей на жінку дітородного віку. Припускаємо, що у кожному наступному поколінні в середньому кількість дітей на одну жінку стає на 10% менше. Міграції нема. Спробуємо розрахувати прогнозну чисельність населення  в 2030 році.

От так виглядають розрахунки:

Початкова чисельність 1950 року = 10 000.

1. Народжуваність (TFR) в 1950 = 2 дітей на жінку.
2. У кожному наступному поколінні TFR зменшується на 10% (коефіцієнт 0.9).
3. Довжина покоління = 25 років (стандартна робоча оцінка).
4. Немає міграції; інші демографічні параметри (смертність, частка жінок тощо) залишаються такими, щоб початковий TFR=2 відповідав стабільності (тобто 2 ≈ рівень відтворення).

Модель і обчислення

Вираховуємо  число поколінь між 1950 і 2030:

80 років, 3.2 покоління.

Отже при наших припущеннях, що у містечку все добре, нема міграції, але дещо менше народжують у кожному наступному поколінні (ми обрали для розрахунку 25-річне покоління) населення зменшиться з 10 000 осіб в 1950 до приблизно 7 140 у 2030. Якщо ж дивитись більш реалістично, що пік народжень буде не в 25 років, а раніше, то  реалістичний діапазон для прогнозу населення  складатиме  6 560–7 550 осіб.

Замість висновку:

1. Населення скорочується і це довгий інерційний процес, якого навіть в середньостроковій перспективі не можливо змінити на зворотній іншим способом, ніж зовнішньою міграцією.
2. Аби чисельність населення почало зростати, рівень народжуваності на жінку має перевищувати показник у 2.2,  що досягнути в нинішніх умовах вкрай складно.
3. Територіальні громади можуть використовувати математичний апарат для розрахунків прогнозної чисельності власного населення на середньо- і довгострокові періоди.
4. Аби скоротити швидкість скорочення населення у громаді варто розуміти не тільки причини низької народжуваності, але й причини виїзду з громади. Зменшення тенденції щодо виїзду з громади може дати кращі та швидші результати.
5. Інститут громадянського суспільства, надаючи допомогу територіальним громадам у розробці стратегій їх розвитку, зазвичай проводить, серед іншого, і дослідження емоційного настрою жителів громади у розрізі різних категорій, який безпосередньо впливає на зміни демографічної ситуації і щодо якого можна готувати певні місцеві програми для його покращення.